Тест

Про лептони, плагіат і наукову доброчесність

На початку 2011 року я поїхав захистити науковий ступінь доктора філософії з фізики на фізичному факультеті Лейденського університету (Нідерланди), одного з найбільш поважних Європейських вишів.

В перший день по приїзду я отримав стос паперів та брошур про особливості перебування в університеті, які мав переглянути в стислі терміни і підписати.

Одним з перших йшов папірець під назвою "Scientific integrity: Ten rules of conduct at LION".

Мені не вдалося повноцінно перекласти українською це вперше побачене тоді словосполучення scientific integrity.

Найбільш точним по змісту можна вважати поняття "наукова доброчесність", але часто відбувається зміщення акцентів внаслідок культурних особливостей.

В українській науковій культурі, "доброчесність" часто сприймається як щось, що має відношення до себе.

Водночас в Нідерландах мова йде також і про нетолерантність до актів наукової недоброчесності, вчинених іншими.

Ця відмінність дуже важлива, оскільки наукова спільнота може виконувати свої функції (експертизу, генерацію нових знань та інновацій) належним чином лише за виконання певних базових вимог всіма її представниками.

Представники наукової спільноти, які порушують ці вимоги, мають бути піддані остракізму і, без сумніву, виключені з її рядів.

Нижче наведений мій вільний переклад цих 10 базових вимог:

1. В процесі дослідження, його якість повинна мати пріоритет перед кількісними аспектами.

2. Оригінальні результати досліджень мають бути описані повно, чітко та точно.

3. Інтерпретація даних та висновки досліджень мають бути зроблені лише на підставі наукового аналізу.

4. Особа, яка зробила значний науковий внесок в роботу за допомогою її особистої роботи, має бути вказана автором роботи.

5. Головний автор наукової групи авторів публікації гарантує загальну якість складу публікації. Решта авторів відповідальні за якість тих тверджень, які вони здатні перевірити базуючись на сфері їхньої відповідальності в групі.

6. В публікаціях, попередні результати інших авторів отримують відзнаку за допомогою посилань та/або взяття в дужки тексту.

7. Особи, до яких зверталися видавці, науковці або спонсори для оцінки наукової роботи третіх осіб, яка конкурує з їх власною науковою роботою, мають або відмовитись, або декларувати створення конфлікту інтересів.

8. Факти співробітництва з третіми особами, наприклад промисловістю, не мають впливати на наукові висновки. Нова наукова інформація або відкриття не можуть бути відізвані від опублікування; це правило має чітко усвідомлюватись всіма партнерами на початку співробітництва.

9. Всі частини наукової системи мають відповідальність визначити порушення даних вимог та відповісти на них. Якщо спостерігалось порушення етичних стандартів, воно має бути повідомлене науковому директору.

10. У випадку конфлікту інтересів, або якщо особу попросять порушити етичні стандарти, ця особа має обговорити це з науковим керівником або (якщо це неможливо) з науковим директором.

Одним із найчастіших порушень наукової доброчесності вважається порушення пункту 6, або плагіат.

Дослідники виділяють декілька видів плагіату, дивіться, наприклад детальну таблицю тут (англійською). Найбільш серйозними видами плагіату, згідно цієї таблиці, вважаються:

- Викрадення особистості (англ. Identity theft) – викрадення, копіювання або купівля повного тексту інших авторів, та видача його за свій власний документ;

- Списування (англ. Copycat) — дослівне копіювання великих порцій тексту (наприклад, цілих розділів або абзаців) інших авторів без надання повної відзнаки початковому тексту;

- Зняття вершків (англ. Cherry-pick) — використання тексту інших авторів з малими змінами без надання повної відзнаки початковому тексту, видаючи базову структуру тексту і ідеї за свої.

Для прикладу, застосуємо описані вище критерії до докторської дисертації Катерини Кириленко, яка стала нещодавно стала предметом розслідування в українських ЗМІ.

Йдеться, зокрема, про попередні статті "Докторська дисертація Катерини Кириленко і відвертий плагіат" і "У докторській Катерини Кириленко знайшли псевдонауку про лептони".

А також відповіді на них пані Кириленко "Донос і цькування як універсальний засіб проти науки і культури" і "Лептони не винні, але їм пощастило!", а також нову статтю "Дзеркала тижня" "Псевдонаука на потоці".

До теми моїх наукових досліджень має відношення певна частина тексту вказаної дисертації, а саме сторінки 153-163 тексту, яка містить дослівні масові запозичення тексту іншої авторки.

Вони наведені без належного цитування (вказування статті та взяття цитат у лапки), і отже є списуванням.

Також, дані сторінки містять численні посилання на одноосібні статті дисертантки ([469], [470] зі списку публікацій дисертації), що беззаперечно вказує на інший тип плагіату – зняття вершків.

Отже, в даній дисертації було вочевидь порушено п.6 вимог, описаних вище.

Зазначу, що п.9 даних вимог зобов'язує реагувати на будь-яке відоме їх порушення за допомогою звернення до компетентних органів.

В Україні, таким органом є Державна атестаційна комісія при міністерстві освіти та науки України.

Проте, ситуація сильно ускладнюється наявним конфліктом інтересів: чоловік дисертантки В'ячеслав Кириленко є віце-прем'єр-міністром України з гуманітарних питань.

Серед інших відомств, діяльність яких він курує, – міністерство освіти і науки професора Сергія Квіта, яке присудило пані Кириленко ступінь доктора педагогічних наук, не зважаючи на попередньо знайдений плагіат в її підручнику.

Наявність конфлікту інтересів також підтверджується публічною реакцією пана Кириленка на публікації стосовно його дружини (відповідні повідомлення в його Твіттері тут, тут і тут).

З огляду на наявність конфлікту інтересів, ініціативною групою українських науковців було прийняте рішення сформулювати англомовну петицію до найвищих українських високопосадовців, де також вказані інші факти порушень в докторській дисертації пані Кириленко, а також процеси, які ведуть до руйнації науки в Україні.

Привертання уваги міжнародної спільноти до актів плагіату високопосадовців та їх родичів є практикою, широко розповсюдженою в цивілізованому світі.

Почитайте, наприклад про справу колишнього міністра оборони Німеччини Карла-Теодора цу Гуттенберг або справу прем'єр-міністра Румунії Віктора Понта.

Хоча очевидно, що це є недостатньою та вимушеною мірою, і в подальшому необхідно знайти системне вирішення для багатьох менш резонансних справ відносно як плагіату, так і інших, не менш суттєвих порушень scientific integrity в Україні.