Україна у Франкфурті: нас не жаліють, від нас очікують

1793
1 листопада 2016

Для чого потрібен національний стенд на Франкфуртському книжковому ярмарку, найбільшій видавничій події планети? Найперше – щоб продемонструвати включеність держави у світові культурні процеси та підтвердити готовність до співпраці з іноземними партнерами.

Книга – не лише інтелектуальний, але й комерційний продукт, і Україна має що запропонувати й продемонструвати.

Видавці, художники, письменники, менеджери культури можуть брати участь у Франкфуртському книжковому ярмарку як індивідуальні відвідувачі чи експоненти, а ще можуть завітати сюди на запрошення інших інституцій.

Проте навіть у такому разі наявність національного стенду – це базова підтримка, фон і, якщо хочете, символічний капітал.

Книги українських видавців, представлені на національному стенді у рамках 68-го Франкфуртського книжкового ярмарку. Фото з ФБ-сторінки Українського стенду

Віднедавна національний стенд України у постійних учасників Франкфуртського книжкового ярмарку викликає захоплення. Перш за все – через швидкий і дуже очевидний прогрес його вигляду.

Варто враховувати, що архітектура та дизайн стенду, разом із добіркою книжок та каталогами і буклетами тут мають надзвичайно велике іміджеве значення: за "одягом", як пам’ятаємо, зустрічають.

Через те, що вигляд національних стендів не завжди змінюється щороку – часто це конструкції багаторазового використання – стенд України зумів привернути особливу увагу протягом останніх двох ярмарків.

Можливо, хтось іще пам’ятає невеличкі стенди у "гопаково-шароварному" стилі із не такого вже й далекого минулого. Їх піддавали критиці тільки час від часу.

Український стенд на Франкфуртському книжковому ярмарку - 2012, за його організацію тоді відповідав Державний комітет телебачення і радіомовлення. Фото tyzhden.ua

Лише із поширенням соціальних мереж та нових медіа проблема стала очевидною для громадськості. Адже кожен охочий міг сфотографувати цей стенд і викласти світлину, а також власний коментар, наприклад, про невдалу спробу поспілкуватися англійською мовою з черговими на інфостійці.

У 2014 році в зв’язку зі складною політичною та економічною ситуацією Україна до Франкфурта не поїхала – хоча це могло би стати нагодою прямого контакту та можливості говорити з Європою та світом про політику й культуру, проблеми, а також вектор майбутніх змін.

Вже у 2015 році було вирішено таки брати участь у ярмарку і зорганізувати національний стенд.

Історія перерозподілу та сплати коштів, суперечок та титанічних організаційних зусиль, спрямованих на подолання бюрократичних перешкод та об’єднання активістів культури, котрі вперше долучилися до представлення України у Франкфурті, відображена у засобах масової інформації та соціальних мережах.

Попри дрібні недоліки, український стенд викликав тоді хвилю заохочувальних компліментів – іноземні колеги й гості побачили тут очевидний поворот до нової, сучасної естетики, готовність до змін і, більше, появу людей, готових ці зміни впроваджувати.

Неформальним лідером культурних активістів тоді виступила Ольга Жук, на той час – кураторка Книжкового Арсеналу. Вона ж включилася у процес підготовки національного стенду й у 2016 році, цього разу – як керівниця відділу культурної дипломатії Міністерства закордонних справ України.

МЗС курував іміджеву частину стенду, а загальну підготовку та основне фінансування здійснювало Міністерство культури.

Участь у створенні стенду взяли також Мистецький Арсенал, Meridian Czernowitz, Асоціація книговидавців та книгорозповсюджувачів і Форум видавців. Представники цих інституцій увійшли до робочої групи для обговорення етапних питань підготовки.

Письменниця Катерина Бабкіна бере участь у подіях, організованих літературною корпорацією Meridian Czernowitz. Фото з ФБ-сторінки Українського стенду

Книжкова вибірка стенду складалася із двох частин. Перша – це виставкової площі, наданої видавцям, кожен з яких міг на власний розсуд заповнювати свій стелаж. Друга – це сформована організаторами вибірка найкрасивіших книжок, що перемогли у конкурсі книжкового дизайну під час весняного Книжкового Арсеналу, та актуальних новинок.

Також на стенді та на міжнародних сценах проводили літературні читання, дискусії, презентації, організовані видавцями та літературною корпорацією Meridian Czernowitz. Участь у відкритті стенду взяли Міністр культури України Євген Нищук та генеральний консул України у Франкфурті-на-Майні Алла Польова. Стенд відвідували українські та іноземні дипломати й чиновники.

Усе це – від присутності офіційних осіб держави до яскравого, привабливого вигляду стенду, де постійно відбувалися події – привертало увагу гостей ярмарку. Вони мали нагоду отримати інформацію про авторів, дизайнерів, видавців-експонентів стенду. Ця інформація містилася в буклетах і каталогах, які були у вільному доступі на інфостійці.

Це стало й очевидною перевагою для видавців, які вирішили брати участь як співекспоненти стенду, а не індивідуальні відвідувачі: привабливий майданчик, де є багато зацікавлених гостей, дає можливість для нетворкінгу та встановлення особистих контактів.

До того ж це стало причиною для усіх учасників стенду активно цікавитися процесом підготовки і намагатися на нього вплинути. Адже це спільна парасолька, під якою ми усі виступаємо. Те, якою вона буде та чи існуватиме взагалі, значною мірою залежить від колективних зусиль.

Учасники та гості національного стенду на Франкфуртському ярмарку. Фото з ФБ-сторінки Українського стенду

Підсумок, отже, позитивний. І цього року – не лише завдяки позитивній динаміці, але  через об’єктивно хороші видимі результати. Об’єднані зусилля кількох міністерств та ефективна робоча група  забезпечили створення сучасного стенду, де були представлені гравці українського ринку, виступили відомі письменники й інтелектуали, а відвідувачі отримали необхідну інформацію.

Конструктивна критика є, внутрішня і ззовні, проте вона вже не звучить як нищівний відгук – це лише побажання до вдосконалення, які буде взято до уваги. Зрештою, увесь цей досвід не може не бути врахованим – надто яскраві враження ми по собі залишили. Надалі планку можна утримувати чи підіймати, проте ніяк не можна опускати.

Організаційна група наступного року може змінитися, а отже, питання національного представлення у Франкфурті–2017 поки що відкрите.

Утім, Україна продемонструвала: вона не лише перспективна протягом чверті століття незалежності, вона уже здатна щось робити. А це тягне за собою перехід на інший рівень – наступного року нас менше жалітимуть і більше від нас чекатимуть.

Оксана Щур, спеціально для УП.Культура

powered by lun.ua