Авдіївка: дорога життя

4331
7 лютого 2017

П’ята ранку, дві великі фури вирушають з Маріуполя у бік Донецька.

Здається, за останні півтора року ми їхали цією дорогою мільйон разів. Зараз дістатись до Авдіївки займає 4-5 годин, а колись це було 2 години.

Проїжджаємо вказівник "Донецьк – 48 км". Так близько, але вже майже 3 роки я не можу доїхати до Донецька...

Піймали радіо "ДНР", Басурін обіцяє нам "Авдіївський котел", якщо хунта не одумається і не припинить наступ на "республіку"…  

Десь о пів на десяту доїжджаємо до гуманітарного майданчика на стадіоні "Хімік".

Ззовні частина стадіону, де розгорнулося наметове містечко, нагадує ярмарок, тільки нікому не весело. Дим та смачний запах від військових пересувних кухонь, багато людей з гарячими напоями, діти граються в снігу, доки дорослі отримують гуманітарну допомогу та вирішують життєво важливі проблеми.

Місце, де розгорнулося наметове містечко, нагадує ярмарок, тільки нікому не весело

Насправді, в Авдіївці ситуація напружена весь час, відколи тривають бойові дії на сході країни. Але в останні дні січня все почало загострюватись якось зненацька та дуже швидко.

За роки конфлікту схеми допомоги мешканцям міст, які опинились у вирі війни, вже відпрацьовані, і підтримка благодійників необхідна та очікувана.

Для маріупольського "Карітасу" Авдіївка майже "рідна", – їздити почали ще в 2015 році. Вивчили інфраструктуру, потреби, налагодили стосунки з місцевими волонтерами та владою.

В останні дні січня, одразу, коли Авдіївка опинилася під жорсткими обстрілами і, як наслідок – в гуманітарній кризі, команда "Карітасу" виїхала до міста. Вирушили о першій ночі 31 січня, і вже о восьмій ранку наступного дня розгорнули намет на міському стадіоні.

Вся Авдіївка вже кілька діб залишається без електропостачання. Вода – лише кілька годин на добу, опалення та газ у більшості багатоповерхівок відновили, але все ж у помешканнях холодно.

"У нас дім розбитий обстрілами – діри, щілини. Ну, ми там живемо, бо не маємо куди переїхати. Опалення є, так. Але батареї не гарячі, а ще крізь всі ці дірки вітер задуває.

А ви ковдри не даєте? Нам би пару ковдрочок, щоб спати не так холодно. В нас діти…" – жінка, побачивши мій бейдж "Карітас", підбігає та починає тараторити, вона нервує, заглядає у вічі.

Діти граються в снігу, доки дорослі отримують гуманітарну допомогу та вирішують життєво важливі проблеми

Людей багато. Близько тисячі осіб постійно перебувають на майданчику наметового містечка.

Жодних скандалів, сварок, агресії, типових для таких ситуацій. Звісно, дехто пробує якось вмовити соціальних працівників прийняти без черги, але швидко розуміють, що це неможливо, бо в черзі багато літніх людей, хворих, людей з інвалідністю та батьків з маленькими дітьми. 

В наметі "Карітасу" постійно працюють 6-7 соціальних працівників, також у складі команди завжди є лікарі. Люди отримують продукти, гігієнічні набори, хліб, теплі речі, ковдри. Якщо є потреба, то після огляду лікаря – необхідні ліки.

За звичних умов, "Карітас" допомагає особливо вразливим категоріям: літнім самотнім людям, багатодітним родинам, людям з інвалідністю, батькам-одинакам, що виховують маленьких дітей. Але в ситуації, що склалася в маленькому робочому містечку Авдіївка, всі мешканці опинились у категорії "особливо вразливих", тож допомогу надаємо всім, хто приходить до намету. Кожен може отримати продукти харчування та засоби особистої гігієни, а якщо потребує – то ще й ліки, одяг, ковдри.    

"Дякую вам, – каже бабуся з рукою в гіпсі, – в мене пенсія зараз вся на ліки йде – так невчасно зламала руку. Я сама живу. Мені цих продуктів на місяць вистачить".

Йду туди, де роздають їжу:

А можна мені чай?

Так, – усміхається дівчина у військовій формі з шевроном ЗСУ. І наливає солодкий чай в одноразовий стаканчик.

А чим годуєте? – це вже питаю в молодого військового, що доливає воду в ємність пересувної кухні.

Каші різні. Ми 31-го січня приїхали, нам продуктів ще не підвозили, то ми зі своїх готували, що на підрозділ видаються. Я з 92-ї бригади. А зараз вже благодійні організації та волонтери привозять продукти. Вчора рибу привезли, але її тут не приготуєш, тож просто роздали її людям.

Військові з шевронами ЗСУ роздають їжу у наметовому містечку

А я зі Львова, ми тут з різних підрозділів, – усміхається чоловік у формі, років 50-ти.

Весь день готуємо – з 7-ї ранку десь до 17-ї – 18-ї години.

А як контролюєте, щоб два рази не підходили за їжею? – знову питаю.

Та ніяк. Всіх годуємо, хто підходить.

У допомогу мешканцям Авдіївки включилась уся Україна. "Карітас Маріуполь" отримує передачі з ліками, теплими речами, ковдрами та навіть їжею від окремих людей та від цілих організацій з різних регіонів країни.

Знаєш, що передали сьогодні на Авдіївку? – питає отець Ростислав, священик УГКЦ, директор "Карітасу Маріуполь", коли я привезла йому ще одну передачу з ліками, яку надіслали з Києва. – Принесли сьогодні сало та банку варення. Розумієш, людина не може нічим більше допомогти, а серце за нужденних болить – віддала, що було! Отак треба! Тоді все подолаємо! 

Ірина Перкова, "Карітас Маріуполь", для УП.Життя

powered by lun.ua