Хто вона – жінка майбутнього?

6043
2 червня 2017

Два роки тому ми збиралися з колегами та обговорювали парадигму нової української жіночності.

Для людини моєї професії це не просто звуки, а речі, з якими я стикаюся практично щодня.

Роки роботи підтверджують, що гендерному питанню в нашій країні не приділяється увага. Завжди знайдуться важливіші і нагальніші питання.

При цьому, жінки складають більше половини населення України і шукають нові способи бути щасливими.

Стереотип "сильних жінок поважають, але з ними не живуть" глибоко вбудований у свідомість поколінь.

Жінки часто відмовляються робити вибір на користь великих цілей зі страху втратити особисте щастя.

Ми чуємо – стань слабкою, тоді твій партнер візьме на себе відповідальність. Таке твердження є підміною понять – українські чоловіки не беруть на себе партнерську відповідальність не тому, що жінки "надто сильні", а тому що знають, що їх завжди готові приймати такими, якими вони є.

Жінки складають більше половини населення України і шукають нові способи бути щасливими. Фото mikosha/Depositphotos

Буває, що жінки розчаровуються та знову виходять на пошуки "сильного" чоловіка.

Намагаються охопити неможливе – стати прекрасною господинею з ідеальною зовнішністю, кар’єрно-орієнтованою та гарячою коханкою.

Деяких соціально активних жінок слово "жіночність" починає бісити. Бо поняття "жіночності" змішалося з поняттям "бути тінню свого чоловіка".  

Чому так відбувається, якщо ми прагнемо європейських цінностей?

І чому деякі жінки свідомо відмовляються від можливостей, які дарує фемінізм?

Виявляється, далеко не всім жінкам потрібні рівні права та можливості.

Україна стоїть на перетині європейської та азійської ментальності. Ці два світогляди протилежні один одному, тому жінки часто не знають, на яких цінностях зупинити вибір.

Після Революції Гідності, вектор визначився в європейську сторону, однак традиційні цінності нікуди не поділися, і живуть у свідомості українських сімей.

Ми визначили п’ять ролей сучасної жінки. Деякі існують в Україні давно, інші з’явилися нещодавно, але претендують на велике майбутнє.

Роль "Трудівниці" дісталася нам у спадок від Радянського Союзу, де жінка працювала нарівні з чоловіком і мала рівноправні соціальні преференції.

При цьому чоловіка вдома чекав диван та пиво, а жінку – домашня робота та догляд за дітьми. Ця роль орієнтована на виживання та збереження сім'ї.

Сучасні жінки не люблять цю модель, бо не хочуть відчувати себе "ломовою конякою".

Роль "Берегині" сильно культивується в Україні. Це роль матері та хранительки сімейного вогнища.

Вона має повагу як дружина та матір, але вважається неповноцінною, якщо не змогла створити чи зберегти сім’ю. 

Вона може працювати, займатися "жіночими" професіями, такими як медпрацівниця, вчителька, представниця благодійної сфери, хенд-мейд. Робота займає своє місце після сім’ї, дітей, родичів та традицій.

Роль "Красуні" – жінки, котра зобов'язана бути красивою. Філософія життя – знайти "правильного" чоловіка та навчитися втримувати його поруч.

Вона витрачає багато коштів на догляд за собою.

"Красуня" вважає, що життєві блага жінка має отримувати через чоловіка. Бо вона має бути справжньою жінкою і більше нічого нікому не винна.

Роль "Стерви" – це модель бізнес-леді, в класичному розумінні цього слова.

Вона прагне поваги через успіх у кар’єрі та готова на великі жертви заради досягнення мети.

Вона оцінює людей за статусними атрибутами, заводить важливі знайомства та спілкується з "потрібними" людьми.

Роль "Нової Жіночності" – новітня модель сучасної жінки.

Вона усвідомлює, що її внесок у соціальне життя є дуже важливим.

Вона сама обирає зовнішній вигляд, модель стосунків, роботу відносно власних вподобань. Реалізовується не тому, що "так треба", а тому, що це її свідомий вибір.

Партнера обирає за власними вподобаннями, високо цінує себе у стосунках. Проживає життя для себе, а не заради забобонів. Правильний вибір – це її вибір.

Всі ці ролі мають власні потреби та шукають смисли в різних місцях.

Перші чотири з них існують давно, а остання – формується зараз і буде розвиватися у майбутньому.

Ці ролі досить важко поєднати, адже часто одна з них входить у протиріччя з іншою. Але вони всі мають місце в українському суспільстві.

Ми будемо спостерігати як буде змінюватися, перевтілюватися та реформуватися нова українська жіночність. Головне, щоб це був вільний та свідомий вибір.

Марина Лук’янова, гендерна дослідниця, автор Жіночого фестивалю АНІМА

powered by lun.ua