Шанс на життя: чи готова Україна до трансплантації?
Уже більше року в Комітеті з питань охорони здоров'я знаходиться новий закон "Про трансплантацію", ухвалення якого є важливим, але чи дійсно вирішальним для розвитку трансплантації в Україні?
Так, через постійні суперечки щодо презумпції згоди чи незгоди в новому законі поза увагою лишаються не менш важливі складові, котрі зроблять трансплантацію в Україні можливою – налагодження системи трансплант-координації, технічне забезпечення та навчання лікарів.
На сьогодні у розвинених країнах трансплантація органів є стандартом лікування при багатьох захворюваннях нирок, серця, печінки, легенів, кишківника та ін.
Наприклад, у 2016 році у США було проведено 33 611 органних трансплантацій, тоді як в Україні у минулому році було виконано лише 126, з них 119 – трансплантацій нирки, 5 трансплантацій печінки та 1 – легені.
До того ж, більшість цих трансплантацій виконані від живого родинного донора, а трансплантацій від донора-трупа – лише дві.
Ми повинні зрозуміти, що трохи більше 100 трансплантацій на 42 млн країну – це взагалі не показник.
Облишимо здогадки чому за останні роки 42 мільйонна країна опинилася в аутсайдерах трансплантації.
Чому з наших з вами податків з року в рік фінансується програма лікування громадян України за кордоном, загальна сума витрат якої скоро сягне одного мільярда гривень.
Чому 6000 пацієнтів з нирковою недостатністю продовжують залишатися життєвозалежними від гемодіалізу із щорічними мільйонними витратами з держбюджету на цю процедуру.
Співпадіння?! І чому вже понад рік голова Комітету з питань охорони здоров'я не поспішає з підготовкою закону до другого читання. Чому для голови Комітету є речі важливіші за трансплантацію?
Та з новим законом "Про трансплантацію" чи без, відверто, основна робота ще попереду. І ми її уже розпочали.
Перш за все, необхідно налагодити в Україні систему трансплант-координації, адже має бути чітко відпрацьована вся логістика.
Це справді складна система, адже донор та реципієнт у переважній більшості випадків не з'являються одночасно в одній лікарні, тому від злагодженості дій усіх відповідальних фахівців залежить успішність проведення трансплантації.
На ділі госпітальна трансплант-координація виглядає наступним чином: поява потенційного донора в одній лікарні – забезпечення невідкладної діагностики смерті мозку – подальше інформування закладів охорони здоров'я, в яких проводиться трансплантація – розмова з родичами (законними представниками) потенційного донора для отримання інформованої згоди на вилучення органів – здійснення усіх необхідних обстежень та кондиціонування потенційного донора-трупа до прибуття бригади вилучення донорських органів – виїзд (виліт) бригади для забору і транспортування органів – виклик пацієнта з списку очікування – проведення операції – післяопераційне спостереження пацієнта.
Для налагодження роботи на цьому ланцюжку, МОЗ України ініціювало внесення змін до посадової інструкції лікаря-анестезіолога.
Відтепер лікар-анестезіолог має право діагностувати смерть мозку, виконувати заходи "кондиціонування" для збереження органів та/або тканин померлого для трансплантації, а також саме лікар-анестезіолог буде відповідальною особою в закладі охорони здоров’я за трансплант-координацію.
Зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників у частині посадової інструкції для лікаря-анестезіолога 14 вересня 2017 року були погоджені Міністерством соціальної політики України, з цього ж дня набрав чинності наказ, який затверджує ці зміни.
Також Міністерство розробило проект наказу, який вносить зміни в інструкцію щодо вилучення органів людини у донора-трупа. Наказ знаходиться на реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Вперше за роки незалежності МОЗ розпочинає пілотний проект з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів від неродинного донора, на який у Державному бюджеті на 2018 рік закладено більше 112 млн гривень, а на 2019-2020 роки також більше, ніж по 100 млн щорічно.
Цей проект дасть змогу вже з 2018 року проводити трансплатацію нирок в Україні (Київ, Запоріжжя, Дніпро, Харків, Львів, Одеса), і, відповідно, рятувати та покращувати якість
життя багатьох наших громадян.
[L]Разом з тим, МОЗ України спільно з Громадською Радою при МОЗ України працюють над розробкою реєстру донорів, щоб кожен, хто усвідомив готовність стати донором органів, міг зареєструватися та підтвердити цей статус.
У липні-серпні 2017 року соціологічна група "Рейтинг" провела опитування серед українців. Результати показали, що 63% респондентів підтримують право людини на пожертву своїх органів після смерті, щоб врятувати або покращити життя інших людей.
Трансплантація – це цивілізаційний стрибок для суспільства. Тому показник у 63% – це дійсно позитивні зрушення у напрямку усвідомлення громадянами нашої країни усієї важливості трансплантації.
Але вкрай важливо не лише прийняти рішення стати донором, але й обговорити цю тему з рідними та близькими, щоб сім'я знала про рішення і готова була прийняти його в критичний момент.
Кожен донор органів може врятувати життя до вісьмох осіб, та покращити життя значно більшої кількості людей.
Ми йдемо до свідомого донорства, до розуміння того, що наші органи після нашої смерті можуть врятувати комусь життя.
Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я України, спеціально для УП.Життя