Україна має скористатися унікальним шансом подолати СНІД

1742
28 вересня 2017

Ми стали набагато ближче до того, щоб світ нарешті подолав одну з найжахливіших епідемій за часів існування людства.

Три роки тому Об'єднана програма Організації Об'єднаних Націй з ВІЛ/СНІДу затвердила амбіційні плани до 2030 року подолати епідемію ВІЛ/СНІДу.

Для досягнення цієї мети запропоновано стратегію 90-90-90, що означає до 2020 року 90% ВІЛ-позитивних людей знатимуть про свій діагноз; 90% з них будуть приймати ліки – антиретровірусну терапію (АРТ) і у 90% тих, хто приймає АРТ, лікування буде успішним.

Такі пацієнти стануть безпечними та не будуть поширювати вірус, матимуть змогу працювати, мати сім’ю, народжувати дітей та радіти життю.

Коли вперше озвучили Стратегію 90-90-90, більшість сприйняла її як нездійсненну мрію, проте уже через три роки мрія стає реальністю.

У світі 19,5 млн людей отримує лікування, смертність від СНІД зменшилася у два рази, а кількість нових випадків у країнах Африки в три рази за останні шість років.

Окремі країни – Данія та Швеція – уже досягнули поставленої мети, а частина на шляху до її виконання.

Україна має наразі хороші шанси стати прикладом щодо подолання СНІДу для регіону Східної та Центральної Європи.

Україна і СНІД

На даний час, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), в Україні проживає 19% ВІЛ-позитивних пацієнтів усього регіону Східної Європи та Центральної Азії.

У нашій країні виявляється 8% нових випадків ВІЛ в регіону та 25% смертей від СНІД.

Станом на 1 липня 2017 року під медичним наглядом перебувало 136 965 ВІЛ-інфікованих громадян України.

Cередній показник рівня захворюваності на ВІЛ-інфекцію по країні перевищений у Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Чернігівській областях та Києві.

За останні 30 років 43 тисячі українців померло від СНІДу. Сумна статистика підтверджує, що серед померлих 80% були молодими і мали лише 25-49 років.

Але справжні масштаби епідемії вражають ще більше. Лише кожен другий ВІЛ-інфікований українець знає свій діагноз та звернувся до лікаря.

Більшість випадків захворювання виявляється на 3-4 стадії, коли хвороба прогресує, і пацієнти потребують більш комплексного та дороговартісного лікування ускладнень хвороби.

Але найголовніше, що хвороба уже поширилася за межі традиційних груп ризику та розповсюджується серед широкого загалу "благополучного" населення.

Що заважає Україні боротися зі СНІДом?

Україна має значний досвід та успіхи в боротьбі зі СНІДом.

Суттєво знизився рівень передачі вірусу від матері до дитини.

За 10 років у 20 разів збільшилася кількість пацієнтів, які отримують лікування.

За рахунок збільшення державного фінансування 75% ліків закуповується за кошти державного бюджету.

Маємо наймасштабнішу в регіоні Центральної Європи та Східної Азії програму замісної терапії для наркозалежних. Завдяки спільним зусиллям держави та пацієнтських організацій, в Україні є доступ до генеричних препаратів, що суттєво знизило вартість лікування.  

Україна має значний досвід та успіхи в боротьбі зі СНІДом. Фото michaeljung/Depositphotos

Проте найголовнішою нашою проблемою залишається недостатня обізнаність населення про можливості отримувати безкоштовне тестування та лікування ВІЛ-інфекції, низька відповідальність наших громадян за власне здоров'я, недостатня увага політичних лідерів до цієї проблеми та, як наслідок, майже повна залежність профілактичних програм від міжнародного фінансування.

Фактично маючи у своєму розпорядженні велику кількість ресурсів та можливостей люди не знають де можна пройти тестування, а у разі позитивного результату – куди звертатися за допомогою.

На жаль, навіть серед лікарів побутує уявлення що ВІЛ-інфекція – це смертний вирок для пацієнта, а головне завдання лікаря – уберегтися від зараження, навіть якщо пацієнт отримує лікування та стає незаразним.

Шанс подолати ВІЛ

Досвід інших країн підтверджує, що відповідь на епідемію СНІД невід'ємна задача усієї медичної системи, а її успіх залежить від загального стану охорони здоров'я в країні.

Запроваджуючи медичну реформу, ми пропонуємо щоб кожен сімейний лікар мав право провести тест та призначити лікування.  

Це дозволить зробити таку допомогу максимально доступною для пацієнтів, підвищити авторитет сімейного лікаря, підтримати довіру до закладів охорони здоров’я та лікування, яке отримує пацієнт.

З цією метою ми розпочали підготовку нового законопроекту "Про громадське здоров'я", який підвищить зацікавленість та відповідальність громад та місцевої влади у впровадженні профілактичних програм.

Такі програми не обмежуватимуться тільки ВІЛ, але й включатимуть болючі питання лікування туберкульозу, запобігання неінфекційних хвороб, заохочення здорового способу життя, питання сексуальної освіти в школах тощо.

Щоб впорядкувати дані про пацієнтів, контролювати наявність ліків, за підтримки Надзвичайного плану Президента США з подолання ВІЛ/СНІДу ми запроваджуємо нову інформаційну систему, яка стане складовою частиною нещодавно запровадженої електронної системи охорони здоров'я eHealth.

У 2016 році відновила свою активну роботу Національна рада з питань запобігання ВІЛ-інфекції та туберкульозу, під головуванням віце-прем’єр-міністра Павла Розенка.

Уряд зробив безпрецедентний крок збільшивши у два рази фінансування програм лікування ВІЛ-інфекції та туберкульозу до рекордних 871 млн грн та 512 млн грн відповідно.

Враховуючи такі дії Уряду Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією виділив для України безповоротну фінансову допомогу на 2018-2020 роки у сумі понад $119 млн, частина коштів якої буде використана для підтримки реформ загалом.

Завдяки проактивній позиції пацієнтських організацій вдалося скоротити дію частини патентів та отримати доступ до найсучасніших препаратів, наприклад долутегравіру, який тільки у 2016 році став доступний у Європі та США.

Цей препарат може знизити вартість лікування до 100 доларів на рік на одного пацієнта.

Наразі маємо в Україні унікальну ситуацію та хороші шанси, які не можна знехтувати.

По-перше, в країні є політична воля для медичної реформи, яка впливатиме на подолання епідемії.

По-друге, маємо сприятливі економічні чинники як в межах державного фінансування, так і в частині міжнародної фінансової допомоги.

І нарешті, по-третє, маємо в арсеналі сучасні технології як тестування, так і лікування.

Три чинники, кожен з яких є критичним для успіху, в наявності. Питання лише в одному – не змарнувати час.

З цією метою Міністерство охорони здоров’я України за підтримки Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), Всесвітньої організації охорони здоров’я та Дитячого фонду ЮНІСЕФ 28-29 вересня 2017 ініціювало проведення національної консультації "Як зупинити ВІЛ/СНІД в Україні".

Ми залучаємо представників регіонів, міжнародних та національних експертів, представників пацієнтських організацій. Ми синхронізуємо наше розуміння ситуації, визначимо основні кроки та відповідальні ролі і окреслимо план щодо зупинки епідемії в Україні.

Уляна Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я України

powered by lun.ua