Армії треба навчитись відпускати, або Хто і як має влаштувати подальше життя ветеранів

1207
14 листопада 2017

"Відпусти. Твоє обов’язково повернеться, а якщо ні, то ніколи твоїм і не було". Ця перефразована фраза Річарда Баха має стати золотим правилом кадровиків Збройних сил України.

Натомість, основа кадрової політики складається з суміші примусових дій та матеріально-соціального заохочення.

Треба віддати належне, що деякі покращення все ж є. Наприклад, ЗСУ відмовились від практики безстрокових контрактів та доволі охоче звільняють тих, хто не хоче або не може служити далі.

Однак, як раз на етапі звільнення відбувається основне недопрацювання саме щодо утримання військового на службі. Після затвердження рапорту на звільнення, людина різко перестає цікавити армію. Все одно ж уже йде.

Саме така логіка стоїть за небажанням впроваджувати в ЗСУ програму звільнення в запас.

Вірніше, як: така програма розробляється трастовим фондом НАТО для "кадрових військових", які мають понад 10 років вислуги. Однак, якщо військовослужбовець прийняв рішення не продовжувати контракт після, скажімо, трьох чи п’яти років служби на передовій в районах АТО, готувати його до мирного життя ніхто не буде.

Поспілкувавшись з Міністерством оборони та зваживши деякі українські реалії, дійсно можна задуматися чи треба та підготовка до мирного життя взагалі.

Самі військовослужбовці з нетерпінням чекають "дємбєля" і просто хочуть до-до-му.

Організовувати курси і тренінги – дорого, а враховуючи, що мають бути задіяні ще й інші органи влади, то ще й складно.

Командиру треба, щоб солдат служив, а не думав про освіту, роботу чи будь-що, крім армії.

Ну і останній аргумент короля – жоден роботодавець не має бути зацікавлений працевлаштувати працівника, який свідомо і самостійно прийняв рішення звільнитись, і МО в цьому плані нічим не відрізняється від будь-якого іншого роботодавця.

В принципі всі аргументи звучать доволі переконливо. Тільки от після звільнення починаються проблеми, як для окремо взятих колишніх військовослужбовців, так і для всього цивільного суспільства.

Безробіття, труднощі з пошуком зайнятості, відтягування працевлаштування для оформлення пільг, – це все взаємопов'язані факти з життя звільнених в запас.

Нездатність ефективно управляти збереженнями, виплатами та іншими доходами приводить родини колишніх військових до швидкої бідності, яка тягне за собою ще низку додаткових негативних наслідків.

За таких обставин деякі доволі швидко підписують новий контракт і повертаються в армію. Адже там все простіше: є їжа, є житло, навіть одежа є, а головне – є зайнятість, з мінімумом відповідальності.

З цієї точки зору, може МО, дійсно, займає правильну позицію. Проте, така практика приводить до того, що українська армія дедалі рясніше поповнюється "заробітчанами", а не воїнами, для яких захист країни – покликання і справа всього життя.

Але для того, щоб з’явились вірні своїй справі військові потрібно, щоб армія давала людині трохи більше, ніж гроші чи соціальний пакет.

Ставлення до армії формується ставленням армії до солдата. Людина, якій армія дала все і сприяла подальшому влаштуванню у житті буде найзапеклішим рекрутером до лав Збройних сил.

З іншого боку, людина, з якої армія витиснула всі соки і яка після служби місяцями або навіть роками не може знайти собі місце у цивільному житті, напевне ж не дуже позитивно висловлюватиметься про перспективи військової служби. В такому випадку абсолютно гарантований антипіар армії та розповсюдження зрадоньки.

Американці зрозуміли цю закономірність не так давно. Лиш в 2011 році був прийнятий федеральний закон – Акт про можливості працевлаштування (зайнятості) ветеранів (Veteran Employment Opportunity Act).

Цим законом була запроваджена система звільнення з військової служби, в якій задіяні різні органи виконавчої влади, зокрема Департамент оборони, Департамент праці, Департамент у справах ветеранів, Департамент охорони здоров'я.

Кожен з департаментів відповідає за власний компонент програми підготовки до звільнення в запас. А це значить ще й, що кожен компонент цієї програми фінансується з бюджету різних федеральних відомств.

До 2011 року звільнення в запас було прерогативою виключно Департаменту оборони: програми затверджувались внутрішніми наказами і фінансувались департаментом.

До прийняття державної програми рівень безробіття серед ветеранів вдвічі перевищував рівень безробіття серед цивільного населення.

Сьогодні кількість безробітних ветеранів значно нижча за середньостатистичну кількість безробітних цивільних.

До речі, причиною цьому є також активна позиція Департаменту оборони у сфері подальшого працевлаштування звільнених зі служби.

Згідно американського законодавства саме Департамент здійснює зі свого бюджету виплати по безробіттю звільнених в запас військовослужбовців. В цьому випадку не зовсім працює аргумент, що колишній роботодавець не зобов’язаний шукати працевлаштування працівникам, які звільняються.

Відповідно зовсім не дивно, що до процесу звільнення в запас в армії США ставляться вкрай відповідально.

Це випливає з самої назви – адже мова йде про розлучення (separation) з армією. І дійсно процес нагадує мало не сімейне розлучення двох дорослих і виважених людей, де є місце шансу на те, що стосунки відновляться (військовослужбовець повернеться).

Однак, ще більша ставка робиться на те, що подальше життя колишніх військовослужбовців складеться як найкраще і що значною мірою це станеться завдяки армії.

Успішні ветерани розказуватимуть у своїх спільнотах про переваги служби в армії та заохочуватимуть молоде покоління до підписання контрактів.

Виходячи з такої логіки, Департамент оборони США передбачає обов’язковий курс підготовки до цивільного життя навіть тим військовослужбовцям, яких звільняють за невідповідністю.

Правда, замість п’яти днів тренінгів, при звільненні за невідповідністю передбачений лише один, скорочений, день.

Повний курс підготовки до звільненню в запас складається з трьох частин: професійна адаптація (3 дні), соціальна підтримка (1 день), управління особистими фінансами (1 день).

Курс з професійної адападатації проводить Департамент праці власними ресурсами і за власні кошти. Його мета – навчити військовослужбовців шукати роботу, підготувати до співбесід, зорієнтувати щодо можливостей навчання та перекваліфікації, дати інформацію про вакансії, передати контакти роботодавців.

Питання працевлаштування є найважливішим елементом програми підготовки до звільнення в запас. Ідея в тому, щоб при переході з армії до цивільного життя людина не затримувалась або взагалі не потрапляла в транзитну зону центру зайнятості та виплат по безробіттю.

Блок по соціальній підтримці покривають представники Департаменту у справах ветеранів. Їхня задача полягає в тому, щоб надати загальну інформацію про пільги та виплати, розказати куди звертатись, з якими документами і в які строки.

Військовослужбовцям надається перелік корисних контактів державних та недержавних установ, які надають консультації та інші форми підтримки.

Останній день курсу проводиться із залученням недержавних, незалежних консультантів з питань управління фінансами.

Незалежно від доходу та наявних коштів на рахунку, кожна людина стикається з проблемами розподілу коштів, труднощами в їх заощаджені та оптимізації витрат.

Для військовослужбовців, які переходять у статус цивільних – це особливо актуально. Як не як, а армія все ж значну частину повсякденних витрат покриває (харчування, комунальні платежі, житло, транспорт). А от в цивільному житті за все доведеться платити з власної кишені.

Для багатьох людей перехідний період з армії до цивільного життя супроводжується надмірними та нераціональними витратами. Саме на це звертає увагу останній навчальний блок програми.

Програма підготовки по звільненню в запас в США не була створена на вимогу військових. Навпаки, як і в Україні, військовослужбовці, які прийняли остаточне рішення щодо звільнення хочуть швидше повернутись додому. Проте, завдання держави думати не лише про нагальні інтереси громадян, а й про майбутнє суспільства в цілому.

Національна загальнообов’язкова система підготовки військових до мирного життя збільшує вірогідність швидкої та якісної інтеграції, а також прихильність населення до армії.

Задля забезпечення більш ефективного засвоєння матеріалу програми, передбачена можливість участі у курсах дружин (чоловіків) військовослужбовців.

Більше того, Департамент оборони заохочує дружин відвідувати такі курси навіть без чоловіків, а просто для себе. Тобто, навіть якщо сам військовослужбовець знайшов спосіб прогуляти тренінги або не бажає сприймати матеріал, є шанс, що інформація все таки буде збережена і в майбутньому може стати в пригоді.

Департамент оборони США утримує майже 50 центрів з підготовки до звільнення в запас. Вони знаходяться як на території США, так і за межами, в місцях дислокації військових частин.

При цьому військовослужбовцям, які перебувають в районах активних бойових дій надається можливість пройти дистанційні навчальні курси.

Хоча не всім командирам військових частин до вподоби те, що військовослужбовці відриваються від думок про службу, проте загальна політика держави направлена на заохочення планування майбутнього у мирному житті.

У зв’язку з цим також діє Програма розвитку професійних навичок, які можуть бути використані військовослужбовцями у мирному житті після виходу з армії.

Ця програма включає практичні курси, тренінги та дистанційне он-лайн навчання.

Як правило, на опанування/підвищення цивільної професійної кваліфікації військовослужбовець армії США витрачає від 60 до 90 днів, з 180 днів, протягом яких надається звільнення від виконання службових обов’язків.

Таким чином, чим раніше солдат почне думати про те, чим він буде займатися у мирному житті, тим краще буде йому, а відповідно і армії.

Виходячи з таких міркувань, голова Генерального штабу США забезпечує виконання вимог обов’язкової національної програми у військових частинах шляхом відображення важливості даної програми для американської армії у своїх розпорядженнях та наказах.

Варто зауважити, що перед звільненням американські військовослужбовці в обов’язковому порядку проходять медичний огляд, який включає в себе і оцінку стану психічного здоров’я. Без медичного висновку звільнення зі служби не можливе.

А ТИМ ЧАСОМ В УКРАЇНІ…

Пропозиції щодо введення обов’язкового медичного тестування при звільненні з військової служби лунають з 2015 року.

Неодноразово медичному департаменту Міністерства оборони України передавались проекти відповідних змін до законодавства, і, зокрема, до наказу міністра оборони №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".

Діалог був, але без результатів. В медичному департаменті, як і в решті Міністерства оборони нікому не цікава доля військовослужбовців, які звільняються, оскільки в майбутньому такі люди перестають бути відповідальністю міністерства.

Приблизно така ж позиція і щодо програми підготовки до звільнення в запас. Інтересу до тих, хто служити більше не бажає в міністерстві немає. Давати людям інформацію для роздумів про альтернативне – цивільне – працевлаштування – взагалі тема табу.

Натомість перед звільненням в запас військовослужбовцям, часто, надається можливість пережити всі принади служби, та так, щоб не лишалося сумніву у правильності рішення щодо звільнення.

Як наслідок, тотальний страх втратити людський ресурс перекриває ефективний та надійний канал розповсюдження позитивної інофрмації про службу в армії та нівелює всі шанси того, що компетентні та адекватні фахівці своєї справи коли-небудь повернуться в лави ЗСУ.

Леся Василенко, голова ГО "Юридична Сотня", спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua