Як медреформа має покласти край корупції

4272
2 листопада 2017

У рейтингу найбільш корумпованих установ України медичні заклади ділять з митницею 5 місце, поступаючись судам, Верховній Раді, прокуратурі та уряду.

Разом з тим, медичні установи є лідером побутових корупційних практик. Про це свідчать результати цьогорічного опитування Фонду "Демократичні ініціативи" ім. І. Кучеріва".

Чому так?

Відповідь на це питання досить проста: про владні корупційні скандали громадяни дізнаються переважно через ЗМІ, судяться та розмитнюють товари – одиниці, а от хворіє і лікується кожен...

Щоб подолати корупцію, перш за все, потрібно зрозуміти, як і де вона виникає?

Корупція виникає там, де є диспропорція між декларацією держави та реальністю. Лікування у лікаря тому досить класичний приклад.

Держава каже громадянину: для тебе згідно Конституції ВСЕ має бути безоплатним.

При цьому всім відомо, що бюджет є обмежений, і як наслідок – галузь є суттєво недофінансованою. Але держава все одно каже громадянину: для тебе ВСЕ безкоштовно, без всякого визначення що є це "ВСЕ"?

Людина починає чогось вимагати, а в лікарні цього немає, бо на це не було і не буде фінансування. Тому всі отримують безоплатні послуги по-трішки.

Якщо пацієнт чийсь родич чи знайомий – він отримує більше безоплатних послуг.

Якщо багатий – більше оплачує. 

Іноді, як виняток, включається етична логіка – наприклад, нині корупцію важко уявити при лікуванні ветеранів АТО.

Сьогодні не даючи лікарю ресурсів – ані гідного заробітку, ані самого необхідного для лікування пацієнтів, умовно кажуть: "А ти давай сам визначай, як ти розподілиш цей ресурс і де ти візьмеш гроші собі на зарплату?"

І лікар починає дивитись – хто його пацієнт : чи це АТОшник, чи це багатодітна матір, чи це родич головного лікаря. Починає оцінювати – є в пацієнта кошти чи немає.

Так в системі з’являється корупція. При чому не можна говорити, що лікар забирає всі кошти собі. Частина йде на ресурсне забезпечення лікування пацієнта, частина на підвищення кваліфікації самого ж лікаря тощо.

Майже у кожного медичного закладу сьогодні є фонди – благодійні та тіньові готівкові. Справедливо зазначу, за рахунок цих фондів закуповується багато необхідного для роботи медичних закладів. І тільки частина йде на оплату праці медиків.

Ми маємо говорити чесно – в системі, яку ми маємо сьогодні, корупція є одним з основних економічних механізмів – насамперед механізмом збору додаткових коштів.

За результатами дослідження Фонду "Демократичні ініціативи" ім. І. Кучеріва": кожен опитаний протягом 3 років так чи інакше платив у медзакладах.

42% – час від часу, 40% – інколи, 16% – постійно.

Більше половини зазначають, що платили, бо їм про це казали прямо. Натомість 14% дають хабара лікарю з власної волі.

Незважаючи на цю статистику, медицина в Україні вважається безкоштовною.

Чи це не лицемірство?

Якщо абстрагуватись, ця діяльність, як уже було зазначено, має всі характеристики ринкової, але проходить цілком в тіньовому сегменті.

Для людини – це виглядає, як корупція. Тому, що держава щось обіцяє, але не дає доступу до цього ресурсу.

Саме через це, лише 49% громадян оцінюють хабарі, як неприпустиме явище.

Натомість 44% опитаних знаходять для неї часткове чи цілковите виправдання.

Чи є це проблема? Так! Моральна і етична!

Та з іншого боку: чи є легітимною для суспільства офіційна зарплата лікаря в 3000-4000 гривень?

Чи може лікар на практиці мати альтернативу, якщо держава по суті є монополістом?

Куди йому йти працювати, коли він багато років вчився на лікаря?

Як органи правопорядку можуть відкривати проти лікаря кримінальне впровадження, коли кошти, які він нелегально зібрав, він витратив на медичні потреби пацієнтів?

Результати опитування свідчать, переважна більшість пацієнтів платили за послуги безпосередньо лікарю від якого ці послуги отримували. А це 75% опитаних.

Більше того, ця плата не була для них реально обтяжлива, бо лікарі беруть з людей стільки, скільки вони можуть дати. Лише 25% українців зазначили, що для хабара їм довелося позичати; 33% визнали, що сума була помітна для сімейного бюджету.

Коли кажуть, що для того щоб не було корупції, потрібно карати лікарів – це наївний побутовий погляд.

Сьогодні й лікарі, і пацієнти є заручниками системи. І ми маємо корупцію, яка повністю пронизала систему – бо стала її економічним двигуном.

Тобто, питання не тільки в тому, що громадяни дають кошти там, де вони не мають цього робити. Ми всі втрачаємо фантастичні ресурси на те, що ці кошти йдуть не через відомі страхові механізми.

Сьогодні пацієнти фінансують систему власними платежами з кишень щонайменше на 50%.

Ми всі разом могли б отримувати значно більше послуг значно вищої якості, якщо б ці кошти спрямовувались в галузь за сучасними, страховими механізмами.

Те, що відбувається в охороні здоров’я сьогодні – антиетично і антисоціально. Це принижує гідність усіх! Тому весь цей рік ми займались просуванням медичної реформи, яка була ухвалена Верховною Радою 19 жовтня.

То що ж зміниться після реформи і як це допоможе нам подолати корупцію?

На мій погляд, є дві ключових зміни, які вдарять саме по побутовій корупції.

Це – перехід на оплату за послуги та конкуренція.

Саме на цьому фундаменті і будуються чесні відносини лікаря з пацієнтом. Держава покроково переводить всю систему охорони здоров’я на закупівлю послуг в інтересах пацієнтів.

Простими словами, лікування конкретного випадку – це послуга. Загалом, все у повному обсязі: усе необхідне лікування, операція, необхідні ліки, перебуванням в стаціонарі.

Тобто послуга – завжди дуже конкретна річ. Послуги якісно прописані в Господарському кодексі. Щодо ринку послуг в Україні вже існує ефективний документообіг. Вже існує практика вирішення конфліктів в господарських судах. Це є вже ефективно працюючий механізм у державі, до якого ми переходимо.

Для громадянина це буде виглядати зрозуміло – як будь-яка медична страховка. Якщо у вас є страховка, ви точно знаєте – які послуги страховик за вас оплатить, які ні. Так само буде працювати це і в системі національного солідарного страхування, яку ми запускаємо під час реформи.

Далі включається конкуренція. Якщо ви прийшли в медичний заклад і не отримали там послуг або отримали їх неякісно – ви йдете в інший заклад. І перший заклад не отримає коштів за ваше лікування від держави.

Ефективна система має балансувати себе сама. І будьте певні, ми налаштовані використовувати весь арсенал засобів, щоб добитися роботи системи на 100% без хабарів. Тому – розпочинаємо зміни на первинній ланці з 2018-го року. На рівні спеціалізованого лікування – з 2020 року.

Як довго триватиме імплементація реформи?

Скільки часу потрібно для того щоб змінилось сприйняття і погляди насамперед пацієнтів до нових правил?

Коли перестануть давати хабарі? 

Поступово. Крок за кроком. Але це точно не за 1, 2 чи 3 роки. Говорю як лікар, що 22 роки тому разом з колегами створив свою першу приватну практику. Як виклик на той час існуючій системі охорони здоров'я.

Пам’ятаю, спочатку було складно привчити пацієнтів, що вартість послуги – це остаточна сума, не треба платити більше. Але досить скоро ринкові умови поставили все на свої місця: пацієнт знав за що він платить, лікар розумів, що в іншій лікарні також можуть надавати такі послуги.

Тобто 2 визначальних регулятора – ціна послуги та конкуренція дуже скоро перемогли будь-які можливі "подяки". Квіти та знижки почала надавати клініка пацієнтам, а не навпаки.

Медреформа передбачає, що так мають працювати і державні установи, і за державний бюджет. Якщо пацієнт матиме можливість обрати лікаря, а лікар розумітиме, що гроші отримає лише за якісні та конкретні послуги – усі зрозуміють, що є альтернатива.  

Також хочу відмітити про методи. Нині, на думку українців, найефективнішим засобом боротьби з корупцією є "карати та саджати".

Більшість українців каже, що боротися з корупцією має влада, проте вірять в її спроможність лише 20% громадян.

40% громадян визнають, що дати чи не дати хабара залежить від них самих. Тобто ми маємо ситуацію, коли суспільство усіх хабарників хоче відправити за грати, натомість не вірить, що це насправді спрацює.

Громадяни реально розуміють, що допоки не зміниться суспільна свідомість і кожен не матиме реального усвідомлення за що має платити держава, а за що – людина, замість одних корупціонерів з’являтимуться інші.

Тому нам треба змінювати суспільну свідомість та державне функціонування. Міф про безкоштовну медицину має бути розвіяним, натомість українці мають розуміти, що, як і чому в охороні їх здоров’я забезпечується державою. 

І на завершення, підсумовуючи сказане: ми (це команда МОЗ і усі хто нас підтримує) – переконані оптимісти. Ми віримо, що в підсумку за лікування хворого лікар, медперсонал, окрім гідної заробітної плати, отримуватиме лише слова вдячності від пацієнта, можливо квіти, дзвінок чи поштове привітання з нагоди якогось свята.

Лікарі нарешті припинять жебракувати, і гідна заробітна плата поверне їм гідність!

Роман Ілик, заступник міністра охорони здоров'я України, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua