Чи варті лекції у вишах втраченого студентами і викладачами часу?

32615
24 січня 2018

"Читання лекцій – це такий чарівний процес, шляхом якого контент зошиту професора за допомогою ручки переноситься в зошит студента, не проходячи крізь мізки обох".

Ці слова належать Гаррі Ллойду Міллеру, автору праці "Напрям підготовки: Навчання для майстерності через творче мислення" (Directing Study: Educating for Mastery Through Creative Thinking). 

Така провокативна постановка питання шокує покоління пострадянських викладачів, однак користується популярністю у сучасних українських студентів, незалежно від їхньої успішності. 

Поверхневий пошук в англомовному сегменті Google стосовно медичної освіти несподівано надає подібним бунтарським поглядам доволі серйозну підтримку.

Задамо собі просте питання: який конкретно результат слід очікувати від класичної лекції 2 по 45 хвилин у XXI сторіччі?

Отримання інформації? 

Але вона доступна в підручниках та в інтернеті, до того ж – у повному обсязі, що неможливо забезпечити під час лекції.

Отримання унікальної та найсвіжішої інформації або т.з. "повної картини" від експерта в галузі? 

Згодна, але це доволі рідкісне явище. 

Імовірно, найцінніше в лекції – це можливість мотивувати студентів до подальшого навчання і надати їм роз’яснення складних для сприйняття концепцій. 

Але на заваді часто стають дефіцит спікерських якостей лектора, та складність тривалий час слідкувати за польотом його думки та слайдшоу, не кажучи про брак часу для конспектування. 

Доведено, що здатність нашого мозку підтримувати увагу є доволі обмеженою в часі. Після перших 5 хвилин слухання будь-якого виступу здатність концентруватися та засвоювати інформацію швидко падає, а через 15-20 хвилин стає критично низькою.

Ще більшою проблемою є збереження інформації в пам’яті. Почуте не відкладається в ній автоматично, подібно запису на магнітну плівку. 

В довгостроковій пам’яті залишається лише власна інтерпретація почутого – те, що "чіпляється" за вже існуючі в пам’яті "образи", закріплюється при переказі набутої інформації "власними словами" чи застосуванні для вирішення практичних задач (т.з. "конструктивізм запам’ятовування"). 

Такої можливості не дає "пасивне" навчання шляхом слухання і нотування матеріалу лекції.

Саме це є основною причиною того, що за своєю ефективністю лекція, як різновид навчальної активності, поступається не тільки практичному або семінарському заняттю в малих групах, але й "самонавчанню". 

Останнє дозволяє кожному обирати індивідуальні, оптимальні для засвоєння швидкість читання матеріалу та умови роботи, повертатися до більш складних частин тексту і переосмислювати його, в т.ч. шляхом конспектування за певною системою чи малювання схем.

S. Corey зі співавторами порівняли ефективність лекційного і само-навчання в двох групах студентів-медиків по 25 осіб в кожній. 

Результати показали меншу ефективність (за обсягом засвоєної інформації) 25-ти хвилинної лекції у порівнянні з самостійним опануванням викладеного у вигляді тексту матеріалу протягом аналогічного часу. 

Вражає рік публікації цієї роботи – 1934. На жаль, інших подібних досліджень в галузі медичної освіти я не зустріла.

Парадоксальний висновок щодо засвоєння більших обсягів при зменшенні часу лекційного навчання зробили голландські вчені H.Schmidt та інші (2010). 

Вони виявили зворотній зв’язок між відсотком випускників медичних вишів Нідерландів у 1989-1999 роках (загалом біля 14 тис. осіб) відносно кількості зарахованих на перший курс, який коливався від 77% до 91%, і середньою кількістю годин лекцій щотижня. 

Такі результати дослідники пояснили тим, що при меншому обсязі лекційного навчання студенти могли використати більше часу на заняття більш ефективними для успішного складання іспитів навчальними активностями. 

Робота була опублікована в журналі "High Education" під красномовною назвою "Learning more by being taught less".

В резюме до статті автори підсилили свій меседж висновком: "Значний обсяг лекційного навчання може шкодити якості вищої освіти".

Вкрай низький відсоток запам’ятовування інформації з лекції давно відомий. В. Shape (2015) оцінює його в 3% через 1 місяць.

Парадоксально негативні наслідки т.з. "тиранії контенту", тобто намагання максимально охопити програму в лекційному курсі, елегантно продемонстрували Russell та інші (1984). 

Метою роботи було співставлення ефективності засвоєння наданої в лекції інформації з питомою вагою нового контенту в реченнях спікера на рівні 90, 70 та 50%.

Як показали результати цього дослідження, обсяг запам’ятованого знаходився у зворотному зв’язку зі "ступенем новизни" лекції.

Крім низької ефективності засвоєння інформації, до негативів лекції, як засобу навчання, відносять:

  • відсутність стимулів для розвитку розвивати критичного мислення і здатності вирішувати завдання, внаслідок пасивного характеру цього виду навчальної активності;
  • погану відвідуваність, внаслідок негативної оцінки потенційної користі лекцій з боку багатьох студентів. Цікаво, що в деяких публікаціях стосовно медичної освіти в західній Європі вказується на відвідуваність лекцій біля 50%, тобто, наші студенти, які "голосують ногами", не унікальні;
  • відмову частини слухачів від додаткового користування підручником та іншими джерелами, в яких матеріал курсу викладений у більш повному обсязі.

На тлі таких суттєвих недоліків позитивні сторони лекційного навчання виглядають не досить привабливо. 

Єдиною беззаперечною перевагою є дешевизна у порівнянні з заняттями в малих групах. 

Інші потенційні чесноти, такі як новизна інформації та можливість краще засвоїти складні концепції, розтлумачені лектором, на практиці у більшості випадків залишаються нереалізованими. 

Можливо, варто взагалі відмовитися від лекцій? 

Такий експеримент розпочав у 2017 році Vermont Medical College of Medicine (США), замінивши аудиторні лекції на "активне навчання" у вигляді занять в малих групах у форматі "problem-based learning" і надавали студентам можливість перегляду відеозаписів лекцій у вільний час. 

Подібний підхід цілком виправданий, але внаслідок високої вартості непридатний для широкого застосування, навіть в "багатих" країнах, не кажучи про нашу.

Залишається усвідомити обмеження лекції та сконцентруватися на максимальному збільшенні їхнього "коефіцієнта корисної дії" шляхом використання всіх існуючих можливостей. 

Засоби підвищення ефективності лекційного навчання, які дозволяють частково скорегувати його обмеження включають:

  • зменшення тривалості лекцій до 45 хвилин та менше (в медичних школах США часто 15 хвилин);
  • жорстке обмеження контенту в межах лише однієї "кореневої концепції", яка має реалізовуватися не більш ніж трьома досяжними навчальними цілями;
  • перші 5 хвилин є визначальними для того, щоб заінтригувати аудиторію і викликати очікування. Тому важливо розпочати лекцію з такого-собі "гачка" – яскравого клінічного кейсу або оригінального запитання;систематичне застосування засобів підтримки уваги шляхом активізації аудиторії не рідше, ніж кожні 15 хв., за допомогою інтерактиву – відкритих запитань або завдань з вибору одного з поданих варіантів відповідей;
  • чітке структурування матеріалу з наданням коротких проміжних висновків і формулюванням лаконічних прикінцевих take-home messages в кількості не більше 3-х. Подібно будь-якому перформансу, лекція має завершуватися заздалегідь підготовленим потужним фіналом! 

Важливе значення мають грамотно підготовлена мультимедійна презентація і якісне виголошення лекції.

Класичні канони якісної презентації – обмеження кількості слайдів, кількості рядків в слайді і кількості слів в рядку, крупний шрифт та інші –  добре відомі, та, на жаль, більшість лекторів в українських вишах ними систематично нехтують.

Розповсюдженою негативною практикою є виголошення лекції виключно шляхом зачитування тексту з чисельних слайдів із щільним "нечитабельним" текстом спиною до аудиторії, недотримання регламенту і відсутність заохочення студентів до постановки запитань.

Насправді лекція – це перформанс, майстерність якого є важливим засобом покращення засвоєння інформації. 

Звісно, харизма дається Богом, але велика кількість репетицій дозволяє кожному бажаючому суттєво розвинути свою ораторську майстерність. 

Якість, тобто – ефективність лекцій в освіті значно страждає через необізнаність лекторів щодо правил підготовки виступу і його виголошення. 

Для виправлення цього наш Університет зробив унікальний для українських вишів, принаймні, медичних, крок. 

В рамках програми faculty development були розроблені й проведені численні тренінги в малих групах, під час яких ми досягнули консенсусу щодо запровадження сучасного стандарту читання лекцій. З ним можна ознайомитись у нас на офіційному сайті.

Розвиток інтернет технологій вже сьогодні забезпечує всім студентам, незалежно від місця їхнього навчання, доступ до он-лайн лекцій найкращих світових експертів з якостями харизматичних спікерів. 

При цьому широкі можливості ІТ-технологій дають змогу наситити традиційні лекції інтерактивом і клінічними прикладами, забезпечити індивідуалізацію подачі матеріалу у відповідності до швидкості покрокового вирішення завдань студентами.

Катерина Амосова, професор, ректор Національного Медичного Університету імені О.О. Богомольця, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua