Книжки вересня: Карпа в Гімалаях

8
8 вересня 2011

Ще вчора доводилося перебирати десятки книжок у пошуках забутої колись "новинки" для рецензії.

А вже сьогодні книгарні от-от вибухнуть новими книжками. Знуджені читачі вочевидь не можуть дочекатися пожвавлення після літнього затишшя.

Це помітно бодай з натовпу, який зібрався на презентації антології "Українські письменники про футбол". Або з появи масової міжнародної та всеукраїнської "діаспори" в Чернівцях на початку вересня.

Звісно, більшість видавців традиційно припасла нові книжки до Форуму видавців. Але щось нове все ж таки вже встигло просочитися на полиці книгарень.

20 письменників сучасної України (Фоліо, упорядник Олександр Красовицький)

Поява такої книжки не дивує. Здається, протягом 2011-2012 року подібних антологій з'явиться ще не одна.

Масову увагу до жанру "збірних солянок" свого часу привернули антології "Метаморфози" та "Декамерон" із сакральним числом "десять" всередині.

Але прийшов 2011 рік, двадцята річниця Незалежності та двадцять письменників під обкладинкою.

Олександр Красовицький написав передмову "20 років у пустелі". Це своєрідний натяк на блукання Мойсея. Вселяє оптимізм - лишилося всього ще 20 років пережити :)

 
Центральним меседжем передмови мені видалися дві тези. Перша доволі очевидна - на ринку цікава українська книга може конкурувати з російською.

Друга теза стосується позиціонування товару. Красовицький називає антологію "чудовим путівником" для неофітів і "представницькою антологією нашої літератури останніх років". Сміливо, правда?

Якщо серйозно, то добірка авторів "путівника" може видатися не такою вже й репрезентативною. Причин тут три.

По-перше - часу замало для відбору "представницького" складу. Минуло лише 20 років незалежної української літератури. І ще достеменно не ясно, хто кому класик.

По-друге - величезна частина текстів антології - це вторинна сировина. Тобто вони вже колись і десь публікувалися.

Можна назвати декілька найбільш промовистих прикладів. Скажімо, "Апокаліпсис" Марії Матіос, фрагмент "Музею покинутих секретів" Оксани Забужко, фрагмент "Звірослова" Тані Малярчук, фрагмент "Форель à la нежность" Андрія Куркова, фрагмент "Сезонного розпродажу блондинок" Наталки Сняданко, старі-нові тексти Олеся Ульяненка та Юрка Покальчука тощо.

По-третє, в добірці авторів таки бракує кількох усім відомих "важковаговиків". Скажімо, Юрія Андруховича, Юрка Іздрика, Тараса Прохаська та ін.

Звісно, тут можна і треба говорити про суб'єктивність упорядника. Вона закономірна та природна.

Така антологія не може бути "путівником", та ще й "представницьким". Як і будь-яка інша антологія сучасної літератури, де все так швидко міняється.

Хоча державні мужі визнали антологію достойною. Її мали надрукувати державним коштом у програмі "Українська книга". Відтак офіційні джерела говорять про 234 тисячі гривень на видання 7500 примірників.

"20 письменників сучасної України" можна погортати бодай аби зрозуміти, яку українську літературу люблять чиновники. Ну а ще її можна подарувати Азарову. Раптом він знайде там собі щось до смаку?

Марек Краєвський. Числа Харона (Урбіно, переклад Божени Антоняк)

Видавництво "Урбіно" вже близько року видає перекладну популярну польську літературу. Це доволі специфічна ніша, але наразі немає приводів сумніватись у її затребуваності.

Врешті-решт, не так багато українських письменників радують толковими детективами чи романами на кшталт "Веди свій плуг понад кістками мертвих" Ольги Токарчук.

За лейблом "Урбіно" стоїть подружжя перекладача з польської мови Божени Антоняк і редактора Анатолія Івченка. Відтак видавці працюють у стилі "свій до свого по своє". Хоча в "Числах Харона" цей принцип дещо порушено. Книжка вийшла з польською обкладинкою.

 
"Числа Харона" - роман із "Львівського циклу" Марека Краєвського. 2010 року український читач міг познайомитись із перипетіями іншого "львівського" роману "Еринії". Події роману "Числа Харона" відбуваються років за десять до подій "Ериній" - 1929 року.

Центральний персонаж - Едвард Попельський на прізвисько "Лисий". Він цілком відповідає нинішній моді на героїв-антигероїв. Згадайте бодай персонажів на кшталт доктора Ґреґа Хауза, оновленого Шерлока Холмса, Аркадія Балагана, Ніла Кефрі.

Комісар Едвард Попельський - такий самий. Він зловживає алкоголем і багато курить. У нього епілепсія та світлобоязнь. Через це він мусить носити вести нічний спосіб життя і носити темні окуляри в будь-яку пору року.

Крім оболонки екстравагантного денді, Едвард Попельський має специфічну систему цінностей. Цілком у стилі всесвітньовідомого фото Едді Адамс.

Одного разу у Львові з'являється маніяк, який біля тіл своїх жертв лишає записки з дивними фразами на біблійному івриті. Філолог і математик Попельський розкриває зв'язок між словами та цифрами. Він знаходить одержимого математика, та ще й мститься давньому ворогу.

Окрім роботи з цифрами та шифрами, "Числа Харона" можуть похвалитися грою з географією міжвоєнного Львова. Здається, за мотивами детективів Краєвського збираються відкрити туристичні маршрути прогулянок. Відтак у поїзді на Львів варто почитати "Числа Харона".

Ірена Карпа. Піца "Гімалаї" (КСД)

Нову книжку Ірена Карпа написала в Гімалаях, куди поїхала рятуватися від післяпологової депресії. "Піца "Гімалаї" - якісно новий етап у її письмі.

Колись на початку 2000-х письмо Карпи асоціювалося з оніричними образами, використанням обсценної лексики, ліричною героїнею-автором-оповідачем і чоловічими образами на ім'я "Ти", "Квітка" тощо. До речі, таке бачення не надто тішило письменницю.

Злам позначила книжка "Добло і Зло", де історії з життя пострадянської родини дозволили з нового боку розкрити почуття гумору Карпи-письменниці.

"Піца "Гімалаї" - впевнений крок трохи далі від автобіографізму і трохи ближче до естетики бестселеру "Їж, молися, люби".

 
Центральний персонаж - дівчина Редька (повне ім'я - Радеша). Вона два роки як закінчила філологічний факультет. Перебивається творчим фрілансом і мріє поїхати на Гоа до богемних друзів. Аж тут починає отримувати дивні посилки з картами та підказками щодо маршруту. Так починається квест.

В книзі трохи гірше вдалися динамічні сцени. Натомість описи екзотичних картин Сходу затягують і легко переносять то в автохтонні дикі села, то в ресторанчик із різнокольоровою гострою їжею.

Мандри невідомими країнами та знайомства з новими людьми та почуттями приносять Редьці невідоме раніше відчуття гармонії та усвідомлення справжніх бажань. Як і завжди в подібних road-story.

Під обгорткою квесту ховається майже притча про пошук гір. Тобто власної особистої вершини.

Досягнення вершини супроводжують ілюстрації. Це справжня книжка з картинками! Ілюстратор Мурі створила комікс із ключовими сценами роману.

"Піца "Гімалаї" - приємна книжка для ненапряжного читання. Вона сподобається і традиційним фанам Карпи, і неофітам. Цільова аудиторія все та ж - підлітки, двадцятилітні старшокурсниці, свіжі випускниці та всі інші.

Чудова книга для початку сеансу дауншифтінга - може перетворити його на апшифтінг.

powered by lun.ua