Закохані у Мерілін та закохані у Київ

Від 2 лютого на українських екранах демонструються: біографічна драма "7 днів та ночей із Мерілін" Саймона Кертіса, кіноальманах "Закохані у Київ", комедія "Дуже небезпечна штучка" Джулі Енн Робінсон, бойовик "Код доступу Кейптаун" Деніела Еспінози, пригодницьке фентезі "Подорож2: Таємничий острів" та 3D версія фільму "Зоряні війни. Епізод І" Джорджа Лукаса.

Зона дружби із Мерілін

Стрічка "7 днів та ночей із Мерілін" (My Week with Marilyn) вже наробила галасу в Європі та США. Також вона має дві номінації на премію "Оскар" – акторка Мішель Вільямс може здобути золоту статуетку за головну жіночу роль, а її партнер по знімальному майданчику Кеннет Брана – за другопланову чоловічу.

Цей фільм знову привернув увагу до постаті Мерілін Монро - яскравої кінозірки 1950-х та 60-х, чия скандальна біографія бентежить не одне покоління любителів кіно. Власне, "7 днів та ночей із Мерилін" розповідають про час, коли Монро вже була знаменитістю, але її найяскравіша роль у фільмі "У джазі тільки дівчата" та незабутнє виконання пісні "З днем народження, пане президенте" - ще були попереду.

В основі картини реальна історія, описана британським документалістом Коліном Кларком у своїх мемуарах 1995 року. Кларк згадує свою першу роботу у кіно, під час якої він познайомився і потоваришував із Мерілін Монро.

Він був третім помічником режисера Лоуренса Олів’є на фільмі "Принц і танцівниця" (1957), в якому акторка грала головну роль. Тоді їй було тридцять років, вона щойно вийшла заміж за драматурга Артура Міллера і захопилася системою Станіславського, плекаючи надії стати "серйозною акторкою".

Кларк, якому на той час було 23 роки, як і всі чоловіки довкола, шаленів від Монро, проте навіть не наважувався наблизитись до неї. На його здивування, кінозірка сама зробила перший крок назустріч. Втомившись від перепалок із амбітними Олів’є та Міллером, Мерілін потребувала когось ніжного та турботливого поряд із собою. Колін став для Монро віддушиною в особистому житті, а вона для нього – першим та найсильнішим коханням.

Мерілін невпевнено почувала себе на знімальному майданчику. Вона весь час впадала у істерики, забувала свій текст і зривала зйомки, тож перше захоплення британської знімальної групи красунею-американкою потроху почало спадати.

Олів’є, який спочатку був не проти поспілкуватися із акторкою тісніше, під кінець зйомок просто не міг її

бачити. У юному помічникові режисера Мерілін вгледіла "юного принца", у якого закохувалася її героїня, і таким чином віднайшла підхід до ролі.

Власне стосунки між кіношниками, їхні зіткнення на зйомках, і є найцікавішими епізодами цього фільму. Початок стрічки, який змальовує загальну ейфорію від приїзду Монро у Британію, взагалі можна назвати бездоганним. Проте дуже швидко картина перестає розвиватися і перетворюється на доволі одноманітну мелодраму. Мерілін постійно впадає у істерики, плаче та ковтає таблетки, а бідолашний Колін витягує її із цього емоційного болота.

Загалом картина тримається на акторському складі, який утримує увесь цей океан екранних емоцій у берегах мистецтва. Щоправда, молоде покоління акторів у фільмі виступило досить посередньо. Едді Редмейн, який зіграв Коліна, явно програвав старшим колегам. Емма Вотсон, дарма, що грала костюмерку, продовжувала втілювати свою відмінницю Герміону – вочевидь це єдине амплуа, яке їй до снаги.

Зате Кеннет Брана, який і сам є знаним режисером, чудово впорався із роллю амбітного, але втомленого шоу-бізнесом постановника Лоуренса Олів’є. Джулія Ормонд втілила його дружину Вів’єн Лі – вже немолоду акторку, яка із болем розуміє, що втрачає свою красу та привабливість.

Запам’яталася і поява Джуді Денч, яка зіграла добру та співчутливу Даму Сібіл Торндайк. Варто відзначити також гострохарактерну артистку Зої Ванамейкер, яка із неабияким гумором зобразила суху та холодну Вайолет Страсберґ. Та, звісно, центром фільму була Мішель Вільямс у ролі Мерілін Монро.

Попри те, що акторка не дуже схожа на Мерілін зовні, усі зусилля передати її міміку, пластику, ходу, тембр голосу, заслуговують на найвище схвалення. Її Монро - плотська, чуттєва і гіпнотична жінка, на яку хочеться дивитися без упину. Врешті-решт, розумієш екранного Лоуренса Олів’є, який після всіх мук із акторкою на зйомках, прийшов у кінозал, аби ще раз побачити її чарівний образ.

Оцінка фільму 4 з 5

Як тебе не любити…

Презентація майбутнього кіноальманаху "Закохані у Київ" відбулася ще на позаминулому кінофестивалі "Молодість", і ось тепер фільм нарешті побачив світ. Стрічка експлуатує ідею вже розкрученого циклу "про міста", який розпочався альманахом "Париж, я тебе кохаю". В англійському варіанті назва збірки звучить як Lovers in Kiev, проте, як не дивно, коханців, як і самого Києва, у фільмі майже немає.

Французька стрічка була вдало розрахованим продюсерським проектом Еммануеля Бенбігі, який зробив ставку на імена відомих режисерів та паризький туристичний колорит. Важко сказати, на що розраховував наш продюсер Володимир Хорунжий, адже Україна не може похвалитися режисерами-зірками, а Київ навряд чи претендує на звання туристичної столиці Європи.

У Парижі є Ейфелева вежа та бульвар Османа, у Нью-Йорку - Емпайр-стріт білдінґ та Централ парк, а Київ може представити хіба що позбавлені смаку артефакти радянської та пострадянської доби. Не дивно, що режисери "Закоханих у Київ" старанно оминали ці "пам’ятки", зосереджуючи увагу на дореволюційних будинках, у яких можна надибати хоч якийсь колорит.

Так само у альманах майже не потрапили і київські спальні райони. Схоже, що наша столиця – вкрай неромантичне місто, бо, судячи з фільму, радше убиває любов, ніж сприяє зближенню людей. У представлених короткометражках було більше непорозумінь між героями та проблем, аніж пестощів та поцілунків.

По-справжньому лірична історія вийшла тільки у Тараса Ткаченка у "Собачому вальсі". За свій фільм про кохання двох самотніх пенсіонерів він отримав нагороду на цьогорічному Одеському фестивалі у програмі "Українська лабораторія". Ткаченко, здається, був єдиним, хто у своєму фільмі не посоромився реалістично показати соціальне повсякдення. Інші режисери знімали цілком абстрактні історії, які могли трапитися хіба що у їхній уяві.

Наприклад, автори стрічки "Загублений у місті", схоже, передивилися "Вілфреда", бо їхнім героєм був або дід у костюмі собаки, або пес, якого власні господарі вважали дідом. Та й крім цієї загадки природи, у збірці було чимало чортівні.

Скажімо, персонаж стрічки "Дещо" Ольги Гібелинди (жанрово позначеної як "ліричний нуар") заводить дружбу із демоном, який живе у підвалі, хлопець-москвич із фільму "Поверни моє кохання" Артьома Сємакіна закохується у відьму, а героїня картини "Рука" Олега Борщевського заводить роман із чоловічою рукою у коробці. Цілком можливо, що кінематографісти таким чином віддали шану творчості Міхаїла Булґакова. Втім, він виявився єдиним київським письменником, знайомим авторам стрічок.

У фільмі "Париж, я тебе люблю" згадували і Оскара Вайльда, і Сімону де Бовуар із Жаном-Полем Сартром. Герої "Закоханих у Київ" безкінечно далекі від літератури, мистецтва та будь-яких життєвих реалій. До того ж, вони усі вони, окрім персонажів "Собачого вальсу", розмовляють російською мовою. Це свідчить лише про те, що стрічка орієнтована насамперед на Росію та СНД, а вже потім – на місцевого глядача.

Оцінка фільму 3 з 5

Автор дякує кінотеатру "Київ" за допомогу в написанні матеріалу

"Дуже небезпечна штучка"/ One for the Money

Режисер: Джулі Енн Робінсон

У ролях: Кетрін Гейґел, Джейсон О’Мара, Джон Леґвізіамо, Деббі Рейнольдз

Безробітна та розлучена Стефані влаштовується на нову роботу. Раніше вона була продавцем нижньої білизни, а тепер перекваліфікувалася на мисливця за головами. І її першим "клієнтом" виявляється чоловік, в якого вона була закохана багато років тому.

"Код доступу Кейптаун"/ Safe House

Режисер: Деніел Еспіноза

У ролях: Раян Рейнольдз, Дензел Ваншинґтон, Віра Фарміґа, Роберт Патрік

Молодий аґент ЦРУ повинен наглядати за небезпечним злочинцем, якого щойно доправили у таємний сховок управління. Несподівано на будівлю нападає загін озброєних зловмисників. Аґент змушений рятуватися самі і рятувати свого "підопічного", паралельно з’ясовуючи, хто ж замовив цей напад.

Подорож 2: Таємничий острів /Journey 2: The Mysterious Island

Режисер: Бред Пейтон

У ролях: Дуейн Скеля Джонсон, Джош Гатчінсон, Майкл Кейн, Крістін Девіс

Продовження фільму "Подорож до центру Землі" (2008). У цій картині вже дорослий Шон із коханцем своєї матері вирушить на пошуки власного діда, який колись зник на таємничому острові. Фільм іде у IMAX та 3D.

Фото з kinopoisk.ru, kino-teatr.ua