Наталія Шульга: Академії наук необхідний аудит – фінансовий, управлінський та кадровий

Головного експерта по науці Реанімаційного пакету реформ, молекулярного біолога Наталію Шульгу в науковому середовищі досі називають "американкою".

Вона й справді, 13 років працювала в приватному дослідницькому університеті Рочестера, штат Нью Йорк, США. Повернулася в 2005 році на запрошення керівництва Києво-Могилянської академії, щоб реформувати наукову складову академії. Але виявилося, що професора Могилянки не були готові до швидких змін. Тоді вона знайшла інше заняття: готувати наукову систему до змін.

Наталія Шульга – співзасновник і директор громадської організації "Український науковий клуб". Ця громадська організація неодноразово проводила дослідження індексу цитування українських вчених, інформуючи суспільство, що українська наука – неефективна, а українських вчених, що працюють на світовому рівні, – одиниці.

Усі десять років, як Шульга живе в Україні, вона методично повторює: "Найоб'єктивніший критерій для оцінки внеску вченого – публікації у світових реферованих наукових виданнях". У новому законі про вищу освіту, в обговоренні якого Наталія Шульга теж приймала безпосередню участь, нарешті, враховано цей критерій.

Що це означає для освіти та науки?

"Це революція!", – каже Наталія Шульга, і її очі зоріють. Зараз вона працює в групі з написання закону, який буде регулювати наукову та науково-технічну діяльність. Вона мріє запустити в Україні Національний фонд досліджень, а ще провести фінансовий та управлінський аудит Академії наук.

Її мрії не безпідставні. Все, про що Шульга говорила десять років тому, сьогодні стає новою нормою.

"Українська правда. Життя" поговорила про те, як новий закон про вищу освіту та закон про наукову та науково-технічну діяльність змінять наукову сферу, а ще про те, яким чином українські вчені долучені до європейських грантів.

НОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАУКОВІ ЗВАННЯ КАРДИНАЛЬНО ЗМІНИТЬ ПРАВИЛА ГРИ НА НАУКОВОМУ РИНКУ

– В світі є три рівні освіті – бакалавр, магістр і доктор філософії (PhD). У нас є ще доктор наук. В новому законі теж. Чому це залишилось?

– Наша система оплати праці побудована таким чином, що в університетах це прив'язано до годин викладання. Тому у нас велика кількість сумісників в університетах. Так дешевше.

Для того щоб людина мала якусь більш-менш пристойну зарплатню, її нібито стимулюють не професійним зростанням через посади, а всілякими надбавками. Це наша специфіка. Наприклад, наукове звання – це ще одне додаткове посвідчення, яке дає вам право ще на 15% надбавки до зарплати, і все обслуговується з держбюджету.

Така схема сприяє подальшій ізоляції нашої наукової сфери і різноманітним корупційним спокусам, які подолати було неможливо.

Той, хто вже є доктором наук, не хоче, щоб його прирівнювали до молодих докторів філософії – саме через переляк втрати додаткової надбавки.

– Доктор історичних наук – це ступінь чи звання?

– Це ступінь, але це може бути і звання. Захист дисертації магістерської і PhD – це два наукових ступені. Тобто, master – науковий ступінь, а PhD – дослідницький ступінь.

Диплом магістра (по-нашому) підтверджує, що ви здатні як дослідник працювати з даними, здобувати їх, осмислювати, тобто готові теоретично і практично до пошуку знань. Західна освіта вимагає написання магістерської дисертації, тобто манускрипту, який треба захистити в публічному захисті на ступінь магістра.

Ступінь доктора філософії присуджується тим пошукачам, хто зміг довести професійній науковій спільноті свою здатність проводити незалежні дослідження від самого початку – від пропонування ідеї, гіпотези, пошуку матеріалів, використання або створення нових методів, методології, всіх елементів дослідження, які необхідні, для отримання наукоємних нових результатів, які публікуються.

Публікації бажано мати в реферованих журналах. І, знову ж таки, пошукач захищає публічно манускрипт, який називається докторською дисертацією. Після успішного захисту іде вибір і пошук роботи, подальшої робочої кар'єри. Тому це і є останнім освітнім рівнем, або англійською terminal degree.

Уся додаткова освіта після доктора філософії, як правило, стосується здобуття окремих навичок та сертифікатних програм.

От що відзначає ступінь доктора філософії. Це підтвердження професійним середовищем, що ви здатні, ви сталися як незалежний дослідник.

В усьому світі так.

"Новація" незалежної України – звання доктора наук (або інші звання) – це не освітній рівень чи науковий ступінь, це просто додаткова надбавка до зарплати, яка є локальним інструментом заохочення і яку не поясниш британцю чи французу. Наша локальна специфіка.

Фото Всеукраинский Управленческий Клуб "ТОП Клуб"

– А зараз цей новий закон, який вже прийнято, змінив цю традиційну систему додаткових ступенів та звань?

– На жаль, ні. Я була категорично проти, але я була в меншості.

Але що вдається поступово впроваджувати, то це більш вибагливі критерії, які відповідатимуть світовому рівню – публікації в реферованих журналах, які індексуються в міжнародних в науково-метричних базах.

Раніше був "славнозвісний" перелік журналів ВАКу. А тепер додався і світовий рівень.

Ми знову в законі частково відтворили стару систему, тому треба буде працювати далі. Але є аргумент, через який я погодилася на цей компроміс – коли ми почнемо імплементувати нове законодавство, поступово будемо вносити зміни і забирати те, що віджило чи працює на корупційні схеми.

Критерії, що їх вже зараз закладено, загальмують присудження ступенів і звань на деякий час. Хоча критика з мого боку буде така, що в новому положенні про присудження звань не прописано, що буде з тими попередніми званнями: чи вони будуть переглядатися, чи скасовуватися.

– Наскільки кардинально нове положення про наукові звання змінить правила гри на так званому науковому ринку?

– Безумовно змінить кардинально. Ми отримаємо принаймні відповідність заявленим рівням.

Великим позитивом та проривом є необхідність наявних публікацій в реферованих журналах, які індексуються в міжнародних базах Thomson Reuters та Scopus. Це – той бар'єр, який відсікає плагіат, непотрібні дослідження низького рівня, відсікає корупцію однозначно. Це революційна річ.

І я спостерігаю, що в ситуації, в якій опинилося сучасне міністерство освіти і науки, вони йдуть поступово, і це перша ластівка, яка вже говорить про застосування критеріїв світового рівня. Браво!

АБСОЛЮТНО НОВА РІЧ – ЦЕ НАЦІОНАЛЬНИЙ ФОНД ДОСЛІДЖЕНЬ, ЯКОГО НІКОЛИ НЕ БУЛО

– Що це змінить для науковців? Я пам'ятаю, як багато років тому ви робили велике дослідження по українським науковцям, які присутні в науково-метричній базі Web of Science.

– Так, ми почали такий моніторинг 7 років тому і оновлюємо дані що два роки. Відкриттям для мене особисто був той факт, що є академіки, які там не присутні.

Тобто, за всю свою наукову кар'єру вони не написали жодної статті в реферованому фаховому журналі, який читають в усьому світі. Не популяризували свої дослідження в світі. Тому світ про них і не знає. І не знають про такі дослідження в Україні. Це прикро. Досі не надається достатньо уваги цим показникам відповідності.

Законопроект про зміни до закону про наукову та науково-технічну діяльність, який ми зараз розробляємо, буде принципово новим. Він позбавляє Президію Національної академії наук монополії на науку та фінансування досліджень.

Тому що там є дві нові статті взагалі – одна присвячена Національній науковій раді. Це робоча назва поки що, тому що вона може бути Національною радою науки, технології та інновації.

І абсолютно нова річ – це Національний фонд досліджень, якого ніколи не було. Це буде побудовано за найкращими світовими практиками. Фонд – це інструмент фінансування виключно через конкурси, де всі науковці в країні – чи в університетах вони, чи в інститутах, лабораторіях, – будуть в однакових умовах.

– На вашому прикладі: ви – молекулярний біолог, робите якесь дуже важливе дослідження. Ви приходите в цей центр з пропозицією…

– Ні. Національна рада формує стратегію досліджень і пріоритети. Вони імплементуються через конкурсні програми Фонду.

Наприклад, оголошується програма досліджень в радіофізиці, і призначається 20 мільйонів доларів на рік. Програма до трьох років фінансування, відкрита для всіх позивачів. Це може бути індивідуальний дослідник, маленька група, або ключова лабораторія, об'єднання декількох груп для вирішення певної цілі. Вони всі в рівних умовах, подають пропозиції по тематиці конкурсу.

Рішення приймає науково-експертна рада. У випадку фундаментальних досліджень, у ній може бути не менше 50% іноземних експертів, які займаються фундаментальними дослідженнями; для прикладних досліджень іноземців у експертній раді може бути третина. Залучення іноземних експертів конче необхідне. Особливо на початку.

А основна ідея – що і в Раді, і в Фонді використовуватимуться найкращі світові практики, а наші європейські колеги посприяють ефективному переходу на нову конкурсну систему фінансування досліджень. Підписання асоціації з ЄС принесе найбільшу користь саме для освіти та науки.

– Цей Фонд буде приймати замовлення на наукові розробки від держави чи від галузі?

– Національна рада буде приймати рішення щодо стратегії і виявляти пріоритетні напрямки та програми. Три роки – є середнім часом фінансування програми, щоб отримати результат в фундаментальних дослідженнях (вона може мати продовження, якщо необхідно).

Якщо в фундаментальних дослідженнях – це відкриття, тобто нове знання, то в прикладних – це технології, продукти, або на рівні прототипу, або на рівні кінцевого продукту.

– Якщо ми повернемося до закону про вищу освіту: чи він розрахований на те, щоб у нас з'явився потужний клас науковців?

– Так. Тепер це відкрита можливість для університетів, які мають ранг дослідницьких. Це їх обов'язок.

У нас зменшується кількість вишів ІІІ-ІV рівня, і міністр Сергій Квіт казав неодноразово, що до кінця року їх повинно залишитись не більше 250.

Новий закон вимагає від університетів іншого підходу й іншої уваги. І оскільки імплементуються нові критерії для захисту дисертацій, це має стимулювати університети брати на роботу нові кадри, більш кваліфіковані.

Такий підхід відкриває можливість, наприклад, для працевлаштування людей із Академії наук, якщо там будуть якісь зміни після аудиту, а ми запланували аудит.

– Що за аудит Академії наук?

– Це те, що ми, як Український науковий клуб, не змогли зробити за сім років. Тоді нам просто відмовляли.

Аудит повинен бути фінансовий, управлінський, кадровий. І він повинен бути по результату: публікаційна активність, якість публікацій, якість досліджень.

ВИЩА ОСВІТА НЕ ПОВИННА БУТИ БЕЗКОШТОВНОЮ, ЦЕ ІНДИВІДУАЛЬНА ІНВЕСТИЦІЯ

– Декілька років тому почалася дискусія про те, що ринок праці повинен замовляти спеціалістів. Ви підтримуєте цю тезу?

– Відмова від державного замовлення – ще в процесі обговорення. В автономному університеті, який є неприбутковою організацією (ми наполягаємо, що це не повинна бути комерційна організація) відкривається можливість співфінансування від благодійних фондів та від індустрії – і програм, і лабораторій, і замовлення, тощо.

Тут відкривається можливість для більш тісної і прямої співпраці.

Більше того, якщо є індустрії, наприклад, ІТ, які зацікавлені інвестувати в підготовку спеціалістів з ІКТ, вони можуть відкривати в університетах не просто програми, а цілі центри й інститути.

Наприклад, мою роботу в Університеті Рочестера фінансував Національний інститут здоров'я та благодійний фонд "Марш гривеників" (March of dimes). Тому що університет, який зацікавлений мати суперспеціаліста, допомагає залучати тих, хто теж в цьому зацікавлений.

Закон про наукову та науково-технічну діяльність буде принципово новим. Разом з законом про вищу освіту, вони є складовими структурної реформи наукової сфери.

Але що повинно віддзеркалювати державне замовлення? Само по собі, напевно, воно буде переосмислюватися і скасовуватися. Навіть я думаю, що сучасне міністерство готове відмовитися від державного замовлення.

Я пропонувала відмінити стипендії студентів. Аргумент був простий: лише приблизно 16% випускників працюють по тій спеціальності, на яку вони вчилися в університеті на пансіоні від держави.

Про що це говорить? Чому держава повинна підтримувати таких студентів, 84% яких потім не працюють по державному замовленню? Логіка порушена. Значить, від цього треба відмовлятися.

І взагалі, вища освіта не обов'язково повинна бути безкоштовною, в усьому світі вона розглядається як інвестиція в майбутню професію.

І якщо наводити як приклад Фінляндію чи Францію, то там рівень індивідуальних податків складає понад 37-43% – у нас 15-17% максимум. Саме з таких податків, при тому, що зарплати по 22-25 тисяч євро на рік в середньому, можна забезпечити безкоштовну вищу освіту. В наших умовах, при наших зарплатах 100-200 доларів – навряд чи можна собі це дозволити.

Тому нам потрібно на це подивитися критично і зрозуміти, що вища освіта повинна бути індивідуальною інвестицією.

Середня освіта – так, це обов'язок держави, від якого ми не будемо відмовлятися. Але вища освіта повинна бути інвестицією персональною – чи це є батьки, чи це є робота студента, чи це є кредит на 5%. Є різні інструменти, як це підтримувати.

Але це зміна світоглядна. Навіщо всім іти в університет?

З ПІДПИСАННЯМ "ГОРИЗОНТУ 2020" БІЛЬШЕ НЕ ПОТРІБНО ВИЇЖДЖАТИ – ВИ НА СВОЄМУ РОБОЧОМУ МІСЦІ МАЄТЕ ДОСТУП ДО ФІНАНСІВ

– Але що мене напружує, що дуже багато талановитих молодих людей, які могли б щось зробити в науці, йдуть в бізнес. Якщо у нас немає якісного наукового процесу – ми, як країна, не "вирощуємо" еліту…

– Якщо ми закладаємо критерії якісні, то поступово даємо можливість в університетах працювати професійним дослідникам, які і працюють з талановитою молоддю.

Тоді створюється нове покоління дослідників, які можуть працювати на рівні ключових лабораторій.

– Коли ви кажете "ключові лабораторії", я вас розумію. Але читач мене спитає: що це означає?

– Це місце концентрації фінансів, інтелекту і управлінських рішень. Пілотний проект ключової лабораторії з молекулярної та клітинної біології, який був реалізований у 2011 році, показав, що відносно невеликим коштом можливо зробити цікаві речі.

Було вкладено мільйон доларів на одну лабораторію. Там було 20 груп, які були включені в мережу ключової лабораторії, працювало близько 64 людей. 65% було людей до 35 років.

– Який результат дав цей грант для ключової лабораторії?

– Молекулярно-клітинна біологія – це дуже коштовна галузь. Оскільки лабораторія працювала на фундаментальні дослідження, ми планували дуже скромно – 10 публікацій в рейтингових журналах. А насправді отримали в перший рік – 28, другий рік – 38, тобто це перевищило наші очікування. Це показало, що воно працює.

Однак коли фінансування припинилося, то ті молоді люди, які отримали ці публікації, роз'їхалися по світу.

Не може країна так працювати зі своїми інтелектуальними людьми! Вона або їх хоче, або вона їх випихає закордон і потім гордо каже, що "наші випускники працюють в усьому світі".

– Зараз створюються умови для того, щоб вони залишалися в країні?

– От якщо нам вдасться прийняти ці поправки до закону і створити Національний фонд досліджень, це і буде можливість продовжити цю роботу на системній основі.

[L]Тому що один з національних проектів – це може бути проект створення і підтримки ключових лабораторій.

20 березня 2015 року була підписана угода з Європейською комісією про дослідження в межах програми "Горизонт 2020", який дає нам можливість бути не просто третьою країною, а ініціювати наукові проекти. Ця міжнародна співпраця дозволить нам подвоїти або й потроїти кількість фінансування на дослідження. Доступ є до 80+ мільярдів євро на 7 років для міжнародної наукової співпраці.

А як скористатися такою можливістю? Тому Національний Фонд Досліджень має стати інструментом міжнародної співпраці.

– Україна стає частиною європейського наукового простору. Це означає, що українські науковці вільно пересуваються… Є такий ризик другої-третьої хвилі вимивання мозків.

– Перед тим це був єдиний шлях – виїхати і працювати в іншій лабораторії.

З підписанням асоціації і угоди 20 березня по "Горизонту 2020" не потрібно виїжджати – ви можете на своєму робочому місці мати доступ до фінансів. Більше того, в якості керівника, що раніше було неможливо.

У нас існують старі інфраструктури, які досі можуть виробляти високотехнологічну продукцію – і "Руслан", і "Мрія", і ракети для виводу на орбіту супутників, і ті самі сцинтилятори для визначення бозона Гікса.

Але нам потрібні новий погляд на науку та нові люди.

І зараз це може з'явитися, завдяки реформі наукової сфери та міжнародній співпраці.

Реклама:

Головне сьогодні