Ще одне "незручне питання"

6
7 квітня 2014

Рік тому, 8 квітня, була затверджена Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини. Проте, крім слів на папері, ініціатива не втілюється у життя, кажуть експерти.

Більше того, стереотипи, які побутують щодо ромів, – майже не залишають шансів тим, хто прагне знайти роботу, навчати своїх дітей, жити щасливо.

Життя ромів не оминуло уваги митців на Міжнародному фестивалі документального кіно "Docudays". До уваги глядачів було представлено два фільми – "Табір" українського режисера Олександра Балагури і "Народ незліченний" канадського режисера Аарона Єґера.

У фільмі "Табір" авторський погляд Олександра Балагури на життя одного поселення ромів у Закарпатській області. Незважаючи на неймовірну бідність, брак роботи та інші проблеми, з якими зустрічаються герої фільму, вони прагнуть до краси та гармонії.

Як і будь-яка інша людина, без "прив’язки" до національності.

Фільм "Народ незліченний", присвячений геноциду ромів у роки Другої світової, вкотре представив більшість упереджень про цей народ. Ці стереотипи, хоч і склалися історично, однак не є об’єктивними, - стверджує у своїй картині Аарон Єґер.

"Зневагу" до ромів штучно зрощували роками. Майже однакові стереотипи побутують щодо ромів і в Словаччині, і в Німеччині, і в Угорщині, й в Україні. Так, при згадці про ромів, у кращому випадку уявляється вуличний музикант або танцівниця, у гіршому – злодій, крадій (і це зважаючи на той факт, що за офіційними даними злочинність серед ромського населення менша у 2,5 рази).

Через це у ромів виникають проблеми з працевлаштуванням (так, наприклад, герой стрічки фільму "Табір" на заробітки відправився в Київ, де працював на заводі по 18 годин і врешті-решт отримав 500 грн). Часто такий образ культивується завдяки ЗМІ, що розповідають не про проблеми цих людей, а про вбивства чи мародерство, або ж акцентують увагу на так званих баронах, а не звичайних людях.

Інший стереотип щодо ромів – вони вправні лише в галузі спорту і розваг. На спроби ромів займатися серйозними речами відповідають насмішками, говорить Аарон Єґер у "Народі незліченному". Найчастіше ЗМІ показують лише знаменитих футболістів чи музик, а не юристів чи економістів.

Багато міфів народжуються з віри у надприродні можливості ромів: ніби усі вони ворожать, гіпнотизують, одурманюють інших. Це уявлення виникло через те, що протягом століть вони зарекомендували себе як люди, які добре розбираються у лікувальних травах й нетрадиційній медицині.

Помилковим є твердження, що роми – це виключно безхатьки та "кочівники". Водночас замовчується, що в деяких країнах ромам заборонялось мати свою землю, тому вони були вимушені мандрувати.

Геноцид ромів – ще одне "незручне питання", яке часто забувається, коли мова заходить про ромів. Експерт Українського центру вивчення історії Голокосту Михайло Тяглий наголошує, що важливо інформувати громадськість про факти геноциду ромів під час нацистського панування в Європі. Про свою трагедію роми почали говорити лише через 50 років – саме стільки часу знадобилося, щоб довести, що їх, ромів, знищували так само, як і євреїв.

У фільм "Народ незліченний" Аарон Єґер неделікатно нагадує, що ставитися до подій 40-х років ХХ століття як до безумства, до того, що не можна зрозуміти й осягнути, – надзвичайно небезпечна тенденція.

Слід усвідомлювати, що подібні настрої з’явилися не за один день, це не було колективною "втратою глузду". Люди, що тоді жили у Німеччині, були освіченими, їх позиція не була обумовлена браком знань чи невіглаством.

"Суспільство й досі не позбавилось від стереотипів та упередженого ставлення до ромів. Ми досі фіксуємо прояви дискримінації на національному підгрунті: обмеження в доступі до освіти та медицини, безпідставних затриманнях з боку правоохоронних органів. Щоб долати ці негативні явища, потрібно пам’ятати про трагічні уроки історії, одним яких є Геноцид ромського народу", – наголошує керівник ініціативи "Рома України" Міжнародного фонду "Відродження" Ольга Жмурко

Сьогодні повернення до нацизму – не якась туманна фікція. Варто лише подивитися на радикальні націоналістичні рухи та висловлювання їх лідерів, скажімо, угорської партії "Йоббік", що активно використовує ромофобську риторику.

І це відбувається не десь там "далеко і не в нас". Зовсім недавно саме представників партії "Йоббік" Росія запросила як міжнародних спостерігачів на так званий референдум до Криму.

Рік тому затверджена державою "ромська стратегія" має поки що декларативний характер. І життя національних менших мало турбує державу, допоки не трапляються трагедії.

"Тільки нещодавно держава визнала кримських татар корінними жителями України. Скільки вони боролися за це право… і чому їх визнали тільки зараз? Бо ми всі знаємо, яка ситуація сьогодні у Криму, і татари можуть відігравати роль стабілізуючого фактору. Так от, нашій державі все одно щодо прав людини. Якщо її кордони чи цілісність під небезпекою…. Але життя національних меншин її зовсім не турбує…", - каже член правління Одеського обласного ромського конгресу "Бахтало Дром" Сергій Єрмошкі.

powered by lun.ua