Під наглядом міліції: "Роми? Тоді ми йдемо до вас!"

22
12 серпня 2013

За півроку ромський табір на Березняках у Києві підпалювали чотири рази. Утім, прокуратура кваліфікувала ці злочини як хуліганство. Звична практика міліціонерів здійснювати незаконні огляди ромів, обшуки житла, безпідставно зупиняти на вулиці, знімати відбитків пальців, вимагати грошей…

Водночас кількість злочинів, вчинених ромами і зафіксованими у текстах вироків судів за 2011 – 2013 роки, виявилася в 2,5 рази меншою від загального рівня злочинності по Україні.

Нові цифри та старі стереотипи

В Україні немає точної статистики, скільки ромів проживають тут. Цифри коливаються від 48 тисяч (за останнім переписом населення 2001 року) до 300 тисяч, а то й більше.

Найбільш компактно рома проживають в Закарпатській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Харківській, Черкаській областях. До Києва вирушають, як і більшість громадян, у пошуках заробітків, щоб прогодувати свою зазвичай велику сім’ю.

Не маючи документів, малограмотні, вони позбавлені можливості знати й захищати свої права. Через що роми, як ніхто інший, зазнають дискримінації як з боку правоохоронних органів, так і від співробітників медичних установ, навчальних закладів, інших держустанов.

Закритість ромських громад, нерозуміння особливостей соціального життя ромів, часто неохайний зовнішній вигляд та низьке матеріальне становище також підкидає хмизу в багаття.

Роми – одна з найвразливіших груп населення в Україні. Однак допомоги й захисту в вітчизняної міліції їм годі шукати. Саме з боку правоохороців вони чи не найбільше зазнають порушення своїх прав.

Нещодавно проведений моніторинг "Дотримання прав ромів у діяльності правоохоронних органів" спробував представити "ромське питання" в цифрах.

Упродовж останніх 12 місяців були опитані ромські громади й працівники місцевих правоохоронних органів у Київській, Одеській, Черкаській, Полтавській, Закарпатській областях.

Моніторинг проводився групою неурядових організацій та експертами Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД) й Української асоціації моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (УМДПЛ) за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

За результатами опитування, у 2012 році працівники органів внутрішніх справ (ОВС) відвідали більш як половину ромів (51 %) за місцем їхнього проживання. 35% опитаних ромів вказали на те, що під час таких візитів був проведений незаконний огляд або обшук житла. Правоохоронці в чверті випадків причину своїх дій ніяк не пояснювали. Причому порушення міліціонерами конституційних гарантів недоторканності житла прямо залежало від рівня освіти ромів.

66% опитаних ромів сказали, що їх зупиняли міліціонери - здебільшого для перевірки документів (82% випадків).

45% респондентів заявили, що їх доправляли до відділків міліції, фотографували й забирали відбитки пальців. Причому це відбувалося з численними порушеннями закону – без занесення в журнал обліку (61%), без права на телефонний дзвінок (68%), без складання протоколу (47%).

При цьому працівники ОВС у більшості випадків зовсім не давали пояснень або кидали "так потрібно", "треба для загальних даних", в окремих випадках – "підозра в скоєнні злочину".

Під час перебування у відділку міліції роми зазнавали психологічного насильства – у 73% випадків, та фізичного – у 20% (зокрема, побиття – 21 випадок, застосування протигазу, електрошокеру, пластикових пакетів, наручників, скотчу тощо – 10 випадків).

Найефективнішим шляхом вирішення конфліктів із міліціонерами 73% ромів назвали неформальний (домовитися, використати знайомства чи заплатити гроші).

 

На який "всяк випадок" роми під наглядом міліції?

Опитані міліціонери хоч і висловлювали рівне ставлення до всіх, однак стверджували, що роми порівняно з іншими громадянами більшою мірою схильні до таких видів злочинів, як незаконне перевезення металобрухту, зберігання й поширення наркотичних речовин, незаконне володіння зброєю.

У той же час висновки моніторингу вказують на те, що всупереч поширеному стереотипу, рівень криміногенності в ромських громадах значно нижчий від середньостатистичного по Україні.

На відміну від пересічних громадян України, з яких лише 0,6% з різних причин доставлялися до райвідділів міліції впродовж останнього року, серед ромів цей показник становить всі 45%. При цьому кількість злочинів, вчинених ромами і зафіксованими у текстах вироків судів за 2011-2013 роки, виявилася в 2,5 рази меншою від загальної злочинності населення в досліджуваних областях при розрахунку на 10 тисяч населення.

Також національність "ром" або "циган" уп’ятеро частіше згадують, ніж, наприклад, національність "українець". І жодного разу згадування національності не було зумовлено об’єктивними причинами.

"У рішеннях суду записують ромську національність, хоча Кримінальний процесуальний кодекс не містить такої вимоги. Більше того, у рішеннях, наприклад, закарпатських суддів вказують ромську національність навіть свідкам по справі. А це є дискримінацією…", – наголошує Наталя Козаренко, регіональний координатор зв’язків з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Херсонській області.

Дискримінація, порушення прав й тотальний контроль з боку правоохоронців – звичне явище, стверджують експерти.

Так, нещодавно після візиту представника Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Аксани Філіпішиною до табору на Березняках, уже на наступний день правоохоронці завітали до табору й доправили до відділку міліції дванадцять ромів для зняття в них відбитків пальців.

"На запитання, навіщо це було зроблено, мені відповіли: "Ви не хвилюйтеся… ми нічого не мали на меті, але ж здійснюються в тому районі крадіжки!... Це ж роми". Так що, потрібно доправляти до відділку всіх чоловіків-українців, бо в тому районі трапляються злочини?", – коментує Філіпішина.

Водночас начальник відділу моніторингу дотримання прав людини в діяльності ОВС та взаємодії з громадськістю Управління зв’язків з громадськістю МВС України Наталя Бородич зазначає, щоб зменшити кількість безпідставних затримань, потрібно звертатися в прокуратуру для оскарження дій в міліції.

"Але ж звернень немає… Що ж до підпалів табору на Березняках й визначення "хуліганства" – це так кваліфікувала злочин прокуратура. Мотив же ненависті – дуже серйозна стаття, але її ще потрібно довести", – каже Бородич.

Роми бояться звертатися до міліції, бо не вірять, що отримають допомогу, більше того – намагаються уникнути зайвих контактів із правоохоронцями. За даними моніторингу, лише 7% ромів довіряють міліції. Через тотальну недовіру тільки 10 % ромів звертаються в органи внутрішніх справ.

"Роми не скаржаться на працівників міліції, бо бояться. Навіть якщо й знаходилися бажаючі, то на них учиняли такий тиск, що вони змушені були відмовитися, – коментує ситуацію віце-президент Міжнародного благодійного жіночого фонду "Чіріклі" Земфіра Кондур. Нещодавно у Львові роми навіть не могли по-людськи поховати свого родича, оскільки правоохоронці ходили колами, спостерігали, фотографували. Коли ж писати заяву… вони ж мають прийти до того ж міліціонера. Навіть якщо скаржитися в прокуратуру, скарга спускається до тих же правоохоронців. Замкнене коло…".

На думку більшості опитаних правоохоронців, їх безпідставно обвинувачують, бо нікого не дискримінують.

"Однак під час опитування нерідко вживали мову ворожнечі, – стверджує експерт Харківського інституту соціальних досліджень (ХІСД) Марія Колоколова. Лише один з опитаних міліціонерів сказав, що така несхвальна оцінка їхньої роботи не могла взятися нізвідки. А тому їм потрібно більше спілкуватися з ромами".

Чимало проблем у спілкуванні з міліцією й порушенні прав відбувається через катастрофічно низький рівень правової обізнаності більшості ромів (лише 9% опитаних знають свої права).

Не зважаючи на те, що в квітні 2013 року був виданий Указ президента "Про стратегію захисту та інтеграції ромського населення до 2020 року", як зазначають експерти, ефективного механізму інтеграції так і не було розроблено. Відповідно, "зависло" питання – скільки ж потрібно грошей на реалізацію програми, тим більше, якщо немає точної статистики про кількість ромського населення.

"Ми всі кажемо про євроінтеграцію. А це не тільки значить, що українці матимуть роботу в Європі. Це означає, що і до нас хтось приїде, – зазначає Олег Мартиненко, доктор юридичних наук, експерт-поліцеїст. Та якщо ми не будемо готові до цього – то в майбутньому матимемо великі проблеми. Адже як ставиться держава до вразливих груп населення, так вона дотримується і прав людини…".

Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини

Усі фото автора



powered by lun.ua