Логістика візків, або Як полюбити громадський транспорт

153
5 січня 2015

Я – мешканка однієї з європейських столиць і мама 5-місячного малюка, два останні місяці з життя якого ми буквально провели у вагонах метро та салонах автобусів, не відчуваючи жодного дискомфорту.

Зручний і доступний громадський транспорт – ще один чинник, що робить Фінляндію, принаймні її столицю, дуже й дуже чайлд-френдлі.

До життя в Гельсінкі ніколи не думала, що зможу толерувати громадський транспорт, особливо маючи немовля на руках. Давався взнаки власний досвід поїздок у Києві та історії окремих друзів, які перед тим, як завести дитину, заводили машину, щоби потім без проблем пересуватися з нащадками містом.

Звісно, Гельсінкі — не Київ: населення столичного регіону Фінляндії, що складається з чотирьох муніципалітетів, трохи перевищує один мільйон мешканців, тому метро, автобуси та трамваї тут і близько не залюднені так, як в українській столиці.

Але головне те, що міський транспорт доступний усім, тобто і людям з особливими потребами, до яких я зараховую також мам із візочками. Так, середній майданчик автобуса спеціально відведено для візочків та колясок (двох або трьох, зокрема й інвалідних). Спеціальний плаский майданчик для заїзду та паркування візків є також і в трамваях.

Доступний вхід у трамвай

А щоби спуститися в метро, варто просто скористатися ліфтом — такий є на кожній (!) станції. 

У нових поїздах метро окремі секції виділено для візків та велосипедів

Усі принади громадського транспорту я відкрила випадково: просто під час чергового візиту в поліклініку помітила, що дитя досить швидко заснуло під монотонний рух і звук автобуса. Ось такий нехитрий спосіб присипляння неспокійних немовлят. Тому відтоді наші поїздки в метро та автобусах стали щоденною рутиною. А поки дитя спить у колясці, мама може зробити купу корисних справ: пошопитися чи сходити в музей (майже всюди є пандуси і ліфти), або просто погуляти містом (тротуари обладнано пологими з’їздами). 

Більше того, проїзд у громадському транспорті столичного регіону для дорослого з дитячим візочком – безкоштовний.

Як пояснюється на сайті Гельсінського регіонального транспортного відомства (HSL), це правило ввели в дію задля безпеки дітей: оскільки пасажири з візочками заходять у салон автобуса через середні двері, а плата за проїзд здійснюється біля кабіни водія, то, щоби дорослі не лишали дітей у колясці на самоті, було вирішено надати їм право безкоштовного проїзду. Така система діє у столичному регіоні із 1980-х.

"Право безкоштовного проїзду мають люди, які перевозять дітей від 0 до 6 років у колясці або інвалідному візку, — уточнює Ольга Сілфвер, працівник адміністрації міста. — Сьогодні за таке право борються також мами, що практикують слінгоносіння, та об’єднання інвалідів, які вимагають право безкоштовного проїзду для дітей-інвалідів,старших за 6 років (дану пільгу для інвалідів рада з соціальних питань Гельсінки відмінила минулого року, мотивуючи тим, що у людей з обмеженими можливостями вже є 18 мандрівок на інватаксі на місяць)".

Як пояснює Ольга, батькам із дитячою коляскою на руку інший закон про безперешкодне пересування людей з обмеженими можливостями, що зобов’язує укомплектовувати просторі туалетні кімнати та регулює розміри коридорів.

Ну, і якщо про це зайшла мова, то окремо варто згадати про дитячі туалетні кімнати. Кожна мама, що виходить з немовлям у люди, рано чи пізно опиняється в пошуках затишного куточка, де можна було би комфортно замінити дитячий підгузок. У Гельсінкі такі кімнати існують у торговельних центрах, універмагах і навіть університетській бібліотеці.

Окремі торговельні центри можуть похвалитися добре укомплектованими дитячими куточками, де, окрім пеленального столика, є зручні диванчики, на яких можуть примоститися мами, що годують груддю, мікрохвильовки і стільчики для годування старших діток, а також іграшки та книжечки для ігор.

Виявляється, що фінські мами навіть створюють неформальні рейтинги таких кімнат на онлайн-форумах. 

Дитяча кімната у парку розваг Ліннанмякі
 
 

Ось така реальна відсутність соціальної дискримінації, коли потреби меншості забезпечуються на тому ж самому рівні, що і більшості. Хоча наш улюблений медбрат Самі скептично хитає головою: "Ще 10 років тому не всі місця були доступні для візочків".

Але за ці останні 10 років фіни постаралися удосконалити систему. Тобто доповнюючи класика: "Борітеся за свої права — поборете". 



powered by lun.ua