Рятівне коло

36
4 березня 2015

Вчора в мережі знову з’явилася тривожна інформація про величезний спад видання українських книжок.

За словами генерального директора видавництва "Фоліо" Олександра Красовицького, цьогорічний випуск книжок в Україні може скоротитися в 4-5 разів, що означатиме неминучий і швидкий крах цілої галузі, причому постраждають не лише видавництва, а й книгарні і друкарні.

Про потенційну загрозу для розвитку "людського капіталу" я згадаю лише на маргінесі, тому що цей аргумент мало до кого промовляє у нашій владі. Але вірю, що загроза опинитися на найближчі роки без книжок, може мобілізувати на рішучі дії саме ту частину "капіталу", яка розуміє реальні наслідки цієї катастрофи і готова на рішучі дії, щоб їй запобігти

Причин скорочення, які називає Красовицький, зумовлені "ринковими" чинниками. У зв’язку з різкою девальвацією гривні в 3 – 4 рази, порівняно з минулим роком, подорожчав папір та інші поліграфічні матеріали, які переважно є імпортними.

Збільшення вартості енергоносіїв призвело до зростання вартості друкарських послуг, перевезення, складування та збуту, що спричинило зростання собівартості друкованих книжок в таку ж кількість разів. Відповідно, видавці, щоб мати можливість хоча б відтворювати свої обсяги випуску, будуть змушені підвищити відпускні ціни.

Книжка, аналогічна тій, що ще кілька місяців тому коштувала 50 – 80 грн, зараз коштуватиме 200 – 300 грн. Але питання, власне, не в ціні, а в платоспроможному попиті, який через зрозумілі обставини, знизиться в рази.

Верховна рада і уряд, начебто, пішли назустріч і зберегли для видавців пільги з ПДВ і податку на прибуток. Але я вже не перший рік змушена повторювати, що корінь проблеми з українською книгою зовсім не в наявності чи відсутності пільг, а в низькому попиті на цей важливий для життєдіяльності кожного здорового суспільства продукт. Низький попит, в свою чергу, не сприяє зростанню конкурентної пропозиції, і так по колу.

Так, якісних українських книжок поки що замало, щоб задовільнити всі мейнстрімні чи нішеві потреби.

Так, об’єктивні дослідження і ринкові дані свідчать про те, що українці читають і купують замало книжок, які явно не належать до споживчих пріоритетів.

Так, зараз війна з усіма найгіршими очікуваннями, так, інфляція, економічна криза, яка от-от обернеться колапсом і призведе до чергової політичної кризи.

Так, ми знаємо, що з державних і місцевих бюджетів можуть виділити ще трохи, хай  10 – 20 – 30 млн. грн., але якщо падіння продажів справді становитиме 60-80% в тиражах, то це не допоможе вижити дев’ятьом з десяти видавництв.

Але чи маємо ми спокійно дивитися, як по одній конають книгарні і тонуть видавці? Чи можемо витягти самі себе за волосся з кризового болота?

В попередні роки я пропонувала системні заходи, які дозволять стабілізувати і поступово покращити ситуацію на українському книжковому ринку, їх перелік можна ще доповнювати, але їх впровадження займе 1-3 роки, в менш бурхливий час.

Якщо ж прогноз Красовицького справдиться, то за півроку стабілізувати вже не буде чого.

Тому потрібні швидкі радикальні заходи з порятунку самих себе.

Хто ж може (і зобов’язаний!) кинути видавцям рятівне коло, як не самі читачі книжок?  

Вони йдуть в книгарні і купують. Будемо вірити, що вони зможуть виділити на купівлю книжок ту ж суму, що й торік, але купити за ці гроші зараз можна буде лише половину чи навіть третину того, що торік. Оскільки читачам зі звичкою цього замало, можна очікувати, що вони підуть в бібліотеки, в яких їх очікують…

Але полиці бібліотек, з їх достатньо убогим асортиментом, також спорожніють на 60 – 70%. Що ж вони читатимуть?

Я хотіла б запропонувати для обговорення схему, яка допоможе бібліотекам виконувати свої функції по забезпеченню рівного доступу до інформаційного і культурного продукту і, одночасно, посприяє збереженню і стабілізації видавничої галузі.

Йдеться про впровадження оплати за користування бібліотечними фондами. Так, я знаю, що бібліотекам брати оплату за це, начебто, заборонено. Інша версія - вони самі не хочуть, бо це складно, не вміють, бояться і лінуються.  

Так, я розумію, що будуть обурені голоси, що знову хтось хоче нажитися за рахунок людей, які вже й так сплатили податки. Але, можливо, саме зараз настав час усвідомити, що вже ніколи не буде так, як раніше і що ми всі мусимо домовитися, створити нові правила гри і після цього їх отримуватися.

Отож, якщо за кожну "книговидачу", а їх, судячи з даних Національної парламентської бібліотеки, у 2013 р. було 198 млн.793 тисячі 270 книжок, 85 млн. 438 тисяч 600 одиниць періодики, 119 тисяч 570 аудіовізуальних продукти і 456 тисяч електронних видань, то сплачуючи лише по 1 грн. за прочитання, можна назбирати понад 250 млн. гривень, які можна витратити власне на закупівлю нових книжок в українських видавців.

Що здобуваємо:

- Активізуються бібліотеки, пояснюючи своїм читачам важливість цього спільного зусилля; вони зможуть на практиці пересвідчитися у важливості того, чим займаються; отримавши матеріальну підтримку від своїх читачів, вони будуть впевненіші у зовнішньому фандрейзингу і зможуть залучити додаткові кошти від спонсорів і меценатів;

- Мобілізується читаюча громадськість, адже тепер стан "своєї" бібліотеки залежатиме виключно від зусиль і доброї волі читаючої спільноти; ця мобілізація сприятиме й появі нових сенсів спільної активності на підтримку бібліотек; люди навчаться солідарно тиснути на місцеву владу, щоб отримати належні їм культурні послуги і продукти;

- Влада опиниться під тиском і надалі зважатиме на потреби місцевих громад в культурному продукті і послугах;

- Видавці матимуть можливість видати більше нових книжок, налагодити горизонтальні зв’язки з бібліотеками, зрозуміти їх потреби;

- Бібліотеки отримають  250 млн. грн. на закупівлю замість теперішнього майже нуля, зможуть придбати в рази більше нових книжок і стануть незалежними у своєму вборі;

- Читачі отримають більше нових книжок і можливість впливати на їх вибір.

Що втрачаємо: на 250 млн. грн. менше в кишенях 46 млн. українців (по 5 грн. на особу) або ж лише у 10 млн. активних користувачів бібліотек (по 25 грн. на особу на рік).

Як запровадити? Доведеться докласти трохи зусиль і багато доброї волі.

- Потрібно швидко впровадити всі необхідні регуляторні механізми, які дозволили б бібліотекам брати оплату за користування фондами. Одночасно бібліотекам потрібно надати господарську і фінансову самостійність, можливість самим розпоряджатися зібраними коштами, але виключно на поповнення фондів

- Перед тим їх потрібно переконати у важливості і абсолютній необхідності цього кроку, адже навіщо утримувати бібліотеки, в яких не буде нових книжок і, відповідно, читачів?

- Перед тим потрібно сформувати громадську думку і заручитися підтримкою впливових людей в регіонах, розгорнути потужну кампанію на підтримку цього кроку

- Крім того, як тимчасовий захід, пропоную органам місцевого самоврядування, які запланували кошти на ремонти бібліотек, в цьому і наступному році скерувати їх на закупівлю книжок.

Так, я чудово розумію, що це лише один сегмент, і що всі проблеми видавців не вирішаться відразу. Є ще питання шкільних підручників, функціонування самого ринку, створення преференцій для виробників і розповсюджувачів, регулювання імпорту, стимулювання попиту.

І хоча раніше я ніколи не думала про запровадження платного доступу, адже це якось не по-європейськи, однак, видається, що це може бути саме тією ниточкою, потягнувши за яку, почне розплутуватися весь клубок книжкових проблем. Хотілось би, принаймні, влаштувати конструктивне громадське обговорення такої перспективи і виробити дієві механізми реалізації.

Життя зараз дає нам багато прикладів того, що люди відчули свою суб’єктність, вони хочуть впливати або самостійно вирішувати життєво важливі питання. Якщо бібліотеки, видавництва і книжки є  життєво необхідними – суспільство зможе само вирішити це питання.

Роль держави і ЗМІ в цьому випадку -  посприяти запускові процесу  і надалі не втручатися з контролем і новими податками.  

powered by lun.ua