Бізнес на рабах з України у Польщі

3361
2 серпня 2015

На жаль, попри численні попередження, тема рабів-заробітчан не вичерпується і продовжує поповнюватися новими дикими подробицями і гидкими деталями. Українці продовжують наступати на ті самі граблі і, схоже, не припинять цього робити ніколи. Легковірні у нас не закінчаться ніколи.

Тепер детальніше. 

Днями віз зі Львова по дорозі у Варшаву хлопця, який їхав до брата на роботу. Брат криє дах десь на варшавській будові, і вирішив взяти родича без досвіду на заробітки. 

Тільки робочою візою не заморочувались. Зробили візу через якогось спритного ксьондза з Тужина, який видає запрошення на піврічну візу культурного спрямування: "релігійні релокації". 

Забули тільки хлопцю повідомити, що коли його з цією візою затримають на роботі – його депортують і більше візи не дадуть. Бо це порушення місцевих законів. 

На додаток, хлопець ляпнув, сидячи у мене у машині, що їде на півроку і на прохання показати гроші на ці півроку – вийняв десять злотих. Як наслідок, "релігійному релокатору" без жодних розмов наказали залишити машину з речами. І сів він назад тільки після того, як я переконав прикордонницю, що позичу йому ті гроші та показав електронну виписку зі свого банківського рахунку.

"З'ясування" затримали чергу на кордоні десь на півгодини, не менше. Усі були "вдячні" цьому львів'янину і мені, як людині, яка взяла його у авто на свою голову. 

Ще й ще раз закликаю і відсилаю до слів посла Андрія Дещицінемає потреби їхати у Польщу на роботу за іншою візою ніж робоча! Є всі можливості для оформлення робочої візи і роботи на законних підставах. Тут потрібні робочі руки і мізки. А от коли мізків немає, а руки ростуть "не звідти" – сидіть вдома, вдавайте, що працюєте в Україні. Бо поляки не дадуть вам цього робити у себе. 

Напередодні зателефонувала росіянка з українським паспортом десь зі сходу України. Знайшла мій телефон у Фейсбуці й, начитавшись моїх повідомлень, вирішила, що я – благодійна організація, служба спасіння, поліція і соціальний працівник в одній особі. 

Я одразу пояснив, що благодійністю не займаюсь. Бо інакше вилечу в трубу. У цієї 49-річної жінки стандартна історія: зробила польську робочу візу за запрошенням якихось аферистів, які обіцяли її відправити на роботу у Швецію (чому у Швецію, а не у Швейцарію чи на Мальдіви?) 

Вона приїхала у Варшаву, зустрілася з "роботодавцями", які взяли у неї гроші за працевлаштування і обіцяли за хвилю повернутися з квитком на літак і направленням на роботу. 

Зрозуміло, що ніхто не прийшов ні за хвилину, ні за годину. Людина віддала накопичені гроші, залишилася без нічого у чужому місті. Шукає роботу. Порадив їй кадрову агенцію, якій можна довіряти і яка не бере грошей з працівників! 

Розумієте? З працівників грошей не беруть. Посередникам платять працедавці за те, щоб вони їм знайшли робочу силу. І так тут чесні люди працюють. 

Важко зрозуміти легковірність наших співвітчизників. Ця легковірність дає можливість розвивати успішний посередницький бізнес. 

Інколи навіть потужні підприємства, від яких не чекаєш підступності, дозволяють собі мати справу з сумнівними посередниками у працевлаштуванні. 

Ця історія сталася і ще триває у Бидгощі, де працює вагонобудівний завод "Pesa". Я знайшов оголошення цього працедавця, поговорив з україномовним менеджером-кадровиком, десять разів перепитав, чи він безпосередній працедавець, чи посередник? 

Після запевнень, що він безпосередній працедавець – відправив туди електрика на роботу. Отут і з'ясувалося, що натрапив на посередника, яких на тому заводі аж три чи чотири. І натрапив не на найкращого. 

Артем, електрик, який спробував себе у ролі вагонобудівника на заводі у Бидгощі: "Посередники з заводу ні карти побуту, ні воєвудського запрошення не роблять. Хоча попередньо обіцяли. Це вже з'ясував у робітників на місці від цієї фірми. Тому наразі маю рівно 3 місяці до кінця візи і хочу змінити фірму посередника на більш лояльну, яка робить ці папери. 

Я ще нічого не підписував, а отримав запрошення тільки в понеділок, проробивши 1 тиждень на роботі. Хочу звільнитися. Вони мені погрожують вирахувати всі затрати на мене з зарплатні, тобто, я нічого не отримую за 1,5 тижні, які я проробив. 

Робота електриком нормальна. Але фірма посередник – ... Працевлаштовує "прокладка" між заводом і робітником. Вона може бути польська чи українська. В моєму випадку вона напівпольська, напівукраїнська. Я вислав документи на пошту: скан візи, резюме, скан диплому. Сказали – усе добре, оплата 12 злотих за годину. "Чекайте результату – до 2 тижнів". 

Через тиждень передзвонюють, кажуть – треба бути завтра в 7 ранку в Бидгощі. По приїзду на ранок п'ятниці мене завели на завод, де я пройшов інструктаж з техніки безпеки. Потім дали форму, на розмір меншу, бо іншої не було. Відвезли в гуртожиток поселятися в загальну кімнату на 5 осіб на підвальному рівні з загальним туалетом, душем і кухнею та холодильником на 80 осіб! Гуртожиток був за 20 хв. до заводу пішки – єдиний його плюс". 

(Ще раз повторюю: житло, яке пропонує роботодавець, переважно буде рівня "для рабів", хоча є винятки, але про них – далі). 

"Попрацювавши тиждень на заводі, вияснив від роботяг-українців, що фірма, яка мене працевлаштувала, має погану репутацію. Крім неї, ще 3 фірми влаштовують на завод по цій схемі. Зарплата така сама, але робітники мешкають на квартирах: наприклад, по 8 осіб на 2-3 кімнатну. 

Хлопець, що зустрічав мене, пропав... Звісно, крім нього, зі мною ніхто не контактував з керівництва. Коли до цього у нього питав за підписання договору – він сказав "потім", те саме й із запрошенням. 

Домовившись з іншою фірмою-посередником, отримав згоду на зарахування до них і направлення на медичне обстеження (до речі, у мого працедавця такого не було), але при умові, що мене стара фірма звільнить офіціально. Тоді вони можуть зробити на мене запрошення, після якого працюватиму на старому місці. 

З нашою начальницею, котра привозить аванс та папери рішає – познайомився в неділю аж о 7 вечора. Мав отримати аванс в 100 злотих, але сказала, що скінчився. Не вистачило багатьом. Від неї, натомість, отримав запрошення. 

Тепер на етапі звільнення. Телефоную начальниці, вона кричить, каже, що не можу я так швидко втекти від неї, що вона понесла на мене витрати, які я маю їй компенсувати. Я кажу, що крім форми, мені нічого не давали і медкомісію я не проходив. Нагримала і сказала подзвонити до неї, коли буде виписка по годинах з печаткою від заводу. 

Тому я прийняв рішення не терпіти ці знущання і ризикнути. Хочу зараз взяти години, здати шафу. Інші люди мені радили доробити тут, за 2 місяці замовити на іншій фірмі воєвудське запрошення, поїхати в Україну, стати на чергу і отримати візу. Але щось мені здається ненадійною така перспектива. Так тут люди робили. 

В разі, якщо вигонять з заводу, буду чекати на пропозиції від фірми-прокладки, бо ж як-не-як договір з нею в мене буде..."

Раніше я писав, на основі отриманої тоді інформації, що одна з ознак, що вас обдурять з працевлаштуванням у Польщі – це російська мова оголошення і російськомовні працівники агенції працевлаштування. Так от, після чергової порції інформації – беру свої слова назад. 

Адже українці дурять українців з не меншою інтенсивністю і ентузіазмом, ніж росіяни. Натомість, є агенції, де працюють білоруси, росіяни і українці, говорять там російською. І при цьому тим людям я б довірився більше, ніж україномовному посереднику з вагонобудівного заводу у Бидгощі, про який йшлося вище. 

Директор варшавської агенції працевлаштування Аліна Верба (підкреслю, ця агенція не бере грошей з працівників):

"С украинцами, которые звонят, я говорю на украинском. Но в нашей фирме работают 2 белоруса и один парень из Днепропетровска русского происхождения – поэтому наши объявления на русском.

Многие работодатели дают квартирку на две комнатки на 8 человек. Мы с такими не сотрудничаем, так как обычно они не хотят платить за наши услуги и нормальную оплату работникам. У нас есть работодатели, которые не предоставляют жилье, но в этом случае ставка будет на 1-2 злотых выше средней. 

Есть те, которые предоставляют жилье, когда бригада должна перемещаться с объекта на объект, находящихся в разных концах Польши. Тогда работодатель снимает дом рядом с местом работы на время, заселяет рабочих. Такие дома называются в Польше "дом родзинный". 

По два человека в комнате, душевая на каждом этаже, общая кухня.

Все наши клиенты (работодатели), подписывая с нами договор, обязуются в течение недели оформить человека на договор и предоставить нам копию. Любому работодателю нужно время (до недели), чтобы понять, подходит ли ему работник, станет ли человек выполнять свою работу, будет ли приходить на работу в должном состоянии.....

Также, очень важно, чтобы работодатель платил авансы – выплата не реже, чем раз в две недели. За этим мы тоже следим. 

Некоторые посредники не всегда изучают работодателя перед тем, как отправить людей на работу, не имеют возможности подписать нормальный договор, берут деньги с работников. Тогда и происходит, как наши люди говорят, – "кидалово". 

На самом деле, проблемы возникают со стороны работодателя – невыплаты, плохие условия, – но посредники в этом виноваты не меньше. 

Они работают по совсем неправильной схеме: нашел человека, нуждающегося в работе без знания польского языка, нашел первую попавшуюся вакансию в интернете, поработал фактически в качестве переводчика, отправил человека, взял деньги, забыл.

Мы же работаем по тем схемам, которые одобряет польское государство, имеем лицензию, выполняем все условия работы, подписываем договора, составленные и проверенные опытными юристами, проверяем историю фирмы-работодателя, разговариваем с уже работающими на него людьми. Возможно, поэтому у нас не так много вакансий – но во всех мы уверены. 

Я бы хотела, чтобы люди, которые пишут мне, понимали, почему мы не берем деньги с них "как все остальные", почему есть жилье, официальное оформление, какие будут контракты. 

Ну и, конечно, нужно, чтобы люди понимали, что это в первую очередь РАБОТА, на которой они должны будут РАБОТАТЬ, а не отдых с джакузи. (Хотя, некоторым бригадам посчастливилось жить в доме с джакузи. Так вышло просто). 

Меня тоже очень часто воспринимают как социального работника или армию спасения. К сожалению, мы можем предоставить работу только тем, кто реально будет полезен работодателю. То есть, человеку, который готов работать за деньги, которые ему будут платить".

Підсумовуючи, ще раз закличу: народ, не вигадуйте велосипед. 

Робочу візу вам зроблять за офіційною схемою. Ліцензована кадрова агенція бере гроші з працедавців, які шукають працівників в Україні. Вакансій – море. 

Звичайно, українці неймовірно вигадливі у варіантах, як обдурити свого. Але від цього теж є протиотрута: поцікавтеся досвідом людей навколо вас – і обов'язково знайдете свій чесний варіант працевлаштування.

Особливо – у Польщі, де нас усіх чекають, платять по-людськи і цінують за якісну й чесну роботу. 

Той, хто скаже, що поляки погано ставляться до українців – або ж бреше і нічого не знає, або він просто не має поняття, як це, "чесно працювати". 

Олександр Івахнюк, спеціально для УП.Життя



powered by lun.ua