Цивільні партнерства чи "гей-шлюб"?

336
11 березня 2016

Цього тижня в Україні розгорівся неабиякий скандал щодо одного з пунктів плану дій до Національної стратегії з прав людини, що передбачає розробку законопроекту про цивільне партнерство.

У інтернеті його одразу подали як перспективу впровадження в Україні "одностатевих шлюбів". 

Будучі безпосереднім членом робочої групи, яка працювала над цим пунктом плану дій, захотілось спростувати ту масу некоректної інформації, що за останні два дні з’явилась у ЗМІ та заперечити деякі страшилки.

Сам план дій розроблявся як одна з проєвропейських ініціатив президента України для демонстрації європейцям прогресу в області прав людини.

25 серпня 2015 року президент підписав указ Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини.

Далі уряду доручили написаний план дій, який би був направлений на реалізацію цієї стратегії та передбачав конкретні завдання для різних державних органів та суб’єктів владних повноважень (уряду, парламенту) з метою імплементації європейських стандартів прав людини.

Міністерство юстиції створило 5 робочих груп, які складались з представників громадянського суспільства, народних депутатів та різних міністерств і відомств.

Офіційно членами робочих груп були 62 людини, хоча всі засідання були відкритими і зазвичай людей приходило значно більше.

Процес написання плану дій був прозорим, та відритим.

У публікаціях останніх днів зазначають, що "пункт про цивільне партнерство – наказ прем’єр міністра".

Це перший міф, який хочу розвінчати: насправді, пп.6 пункту105, про розроблення законопроекту про цивільне партнерство був ініційований правозахисними громадськими і ЛГБТ організаціями.

Мета його появи – врегулювання майнових питань партнерів, що проживають разом, але не можуть оформити шлюб.

Кабінет міністрів лише затвердив план дій, в цілому погодившись розробити такий законопроект, але аж ніяк не виступав ініціатором цього пункту.

Міф другий: "Одностатеві партнерства/шлюби будуть запровадженні у 2017 році".

Дивно читати ту хвилю збурення в Facebook-середовища, щодо цього пункту адже це лише план на план.

Якщо прочитати сам план дій то стає очевидно, що там нема жодного зобов`язання держави щодо прийняття закону про цивільні партнерства або гей шлюби.

Уряд лише запланував розробити законопроект до 1 кварталу 2017 року. Там нема жодної ремарки щодо його прийняття і передачі в парламент.

Заспокою всіх ненависників: навіть якщо цей законопроект і потрапить у Верховну Раду, я не вірю, що він має хоч якийсь шанс бути прийнятим у цьому скликанні парламенту, адже ми всі добре пам’ятаємо з якими складнощами приймалась поправка до Трудового кодексу, яка, зокрема, забороняла дискримінацію за сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю (а ця правка була зобов’язанням в рамках візової лібералізації з ЄС).

Міф третій: "Одностатеві шлюби вимога ЄС".

Не існує жодного документу, який би вимагав від української влади прийняття законів про цивільне партнерство чи легалізації одностатевих шлюбів.

Навіть більше – національна стратегія з прав людини була ініціативою влади, ЄС вимагав лише імплементації ряду директив Євросоюзу щодо прав людини.

Національна стратегія і план дій – перші документи такого роду, які повинні нарешті структурувати діяльність органів влади в області прав людини.

В той же час пройшло вже більше трьох місяців після прийняття плану дій, а уряд не виконав ще жодного пункту (а їх всього 135). Тож, для мене ще запитання наскільки життєздатний цей план дій?

Міф четвертий: "Одностатеві партнерства чи шлюби?".

Багато журналістів написали про план уряду легалізувати одностатеві шлюби.

Це твердження вкрай гіперболізоване і перебільшене, адже план передбачає розробку законопроекту про цивільне партнерство для врегулювання прав пар (в тому числі одностатевих), що не можуть заключити шлюб.

У першу чергу мова про майнові права (як то залишити спадок партнеру, спільна іпотека, розподіл майна у суді), про можливість прийняти життєво важливе рішення у реанімації, забрати тіло з моргу чи право не свідчити проти свого партнера в суді.

Зазначу, що цей законопроект стосується як гомосексуальних пар, так і гетеросексуальних.

Наприклад, так можна врегулювати життєву ситуацію коли одна бабуся доглядає за іншою. Вони не мають романтичних відносин, але мають спільний побут і необхідність врегульовувати різні майнові і цивільні ситуації.  

За більше ніж два роки гібридної (в тому числі і інформаційної) війни з Росією мені здавалось ми вже навчились протидіяти міфам російських пропагандистів. І замість впадання в тотальну #зраду суспільство краще б обговорило, які ж права людини мають бути врегульовані законом про цивільні партнерства.

Досвід Естонії, яка ухвалила аналогічний закон у минулому році, показав що від закону про цивільні партнерства небо не падає, а частина суспільства нарешті отримує цивілізований інструмент вирішення своїх абсолютно банальних побутових і матеріальних проблем.

То може не такий страшний вовк, як його малюють?



powered by lun.ua