Як медична реформа перетворились з обов’язкової на рекомендовану

66
28 квітня 2016

Минулого четверга медична реформа зрушила з "мертвої" точки – депутати прийняли у першому читанні законопроект 2309а-д щодо автономізації закладів охорони здоров’я.

За 9 місяців, відколи у Верховна Рада зареєстрували пакетом три законопроекти, два з них (2310а і 2311а) загубились у безкінечному протистоянні Міністерства охорони здоров'я і Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я.

Разом з ними "загубилась" можливість інвестувати у медичні заклади для потенційних донорів, а також обов’язковість автономізації лікарень.

Таким чином, реформа перетворились з обов’язкової на рекомендовану.

Нагадаю, що українська медицина у 21 столітті працює за тими ж правилами, які існували ще за часів Радянського Союзу.

Тобто держава обіцяє громадянам безкоштовну допомогу у медичних закладах, заклади звітують перед державою за виконання "ліжкоднів", а громадяни отримують допомогу, яку аж ніяк не можна назвати безкоштовною.

При цьому результат виконання "ліжкоднів" по Україні – 100% (це означає, що всі ліжка в усіх лікарнях заповнені на 100% 356 діб на рік).  

Пацієнт вже давно може бути виписаний з лікарні, але в його історії хвороби ще будуть з’являтися записи на кшталт "стан стабільний, терапія планова...".  

Щоб припинити цю маячню, державі потрібно перейти від утримання медзакладів до закупівлі у них медичної послуги.

Уявіть, що держава гарантує громадянам безкоштовну стрижку. Нам же не прийде в голову набудувати і утримувати безкоштовні перукарні, держава просто купуватиме стрижки у існуючих перукарень. Тут вам і конкуренція, і ефективне використання коштів (плата за послугу, а не за утримання).

Щоб держава отримала можливість купувати громадянам послуги у медичних закладів, вони повинні змінити форму господарювання з установ на підприємства.

Наголошу, що форма господарювання не стосується форми власності: заклади і далі залишатимуться у державній і комунальній власності.

Таким чином, автономізація медичних закладів є однією з необхідних умов системної реформи охорони здоров’я.

Автономні медичні заклади та їх власники (держава або громади) отримають такі можливості:

– скасовується звітність про виконання ліжкомісць (це позбавить лікарів від безглуздої писанини; стимулюватиме лікарів виписувати пацієнтів за клінічними показами, а не залишати їх у лікарні, щоб виконувати "ліжкодні");

– лікарні перетворюються на некомерційні підприємства, що належать територіальним громадам і державі (з’являється конкуренція між закладами, як наслідок міняється відношення до пацієнтів, від зневажливого, до клієнтоорієнтованого);

– лікарні можуть укладати договори і мати свій рахунок у держбанках (лікарні надаватимуть послуги згідно контракту, що зобов’язуватиме дотримуватись протоколів лікування і маршрутизації пацієнтів, що в свою чергу підвищить якість медичних послуг);

– головні лікарі отримують повноваження щодо ефективного використання коштів і приміщень, а також оптимального складу персоналу лікарні (надасть можливість лікарням утримувати оптимальну кількість палат, акцентуючись не на кількості ліжок, а на якості перебування пацієнта у палаті; надасть можливість фінансового стимулу працівників легальними преміями, а не за допомогою сумнівних "фондів");

– зекономлені за рік бюджетні кошти не повинні повертатися до бюджету і можуть бути витрачені на розвиток лікарні (надасть можливість лікарням інвестувати у розвиток, підвищуючи власну конкурентноспроможність, тим самим покращуючи якість надання послуг пацієнтам);

– територіальні громади зможуть призначати головних лікарів на відкритій конкурсній основі (таким чином у лікарнях з’являться менеджери);

– у лікарнях можуть створюватися наглядові ради, з правом стежити за бюджетом лікарні (зі збільшенням свобод для лікарень, повинна зрости і прозорість їх роботи).

Однак, сподівання на всі ці зміни можуть виявитися марними, якщо не зробити їх обов’язковими до виконання.

У тому вигляді, у якому законопроект прийнято у першому читанні, автономізація носить радше рекомендаційний характер.

Такий характер реформ у країні, де будь-які цивілізаційні зміни руйнують чиїсь корупційні потоки, є скоріше декларацією добрих намірів, аніж бажанням ці наміри втілювати в життя.

Тому до розгляду законопроектів у другому читанні депутатам слід відшукати "загублений" законопроект 2311а, що робить реформу невідворотною.

powered by lun.ua