Як комісія не побачила плагіат Катерини Кириленко і свідомо пішла на фальсифікацію

7018
17 травня 2016

13 травня у ЗМІ був оприлюднений експертний висновок вченої спецради в Харківському національному педагогічному університеті ім.Г.С.Сковороди стосовно докторської дисертації Катерини Кириленко.

Я хочу щиро подякувати журналістам "Дзеркала тижня" і "Української правди" за можливість із ним ознайомитись. Адже хоч я є апелянтом у справі масштабного плагіату в дисертації Катерини Кириленко, у проханні ознайомитися з ним у МОН мені було відмовлено.

Тепер я маю можливість відповісти за усіма пунктами цього документу.

На с. 1 висновку зазначено:

"Праці, які вказані як суб’єкти плагіату, цитуються автором відповідно до встановлених правил цитування в інших його (автора) роботах, що виносяться на захист, які, у свою чергу, увійшли до тексту дисертаційної роботи та вказуються у списку використаних джерел на сторінках 397-452 дисертації (усього 474 позиції)"

По-перше, праці, які, повністю або частково, було без посилань включено Катериною Кириленко до своєї дисертації, автореферату, кількох статей і підручника, мною визначені як об’єкти плагіату, адже суб’єктом є той, хто здійснює плагіат, тобто Катерина Кириленко у своїх публікаціях.

Оскільки, як пишуть експерти, крім дисертації, на захист було винесено інші роботи Катерини Кириленко, то маю привід наголосити, що в них, за невеликим виключенням, посилань "відповідно до встановлених правил цитування" теж немає. Зокрема, це:

1) Навчальний посібник "Природознавство і культура (мультидисциплінарний освітній контент)". – Умань: ФОП Жовтий О.О., 2013. – 120 с. (наклад 300 примірників). Посібник майже на 100 відсотків складається з чужих текстів без посилань. Рекомендовано до друку Вченою радою КНУКіМ, протокол № 9 від 03 квітня 2013 р.

2) Навчальний посібник "Культура і наука: традиції і інновації (мультидисциплінарний дидактичний контент)". – Умань; ФОП Жовтий О.О., 2013. – 116 с. (наклад 300 примірників). Посібник на понад 90 відсотків складається з плагіату. Рекомендовано до друку Вченою радою КНУКіМє, протокол № 9 від 03 квітня 2013 р. (Посібник із такою назвою був необхідним, аби наступне його видання могло отримати статус підручника).

3) Навчальний посібник "Взаємозвязок (орфографія оригіналу – Т.П.) природного і культурного у життєзабезпеченні людини (мультидисциплінарний освітній контент)". – Умань: ФОП Жовтий О.О., 2013. – 83 с. (наклад 300 примірників). Посібник близько 90% є плагіатом. Рекомендовано до друку Вченою радою КНУКіМ, протокол № 9 від 03 квітня 2013 р.

4) Навчальний посібник "Формування інноваційної культури студентів вищого навчального закладу культури". – Київ-Умань: ФОП Жовтий О.О., 2013. – 131 с. (наклад 300 примірників). Плагіат становить близько двох третин тексту посібника. Рекомендовано до друку Вченою радою КНУКіМ, протокол № 3 від 03 вересня 2013 р.

5) Навчальний посібник "Філософія: культура і наука". – К: Україна, 2014 (у самій книзі тираж не вказаний. Згідно електронного каталогу КНУКіМ кількість примірників цього посібника у бібліотеці даного ВНЗ складає 799). Рекомендовано до друку Вченою радою КНУКіМ, протокол № 15 від 29 травня 2014 р.

У цьому посібнику плагіат мінімальний через те, що й текст – мінімальний (здебільшого посібник складається з репродукцій картин, фотографій і схем), але знаковий: на с. 76 розміщено таблицю, текст якої з ганебною помилкою – "стиль Тифера" замість "стиль Тіффані", Кириленко скопіювала з презентації від 23 вересня 2013 р. учениці 11-а класу середньої школи № 219 м. Києва Юлії Костенко.

 
 

Підручник "Культура і наука". – К.: Україна, 2015 (наклад 400 примірників). Рекомендовано до друку вченою радою КНУКіМ, протокол № 6 від 3 жовтня 2014 р. Цей підручник на понад 90 відсотків складається з плагіату, про що писало інтернет-видання "Музеї України" 9, 10 і 28 травня 2015 року.

Про плагіат в авторефераті К.Кириленко йшлося у моїй публікації на "Українській правді".

Те, що деякі автори (О.Сандига, Т.Соболь, Л.Штефан) вказані "у списку використаних джерел дисертації", не убезпечило їх від того, що їхні тексти оприлюднені в дисертації (одне посилання на Т.Соболь в дисертації К.Кириленко є) і опубліковані у кількох посібниках Катерини Кириленко "під ім’ям особи, яка не автором" (тобто посилання на них або відсутні, або сфальсифіковані), що визначається ст.50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" як плагіат.

До слова, про 474 позиції у списку використаних джерел. Аналіз тексту дисертації Кириленко показує: насправді текст написаний на основі усього близько ста джерел (що неприпустимо мало навіть для кандидатських дисертації), з яких понад 60 є повністю або частково сплагіаченими.

"Наприкінці кожного підрозділу монографії містяться посилання на раніше опублікований навчально-методичний посібник Катерини Кириленко.."

У Катерини Кириленко декілька навчально-методичних посібників, про жоден з яких ані у моїх публікаціях, ані у матеріалах, надісланих до Харкова, мова не йшла. Мова йшла про підручник "Культура і наука" 2015 року, тому про який з посібників йдеться у експертів – невідомо.

Ані у моїх публікаціях, ані у матеріалах мова про монографію Катерини Кириленко не йшла через її недоступність ані для мене, ані для інших бажаючих.

Ця монографія Кириленко відсутня у бібліотеках, до яких розсилка примірників є обов’язковою згідно чинного Порядку формування переліку наукових фахових видань України.

Згідно п.2.7. Порядку, монографія Катерини Кириленко повинна була б бути, але відсутня у:
- Державному закладі Харківська державна наукова бібліотека ім.В.Г.Короленка;
- Державному закладі Одеська національна ордена Дружби народів бібліотека ім.М.Горького;
- Львівській національній науковій бібліотеці ім..В.Стефаника.

До Державної наукової установи "Книжкова палата України" монографія Кириленко надійшла 19 лютого 2016 року, тобто не тільки вже після її захисту, але й після моєї публікації на УП.

В Національній бібліотеці України ім. В.І.Вернадського НАН України монографія Кириленко тільки проходить обробку і ще не видається для ознайомлення, що свідчить про аналогічну ситуацію з її розсилкою.

Спроба у квітні цього року отримати монографію Катерини Кириленко у Національній парламентській бібліотеці України завершилася відмовою – її там не було.

Оскільки монографія Катерини Кириленко відсутня у Харківській державній науковій бібліотеці ім.В.Г.Короленко, можна припустити, що примірник, з яким працювали експерти, був наданий їм особисто пані Кириленко.

"Усі вказані… Т.Пархоменко статті цитуються автором дисертації у працях, що виносяться автором на захист разом із текстом дисертації і вказані у списку літератури наприкінці дисертації".

Наприкінці дисертації згідно з вимогами щодо дисертації, розміщується не список літератури, а список використаних джерел.

"Усі статті" – це стаття Ж.Ю.Кузьміної, прізвище якої не згадано ані в дисертації, ані в підручнику, ані в трьох посібниках, де текст цієї статті оприлюднено і опубліковано, але без посилань.

Це – стаття О.Ю.Щербини-Яковлевої, прізвища якої немає ані у "списку …дисертації", ані у списках літератури до посібників (с.106-115) "Формування інноваційної культури студентів вищого навчального закладу", с.94-100 "Природознавство і культура", в яких текст її статті повністю використано без посилань, ані у підручнику (текст статті на с.212-220) взагалі є лише "список рекомендованої (а не використаної) літератури".

Це – статті Р.А.Арцишевського і Т.Я.Шоломіцької, М.Р.Арцишевської, О.І.Вікарчук, Г.П.Васяновича і В.Онищенка, Я.В.Гур’євої, Р.М.Пріми, А.С.Опанасюка, О.О.Романовської, В.С.Чопей, О.А.Лисенко, С.І.Стрілець, І.В.Сало,С.І.Сабатовської, Л.І.Юрченко,Світлани Іванівни Ніколаєнко, О.О. Почуєвої, С.Б.Моркотуна, О.Ф.Сальнікової, М.І М.Шведів, К.С.Шапошнікова, М.Ю.Яременко та ін.

І це – лише українські автори.

с.2: "Виключення із цитування на сторінках праць Кириленко складають матеріали двох конференцій… їх цитувань не знайдено, але відповідні джерела є у списку літератури монографії".

Не буду запитувати: до чого тут список у монографії, просто наведу ці публікації Катерини Кириленко і джерела плагіату до них:

А) К.М.Кириленко. Концептуальні засади сучасної екології в контексті проблематики пост класичної науки// Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку. Матеріали ХІ Всеукр. науково-практичної інтернет-конференції 30-31 січня 2015 р. Зб.наук.праць.- Переяслав-Хмельницький- с.83-87.

Ця стаття повністю є плагіатом з посібника професора каф. філософії та методології науки КНУ ім.Т.Шевченка Л.І.Сидоренко, звідки текст скопійовано разом із внутрішньотекстовими посиланнями. 

Б) К.М.Кириленко. Інтеграція природничо-наукової і гуманітарної форм культури як процес творення єдиної (інноваційної культури) // Філософські проблеми сучасності. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (присвяченої Всесвітньому дню філософії), 20 листопада 2014 р.- Херсон-2014 р. - с.102-104.

Сторінка 103 є плагіатом зі с. 21 і 24-25 підручника: Концепции современного естествознания под. ред. В.М.Лавриненко, В.П.Ратникова. Изд. третье. -М.: ЮНИТИ, 2006.

"Автор (К.Кириленко) мав підстави не вказувати цитування, оскільки праці зазначених та інших авторів подає не дослівно та вже неодноразово посилався на них". 

Залишимо новацію експертів про звільнення від "вказування цитування" через те, що "вже неодноразово посилався на них", для юристів. 

А тезу про те, що Катерина Кириленко "праці" "подає не дослівно", проілюструємо фотографіями порівняння текстів її посібників і текстів праць інших авторів. 

Натисніть на зображення, аби завантажити усі сторінки з порівняннями 

Окремий інтерес становить теза про те, що "частина текстів містить схожі за змістом матеріали, але праці Катерини Кириленко, у яких викладено відповідний матеріал, датовані раніше": тобто інші автори ще й вкрали у пані Кириленко її тексти, бо жоден на неї не посилається?!

"При цьому дисертант указує у списку літератури дисертації монографії (?) тих авторів, статті (?) яких вивчались на предмет "плагіату" (Кобяк О.В., Кузьміна Н.В, Міленкова Р.В., Холодкова Л.А., Григорьєва С.Г.".

По-перше. У білоруського науковця О.В.Кобяка Катерина Кириленко сплагіатила не монографію, а текст спільного з І.Андрос виступу на конференції у Мінську 2006 р., що чудово знають експерти.

У тексті виступу є посилання на роботу О.Кобяка, яке разом із текстом, на який посилання немає, скопіювала, як і схему цих авторів, Кириленко у своїй дисертації на с.267 (у паперовому варіанті на с.268) та у спільній з А.Грітченко статті "Формування інноваційних знань, інноваційного способу мислення та інноваційної особистості студента в інноваційно-діяльному середовищі вищого навчального закладу" // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини – 2015. – № 1 – сс. 101-110.

У цій статті плагіат становить більше половини тексту, а його джерелами виступили: На с. 104 – уривок зі статті С. І.Стрілець "Інноваційна складова в гуманітарних національних проектах" // Наука і освіта: науково-практичний журнал Півд. наук. центру АПН України. – № 4. Педагогіка. – 2011. – ел. с. 414-417.

На с. 104-105 - текст виступу на міжнародній конференції 2006 року у Мінську білоруських авторів О.В. Кобяка і І.А. Андрос (одне внутрішньотекстове посилання скопійовано разом із текстом виступу без посилання на самий виступ);

На с. 105 – уривок зі с. 23 посібника російських авторів Г.В. Лаврентьева і Н.Б. Лаврентьевої "Инновационные обучающие технологии в профессиональной подготовке специалистов". – Барнаул, Изд-во Алтайского университета, 2002.

На с. 106-107 – уривок зі с. 39-40 статті Р. Пріми "Професійно мобільний учитель школи першого ступеня: аспекти підготовки до інноваційної діяльності" // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія Педагогіка. – 2009. – № 5;

На с. 107-108 і с. 109 – уривки зі с. 138-141 статті Р.В. Міленкової "Інноваційна культура: новий підхід до розвитку сучасної особистості, школи, суспільства" // Педагогічні науки : Зб. наук. статей. – Суми, 2008. – Вип. 1.

На с. 108-109 – фрагмент статті Олександра Поскрякова "Инновационная культура" (електронний варіант статті розміщено на авторській сторінці науковця на офіційному сайті "Государственного университета "Московский инженерно-физический інститут" (МИФИ)".

Щодо Н.В.Кузьміної, то експерти чудово знають, що у мене йдеться про статтю Ж.Ю.Кузьміної, яку Катерина Кириленко взагалі ніде жодним чином не згадує, при тому, що багато разів її плагіатувала.

Експерти цілком свідомо йдуть на фальсифікацію.

Стосовно Р.В.Міленкової, то у Списку літератури вказано лише її дисертацію і це при тому, що без посилань було неодноразово використано кілька статей цього автора.

А включення прізвищ С.Г.Григорьєвої та Л.Холодкової до "Списку" не убезпечило цих авторів від масштабного плагіату їх докторських дисертацій і автореферату (детальніше про це у моїй публікації на УП).

"Праці, які …вказані Т.Пархоменко, стосуються лише першого та другого розділів дисертації. Основна частина дисертації, у якій викладена суть проведеного дослідження, є самостійною науковою працею й оригінальність основного тексту (у тому числі автором звернення) (тобто мною –Т.П.) сумніву не піддається".

Плагіат міститься у чотирьох з п’яти розділів дисертації і навіть у загальних Висновках.

Зокрема, тільки плагіат з докторської дисертації С.Г.Григор’євої, як було показано у моїй публікації, рясно усипав не лише перший, але й третій і четвертий розділи.

Усього ж станом на сьогодні плагіат виявлено на понад 160 з 396 сторінок (без списку використаних джерел і додатків) докторської дисертації Катерини Кириленко, близько 100 з яких повністю або не менше половини містять тексти без посилань на їх авторів.

Щодо мого "сумніву", то для мене якраз немає сумніву, що дисертація К.Кириленко не є ані самостійною, ані оригінальною, зважаючи на численні текстові запозичення без вказівки справжніх авторів текстів, і зважаючи на те, що новизна, методика, описання роботи, результати експерименту списано без посилань з докторської дисертації С.Г.Григорьєвої та "доповнено" плагіатом з дисертації Л.Холодкової, автореферату А.Балахонова, разом із привласненим у Висновках визначеннями авторства О.Поскрякова і А.Кал’янова.

С.3. Щодо підручника, вивчення джерел цитування якого "не було предметом аналізу експертної комісії".

Це – важливий момент висновку, адже у ньому відбувається дуже цікава маніпуляція.

Автори висновку посилаються на ст.23 Закону про авторське право та суміжні права:

"Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:

а)обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

По-перше плагіат не є опублікуванням "без згоди автора", він є "оприлюдненням (опублікуванням) повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (пункт "в" ст.50 цього ж Закону України).

Саме це і робила Катерина Кириленко у своїй докторській дисертації, кількох статтях, посібниках і підручнику.

По-друге, у кількох виданнях, з яких плагіатила пані дружина віце-прем’єра, стоїть попередження про заборону відтворення "без письмового дозволу". До речі, вимога щодо отримання письмового дозволу на відтворення публікацій будь-якого роду – це загальноприйнята практика у країнах ЄС.

По-третє, щодо умови "поодинокого випадку", який "не має систематичного характеру".

А ось тут дуже цікаво: приміром стаття О.Ю.Щербини-Яковлевої відтворена пані Кириленко не тільки "без згоди її автора", але без цитування і посилань у:

докторській дисертації (с.154-163),
підручнику "Культура і наука" (с.212-220),
посібнику "Формування… (с.106-115),
посібнику "Природознавство і культура ( на с. 94-100).

Стаття Р.В.Міленкової "Інноваційна культура: новий підхід до розвитку сучасної особистості, школи, суспільства" без посилань на її автора використана Катериною Кириленко:

у дисертації (с.49-52,115-119,268,271-271),
підручнику (с.388-392), 
посібниках "Формування…"(с.29-32 і 72-73) та "Культура і наука" ( с.92-93 і 107-111),
у статті ("Формування інноваційних знань…" с.107-109).

Стаття О.Вікарчук, прізвище якої не згадано ані в дисертації (с.48,97-103), ані в підручнику "Культура і наука"(с.348,368-374), ані в посібнику "Культура і наука:традиції і інновації (мультидисциплінарний дидактичний контент)" (с.96-101), де текст цієї статті оприлюднено і опубліковано повністю, але без посилань. 

Стаття Ж.Ю.Кузьміної без цитування і посилань у:

докторській дисертації (с.24-31,38,40,48,54,),
підручнику "Культура і наука" (с.339-346),
посібнику "Формування інноваційної культури…" (с.7-13),
посібнику "Культура і наука" (с.83-89).

Підручник В.В.Горбачова:

на с.136-142 дисертації;
на с.66-69 статті Кириленко "Доповнюваність як універсальний принцип сучасної науки і феномен інноваційної культури//Гуманітрані студії – Вип.25 – Київський університет, 2015;
на с. 91-96 посібника "Формування…".

Це справедливо майже відносно усіх авторів, тексти яких плагіатилися Катериною Кириленко по кілька разів.

Ось такі "поодинокі випадки" і "несистемний характер" плагіату Кириленко.

С.5: "Думки щодо ключових понять курсу, навчальним матеріалом до якого є зазначений підручник, як-то картина світу, наукова картина світу,…інноваційна культура – подані в авторській інтерпретації. У цій частині підручник сумнівам щодо його авторства (у тому числі… Пархоменко Т.С.) не піддається".

Повторюю: моїм сумнівам не піддається те, що підручник "Культура і наука" (автори висновку наполегливо уникають наводити його назву – чому, поясню нижче) не авторства Катерини Кириленко, оскільки складається з текстів, котрі належать щонайменше 60-ти авторам, посилань на яких немає.

Що ж до "понять курсу…як-от картина світу", "поданих в авторській інтерпретації", то текст розділу 2.3.1. Філософській зміст "картина світу" (на с. 174-181 підручника "Культура і наука") повністю належить: Р.А.Арцишевському, Т.Я.Шоломіцькій і М.Р.Арцишевській і жодних авторських інтерпретації К.Кириленко не містить.

Клацніть на зображення, аби завантажити усі файли з порівннями  

Звісно, якщо не вважати за її авторську інтерпретацію написане з помилкою прізвище видатного чеського педагога Я.А.Коменського, адже навіть студенти знають, що це прізвище пишеться через "о", а не через "а".

Цей же текст разом з тією ж помилкою також без посилань на справжніх авторів надруковано на с.59-64 посібнику Кириленко "Природознавство і культура (мультидисциплінарний освітній контент)".

С.5: "Порівняння текстів на предмет їх тотожності показало, що текст дисертації Кириленко та тексти статей, на які вказується… є близькими за змістом, але не тотожними". Ця ж думка повторена у п.3 висновку (с.8), але з цікавим доповненням: "що пояснює відсутність їх цитування у тексті дисертації"

Автори висновку навмисно наполегливо вживають слово "статті", хоча у моїх матеріалах наводиться перелік об’єктів плагіату, що складається не лише зі статей, але й підручників і посібників.

А саме: Дудар Т.Г., Мельниченко В.В. "Інноваційний менеджмент", В.В.Горбачев "Концепции современного естествознания", В.М.Чайка "Основи дидактики", В.Л.Петрушенко "Філософія", В.О.Сластенин, И.Ф.Исаев та ін. "Педагогіка", А.О.Молчанова "Соціальне партнерство в діяльності ПТНЗ", "Концепции современного естетсвознания" под. ред. В.Лавриненко и Ратникова, Г.В.Лаврентьев і Н.Б.Лаврентьєва "Инновационние обучающие технологи в профессиональной подготовке специалистов", дисертації С.Григорєвої і Л.Холодкової, автореферати дисертацій О.І.Сандигі, А.Балахонова, С.Григор’євої.

Щодо "є близькими за змістом, але не тотожними", то просто перегляньте декілька фото з порівнянням паперових джерел – об’єктів плагіату і сторінок докторської дисертації Катерини Кириленко.

С.7-8 п.2 висновків: "усі розглянуті на предмет плагіату праці цитуються автором у її працях, що виносились на захист (зокрема: К.М.Кириленко Формування інноваційної культури студентів вищого навчального закладу культури (навч.-метод. посібник)… 2013. – 131 с.; К.М.Кириленко Теоретичні та методичні основи формування інноваційної культури майбутніх культурологів у вищому навчальному закладі: монографія Київ 2014 …, а також у ряді статей автора".

Дивимось, як цитуються у статтях: Кириленко К.М. "Екологічна проблематики в контексті сучасних культурологічних досліджень" // Культура і мистецтво в сучасному світі. Наукові записки КНУКіМ. – Вип.16. – 2015. – с.19-29 – це майже стовідсотковий плагіат з навчального посібника Сидоренко Л.І. Філософія сучасної екології: єдність наукових, етичних і філософських ракурсів. – К.: ПАРАПАН, 2002. (текст скопійовано разом із внутрішньотекстовими посиланнями посібника Л.І. Сидоренко).

Кириленко К.М. "Єдність природного та культурного як домінанта сучасної культури та основа життєзабезпечення сучасної людини" // Питання культурології : Зб. наук. праць. – КНУКіМ. – Вип. 30. – 2014. – с. 62-71.

Більше половини цієї статті є плагіатом: на сторінках 65-67 статті К. Кириленко – плагіат зі сторінок 410-414 підручника Гусейханова М.К. і Раджабова О.Р. Концепции современного естествознания. 6 изд. – М.: Дашков и К., 2007.

Сторінки 67-70 цієї ж статті Кириленко – це плагіат сторінок 311-314 з підручника Карпенкова С.Х. Концепции современного естествознания. – М.: Высшая школа, 2003.

"У посібнику К.М.Кириленко Формування інноваційної культури студентів вищого навчального закладу культури"…, що надрукований раніше, викладено матеріал, який міститься у статтях Соболь Т.В. та Балахонова А.В.".

Посібник Катерини Кириленко "Формування інноваційної культури студентів вищого навчального закладу культури" вибраний експертами не випадково: це єдиний з чотирьох посібників 2013 року видання, в якому є декілька посилань, на відміну від трьох інших, в яких посилань або немає зовсім, або є лише поодинокі.

Так, у згаданому посібнику на с.7,8,10,11,12 містяться посилання, які є у статті Ж.Ю.Кузьміної "Динаміка інновацій у соціокультурному просторі", текст якої без посилань на неї складає сторінки 7 – 13 посібника (один абзац на с.9 є текстом з автореферату О.І.Сандигі).

І якщо декілька посилань, схоже, просто скопійовано разом із статтею, то відносно трьох: на с.7-8 обов’язково слід сказати окремо.

Це – посилання №41 на роботу Б.Сорокіна "Філософія і психологія творчества".

Справа у тому, що текст, який йому приписано, насправді належить іншому Сорокіну – Питириму, ім’я якого під цими цитатами і фігурує на сторінках статті Ж.Ю.Кузьміної. (Переконатись у цьому можна, порівнявши самі тексти)

Борис Федорович Сорокін, д.філос.н., професор Орловського державного університету, у 2000 р. у своєму університеті видав навчально-методичний посібник із такою назвою, обсягом 103 сторінки, а у 2001 році депонував його до ІНІОН РАН, збільшивши обсяг до 114 с.

Оскільки в посібнику Катерина Кириленко на с.8 під цитатою реального автора – Питирима Сорокіна зазначено посилання на с.314, яка "не вміщувалась" в обсяг посібника Бориса Сорокіна, пані Кириленко у Списку до свого посібника "збільшила" йому обсяг до 320 с., а ІНІОН РАН, який знаходиться у Москві, замінила видавництвом ИД "Питер" у Санкт-Петербурзі.

Подібна підміна і на с.66 статті Катерини Кириленко "Підходи до розуміння інноваційної культури в контексті сучасного наукового дискурсу та їх наскрізні ідеї // Питання культурології: Зб.наук.праць КНУКіМ" – вип..31 -2015, де нею прямо написано: "На думку відомого соціолога П.Сорокіна, що висловлена ним у праці "Філософія і психологія творчості".

Ця ж фальсифікація має місце і в її докторській дисертації на с.24- 26 та у списку використаних джерел під номером 381.

Щоправда на с.24-26 він фігурує як П.Сорокін, а у списку літератури під цим номером стоїть Б.Ф.Сорокін з вже відомим нам посібником, у якому приписаного йому К.Кириленко тексту немає.

Щодо А.В.Балахонова, то його прізвища у списку літератури зазначеного посібника немає, хоча текст, що йому належить, і розмістився на с.81-82, та на с.124, щоправда, без посилань на автора.

Це дає підстави вважати, що експерти свідомо писали неправду.

Аби збільшити картинку, клацніть на зображення 
 
 

Ще одна родзинка цього посібника – повторення тексту: текст на сторінках 42-43 повторено на сторінках 48-49, а текст на с.100- 106 повністю повторено на с.116-121.

Втім, експерти цього не помітили.

Ця сліпота, скоріше моральна, аніж фізична, не дозволила експертам д.пед.н. О.М.Іоновій, д.пед.н. В.М.Гриньовій, д.пед.н.О.В.Поповій побачити махровий плагіат і фальсифікації в дисертації та інших публікаціях Катерини Кириленко, що вказує на "імовірність упередженості" та підтасовку при проведенні експертизи.

powered by lun.ua