Бог – це любов, або Кілька слів про Марш Рівності

1408
31 травня 2016

У Львові на концерті правозахисного ЛГБТ-хору (так, саме хору!) "Potomac Fever" зібралися не лише представники правозахисного середовища, але і місцевої влади та УГКЦ.

Протокол – велика річ.

Відкриття Днів Америки у Львові за участі посольства США в Україні зібрало докупи місцевих лідерів, чия участь важлива, аби показати, що Львів таки справді "є носієм цінностей" - цінностей прав людини.

Нехай представник УГКЦ пішов доволі швидко після початку концерту. Як казали очевидці, це сталося, щойно між піснями нейтрального та веселого репертуару почали звучати інтермеццо з особистими історіями хористів.

Нехай Андрій Садовий і Олег Синютка в своїх промовах обійшли правозахисні виклики, до яких апелює "Potomac Fever". Але це не скасувало сили музики.

Навіть критично налаштовані слухачі підспівували разом із хористами слова "Червоної рути".

А критично налаштовані слухачі – я переконана – не могли стримати сліз, коли чули історії хористів про "камін-аут" перед рідними чи земляками з рідного містечка під час концерту або про шлюб із коханою людиною.

Людяність і емпатія долає кордони країн та ідеологій.

Фото U.S. Embassy Kyiv Ukraine 

Запитання, котре широко обговорювалося в соцмережах після концерту "Potomac Fever" у Львові, а також широко обговорюється завжди, щойно десь в Україні має відбутися Фестиваль рівності, Марш рівності та інші правозахисні події.

"Навіщо про це взагалі говорити?" - запитують посполиті.

Нещодавня заява ОУН, а також її перепост речником "Правого сектора" Артемом Скоропадським – яскрава відповідь на це запитання.

Цікаво, що противники Маршу рівності намагаються ввести своїх читачів у оману, говорячи про "гей-парад". Але Марш рівності не є такою подією. Порядок денний цього мітингу включає права всіх меншин в Україні, всіх загрожених груп населення.

Дуже добре, що цього року КМДА зайняла більш рішучу позицію в тому, що стосується безпеки учасників Маршу.

Досвід 2015 року в Києві, досвід весни 2016 року у Львові не мають повторитися, і з цим важко не погодитися. В українських містах безпечно мають себе почувати всі мешканці без винятків.

Видимість меншин – важлива складова формування такої безпеки. Так само як кваліфікація злочинів на ґрунті ненависті не як "хуліганства", а саме як злочинів на ґрунті ненависті. Це вже наступний рівень боротьби – на законодавчому рівні, на рівні змін до Карного кодексу. І тому дуже тішить, що народні депутати також обіцяють долучитися до Маршу.

Противники проведення правозахисних акцій часто апелюють до аргументів, важливих для тих, хто практикує релігію. Для мене це дивно. Адже Бог є любов. Адже Ісус говорить у Новому Заповіті: "Не бійся".

Саме тому я вірю в силу безсилих. Нехай звучать усі голоси та "пісня пісень" про права людини.

powered by lun.ua