"Не той чоловік". Чому солдатам так важко повертатися з війни у сім'ю

Вже два роки країна у війні. Вже четверта хвиля призову повертається додому.

Що далі робити воїнам і їх близьким і рідним, у новому-старому мирному житті? Просто радіти й сподіватись, що все знову буде так, як до війни?

Ні, "так" вже не буде. І на те є свої причини.

В армії США солдатів, що повернулися з гарячих точок, тримають у казармах ще до місяця часу – в умовах режиму і вже звичної їм обстановки – щоб вони повернулися не тільки тілом, але й душею. А ми їх, тільки вирвавши з фронту, зразу ж відправляємо у сім'ю, де розгублена дружина не знає, що з ним робити далі.

Бо до неї повернулася якась зовсім інша людина.

Закони і системи

Що таке система, не знає ніхто. Хоча всі звично оперують цим поняттям. Тільки й чуємо: "Система влади погана", "прокурорська система зламає", "в нас склалася така система, що..." – і так далі.

Однак, незважаючи на таке незнання, існує кілька базових критеріїв, які допоможуть зрозуміти, коли мова йде саме про систему. Причому кожен наступний з цих критеріїв, як правило, випливає з попереднього.

1 Система завжди складається з кількох елементів.

Не буває системи, що складалася б з одного-єдиного елемента. Чи навіть з двох. Скажемо так: від трьох і більше.

2. Система – це більше, ніж сума її складових.

Серце, судини і капіляри – це ще не кровоносна система. Щоб стати системою, вони мають бути з'єднаними між собою за якимсь певним принципом, заради чогось. Мати якесь своє призначення.

3. Кожна система має якусь мету своєї діяльності, своє функціональне призначення.

Наприклад, призначенням кровоносної системи є постачання організму киснем та поживними речовинами. Тому серце, судини і капіляри тільки тоді є системою, коли здатні виконувати цю функцію.

4. Системи володіють здатністю до гомеостазу – здатністю зберігати стабільність свого внутрішнього стану.

Наприклад, кровоносна система підтримує стабільний тиск всередині себе, зберігає певну частоту серцевих скорочень (пульс), підтримує стабільний рівень еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, тощо.

Здатна навіть закупорювати рани і компенсувати втрати крові внаслідок кровотечі. Тобто якщо якийсь з параметрів цієї системи виходить за межі норми, вона тут же відновлює свій попередній стан.

5. Один і той самий елемент може належати до різних систем.

Наприклад, підшлункова залоза належить і до ендокринної, і до травної системи. Ба більше: окремий елемент системи теж може бути системою. Зокрема, печінка – це елемент травної системи, і водночас – орган, який теж є складною системою.

6. Якщо змінюється один елемент системи, то змінюється вся система.

Наприклад, якщо захворіє один орган людського організму, то захворіє вся людина.

Насправді все ще складніше. Адже володіючи здатністю до гомеостазу, у тому разі, коли зміниться один елемент системи, система спробує "привести його в порядок" – зробити його таким, як він був до цього (у випадку хвороби – здоровим з точки зору системи).

На практиці це означатиме, що організм спочатку намагатиметься вилікувати хворий орган. Якщо це не вдасться – почне розподіляти його функції тим чи іншим чином, зменшуючи навантаження на нього, аж поки не знайде якийсь новий варіант функціонування.

Схожі механізми діють і в людському суспільстві.

Скажімо, коли в корумпованому органі влади хтось захоче вчинити по-чесному, він зразу ж відчує опір всієї системи, і нічого змінити йому так і не вдасться.

Тоді в нього буде вибір: або змиритися і стати таким, як усі, або піти геть. Інакше система сама його "витисне" назовні (відторгне), або й навіть – фізично знищить.

І тільки тоді, коли неможливим виявиться ні перше, ні друге, ні третє – корупційній системі влади не вдається ні змінити чесну людину, ні вигнати її, ні знищити – аж тоді остання вимушено почне змінюватися.

Тобто будь-яка система змінюється лише тоді, коли їй не вдається ліквідувати зміни того її елемента, який зазнав змін першим. Однак навіть тоді змінюється вона дещо специфічне.

7. Володіючи здатністю до гомеостазу, системи можуть змінюватися лише скачками, від одного положення рівноваги до іншого.

Тобто якщо змінюється один елемент системи, то починає змінюватися уся система – доти, поки не відновить старе (ліквідувавши зміни елемента), або не знайде нове (змінившись сама) положення рівноваги. Якщо ж ні одне, ні друге неможливе – система розпадається.

Так помирає людський організм, коли йому не вдається вилікувати хворий орган, а інші органи не можуть взяти на себе функції цього органу.

8. Якщо система втрачає якийсь зі своїх елементів, однак здатна його замінити, то інші елементи беруть на себе його функції.

Наприклад, здорова нирка починає працювати за обох, здорова легеня розростається взамін видаленої, а функції видаленої селезінки беруть на себе інші органи імунної системи.

Сім'я як система. Чому це потрібно знати?

Чому ми говоримо про системи? Бо так функціонують наші сім'ї.

Сімейні терапевти давно вже приєднали це слово до свого найменування – "системний сімейний терапевт". Бо в кожній родині, як і в людському організмі, ролі поділені, а функції визначені.

І тут раптом одного члена сімейства, а нерідко навіть його голову, забирають на війну.

Що роблять тоді інші члени сім'ї? Так, чекають його... і беруть на себе його функції.

Переважно це робить дружина. Іноді – батьки, якщо вони ще досить молоді. Або старший син – якщо він вже досить дорослий. Через рік солдат повертається... а його місце вже зайняте. І просто так система повертати йому його не хоче. І що робити?

Воїн повертається додому – а його місце система-сім'я вже не віддає. А якщо віддає, то лише за умови, що він стане таким, як раніше – яким вона його знала і з яким успішно функціонувала.

От тільки біда, що солдат повернувся іншим.

І що тоді робить сімейна система? Або "витискає" солдата, бо його місце вже зайняте. Нерідко – витискає назад, на фронт. Або, якщо все-таки приймає його назад, то лише разом з пнічними намаганнями зробити його таким, як до війни.

Нерідко це справжня нова драма і війна. Вже вдома.

А якщо згадати, що тим часом уся сімейна система теж змінилася – адже члени сім'ї навчилися виконували раніше невластиві їм функції, а тому теж змінилися – ця війна нерідко буває не менш жорстокою, ніж там, на передовій.

Одні не розуміють, що тепер робити їм з цим татком і навіщо він їм такий потрібний, адже він тепер зовсім інший?

А він не розуміє, що вони усі від нього тепер хочуть? І чому він їх влаштовував до війни, а тепер, коли він повернувся живий-здоровий, вони усі від нього щось постійно вимагають?

Тут, як не дивно і як би дико це не звучало, іноді сім'ї буває легше, коли татко чи син повернувся не зовсім здоровим фізично. Бо тілесні ушкодження хоча б видно, а тому зрозуміло, що "щось не так".

З ранами душевними – гірше. Їх звичайним зором не помітиш. А часто й сам солдат про них нічого толком не може розказати.

Бо, оберігаючи своїх рідних, він не стане розповідати, як воно – тримати на руках свого стікаючого кров'ю товариша. Чи як це – вбивати людину, якщо раніше ти навіть курки не міг зарубати.

Або лежати на голій землі, молячись на чийсь лист, дитячу іграшку чи фотографію коханої, яка іноді – а буває й таке – давно вже з ним не живе.

І що далі?..

Далі сімейна система всіма доступними їй засобами намагається повернути собі той її елемент, який так сильно змінився за такий короткий проміжок часу. Тобто колишнього воїна – до його попереднього стану.

А він назад змінитися вже не може.

Тоді система змушена віднайти нове положення рівноваги.

Або ж вона розпадається.

...На жаль, це теж факт: нерідко після повернення з фронту колишні дружини більше не в змозі жити з бійцями – і йдуть від них. Ідуть, тому що більше їх не розуміють, а тому вже не можуть створити такі відносини, які би влаштовували обох. Або навпаки – воїни самі покидають сім'ї. З цих самих, по суті, причин.

Але подружжя хоча би розійтися може. А що робити батькам, які тепер просто не впізнають своїх синів?

Щоб відповісти на це питання, треба спершу спробувати зрозуміти, що ж все-таки з нами усіма сталося...

(Далі буде)