Сквер Небесної сотні в Європі

Барселона. 4 липня 2016 року. Через два роки і п’ять місяців з моменту, коли на Михайлівській вулиці у серці Києва декілька людей пообіцяли один одному на місці звалища створити Сквер Небесної сотні, Сквер отримав відзнаку "Особливе згадування 2016" на конкурсі "Європейська нагорода за урбаністичний публічний простір" (The European Prize for Urban Public Space).

Сквер був одним з 276 проектів, які отримали можливість взяти участь в цьому найавторитетнішому у Європі конкурсі, що проходить раз на 2 роки і оцінює найкращі публічні простори Європи (його організатори – сім європейських інституцій).

З 276 проектів було обрано 25 фіналістів, двоє з яких отримують нагороду, а чотири – відзнаку "Особливе згадування".

[L]Сама премія була створена в 2000 році і вперше за 16 років її існування проект з України був відмічений членами жюрі.

Коли я отримала листа, що нас включили до короткого списку 25 фіналістів, це вже була перемога, адже з 25 проектів формують пересувну виставку, яка буде подорожувати Європою і світом протягом наступних двох років.

А це означає, що про жертву і перемогу Небесної сотні, про наш Київ, про наші зусилля дізнається ще більше людей в усьому світі, що наш приклад надихне когось теж відкинути втому і продовжити змінювати світ довкола себе.

Основною перевагою Скверу, як зазначили судді, була його віддана орієнтація на людину. Сквер назвали взірцем низової ініціативи, що мотивує людей і поєднує не лише створення простору, а й його використання для розвитку соціальних практик.

До мене підходили люди, які казали, що дізналися про сучасну Україну саме через Сквер Небесної сотні.

Я прийняла цю відзнаку, але насправді її отримав кожен з тих, хто загинув та вижив на Майдані, хто створював, розвивав, підтримував і відвідував Сквер.

Хто робить це і зараз. Це спільна перемога.

Це також нагорода для усіх тих, хто до і після Революції гідності зайнявся змінами і, зокрема, зміною українських міст.

Міжнародне визнання Скверу – це сигнал для усіх українських урбаністів: ми здатні привертати увагу найавторитетніших європейських інституцій до своїх проектів.

І ми не маємо права зупинятися.

Сучасні українські архітектори, експерти, що займаються розвитком сучасних міст починають реалізовувати експортний потенціал. І я вже бачу українську урбаністику як невід'ємну частину європейських та світових урбаністичних процесів.

Вже зараз, в тому числі, зі Скверу Небесної сотні складається європейський простір.

Інтегрованість української урбаністики в європейську - це теж євроінтеграція, така собі urban-євроінтеграція.

Вона потрібна Україні, щоб розвивати міста, в яких головною є людина.

Вона потрібна в ЄС, щоб збагачуватися новими ідеями, енергією змін і знати, що Україна - це Європа:)

Сквер переміг, насамперед, завдяки ідеї і прикладу синергії. На звалищі, без жодного "генерального спонсора" завдяки єднанню впертих і натхненних людей, у важкій боротьбі з корумпованими і пасивними людьми нам це вдалося.

Але українські урбаністи і громади можуть робити ще більше. Для цього нам потрібна синергія з топ-менеджерами наших міст. Їм же не потрібно боятися цих "підозрілих активістів", які постійно щось вимагають, вказують на помилки і "заважають працювати".

Їм потрібно просто повірити в людей, саме тим, кому належать українські міста.

Разом ми зможемо досягати більшого. Робити не лише ще креативніші, а й ще якісніші проекти.

Зараз команда Скверу працює над амбітним і дуже потрібним проектом – центральним парком культури і відпочину у звільненому Слов'янську "Шовковичний".

На цю роботу нас найбільше надихають очікування і віра в позитивні зміни місцевих жителів. Вони не фанати Революції гідності. Але вони теж хочуть жити гідно і мати красивий публічний простір, в якому знайдеться місце для кожного.

Нехай цього терміну і немає в їхньому словнику. Поки що немає:)

Проект в Слов'янську відбудеться лише якщо буде синергія урбаністів, містян, усіх небайдужих українців, міжнародних донорів (проект ініціював і підтримує USAID), а також менеджерів міста та держави.

Сподіваюся, менеджери якщо і не прочитають цей текст, то принаймні почують нас.

За декілька днів ми знову вирушаємо до Слов'янську.

А після повернення звідти я вже вкотре піду до зали господарського суду м.Києва, де відбуватиметься чергове засідання щодо землі Скверу.

Два роки і п’ять місяців ми боремося за повернення вкраденої в держави ділянки.

І я дуже сподіваюся, що перемога у престижному конкурсі допоможе у боротьбі за землю Скверу.

І що керівництво держави та міста нарешті виконає публічні та особисті обіцянки і переконає власника відступити, а не затягувати процес усіма силами. І що суддя вже не насмілиться сказати: "Бачите, місту ця земля не потрібна".

Вона потрібна людям, місту, Україні і європейському професійному журі, яке вирішило, що про Сквер Небесної сотні мають знати в Європі.

Ми усі маємо пишатися. І пам’ятати тих, з думкою про кого не зупиняємося.