Пост-Євробачення-2017

Пам'ятаєте старий анекдот? Дзвінок у двері одеської квартири. На порозі стоїть огрядна жіночка.
– Доброго дня! Ви – інженер Петренко?
– Я.
– Ви – той самий інженер Петренко, який вчора врятував хлопчика Сіму Рабиновича, що ледве не потонув у морі?
– Так, я.
– А я – його мама. Ви не в курсі, куди поділася його панамка?

Цей анекдот згадався в зв'язку із закликами окремих народних депутатів розслідувати питання, пов'язані з нібито нецільовим використанням коштів організаторами пісенного конкурсу "Євробачення-2017", які саме сьогодні, 2 червня, відзвітували про проведення конкурсу.

Євробачення вже стало набутком нашої історії. Зрештою, Україна за 26 років незалежності не так часто виступала в ролі господарки і організаторки подібних заходів дійсно світового рівня.

У даному заході українські прикордонники нарахували більше 1,5 тисяч прибулих учасників із 20 країн.

Окрім того, за словами голови управління туризму Київської міськдержадміністрації Антона Тараненка: "За весь час з 1 по 14 травня у Київ на Євробачення приїхали близько двадцяти тисяч іноземців та сорок тисяч внутрішніх туристів".

Кількість тих, хто взяв участь і відвідав конкурс, чимала. Ті, хто коли-небудь займалися організаційною роботою, знає – потрібно було добре попрацювати, щоб усім догодити: учасникам і гостям необхідно було десь зупинитися, харчуватися, відчути себе у безпеці тощо.

До того ж, часу на підготовку було відверто небагато.

У нас чомусь кожен захід подібного роду готується у авральному порядку – згадайте, як п'ять років тому команда, що готувала Євро-2012, у рекордно стислі терміни побудувала стадіони і аеропорти, хоча керівництво України думало відмовлятися від проведення футбольного чемпіонату, вважаючи, що встигнути провести його на належному рівні просто не реально.

Цього року ситуація знову змінилася.

Спочатку підготовкою займалася одна група фахівців, пізніше, за п'ять місяців до проведення пісенного конкурсу, підготовку організовувала уже інша група.

Сама аура проведення Євробачення в Україні не сприяла тому, щоб пісенний конкурс відбувся.

Лунало чимало голосів з лейтмотивом: "А може, ну його?.." Цьому сприяли як внутрішні чинники – наприклад, війна на Донбасі (багато хто вважав, що проводити конкурси в цілому не личить, оскільки під час війни це недоречно), так і зовнішні – особливо заважали проведенню саме ті, хто розв'язав цю війну, – Росія.

Говорилося, що Конкурс варто перенести в іншу країну, оскільки Україна, начебто, не спроможна його провести.

Завжди після того, як захід відбувається, у пресі й інших засобах масової інформації проходять різного роду обговорення, як з позитивного боку, так і з негативного.

Дещо несподівано чути звинувачення від різних офіційних осіб, народних депутатів України щодо непрозорості витрат коштів на Євробачення-2017.

Нещодавно народний депутат України Євген Рибчинський заявив: "Розкрадання 30-ти мільйонного бюджету було буквально на всьому: трибунах, рекламі, кабінках, ноутбуках, світлі, звуці, кордебалеті і навіть на звичайній питній воді.

…Фахівці шоубізу просто ніяковіли від сум, призначених на ті чи інші статті бюджету. Ніяковіли, дратувалися, обурювалися, але зробити, на жаль, нічого не могли".

Пам'ятаєте? "А я прийду і зіпсую вам свято". Це про Рибчинського.

Зрештою, ще Шота Руставелі писав про те, що "Каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны".

От і з'являються запитання типу: а чому трибуни (обладнання для сцени, техніку тощо) закупили у фірми А, а не у фірми В? А чому не прислухалися до побажань пана Х і пропонованих (лобійованих) ним фірм? А чому така-то послуга виявилася дорожчою, ніж планувалося? І головне питання: а куди поділи Леді Гагу?

Зрештою, будь-яка справа вимагає того, щоби організатори по її завершенні відчиталися і надали всі необхідні документи і пояснення. Але кричати "Все вкрадено!" ще до надання офіційного звіту – це, як мінімум, дивно.

Пан Рибчинський повідомив, що навесні цього року у Верховній Раді групою небайдужих народних депутатів було створено міжфракційне депутатське об'єднання "Прозоре Євробачення", яке при потребі може створити тимчасову слідчу комісію з приводу зловживань при розподілі коштів. А також про розпочате досудове розслідування кримінального провадження поліцією міста Києва.

Дивні речі відбувалися і з нібито запрошеною до виступу на Євробаченні співачки Леді Гага. Вона, начебто, мала виступати безкоштовно, як минулого конкурсу Джастін Тімберлейк у Стокгольмі. Але виступ надали колишній переможниці на Євробаченні Руслані.

З'ясовується, що Леді Гагу ніхто не запрошував, а озвучив таку інформацію продюсер Ігор Тарнапольський в одному із інтерв’ю для інтернет-видань.

У свою чергу, виконавчий продюсер Євробачення-2017 Павло Грицак розповів: "Із подивом прочитав у інтерв'ю Ігоря Тарнопольського про переговори з менеджментом співачки Леді Гага.

Якщо б такі переговори велися, і вона підтвердила би свою участь у шоу, або ці переговори були б хоч на мінімально серйозному рівні, то про це знав би я, і знали б у ЄМС (Європейська мовна спілка)".

Що стосується "розкрадання грошей", то Грицак на одному із телеканалів повідомив, що на організацію і проведення Євробачення-2017 організаторами було витрачено менше грошей, аніж планувалося на початку підготовки конкурсу.

Він також сказав, що ніколи не йшлося про бюджет для Євробачення у розмірі 30 мільйонів євро, що така інформація є не що інше, як чергова "качка".

А з часом буде видно, що українське Євробачення-2017 вийшло одним із найдешевших за останні роки. Принаймні, вже зараз можна говорити, що бюджет "українського" Євробачення не перевершив показники попередніх конкурсів.

Добре, коли є конструктивна критика. Погано, коли линуть безпідставні звинувачення. А втім, час покаже, хто має рацію.

Адже головний ефект від Євробачення – це не сам конкурс, а той позитивний ефект, який отримала Україна в іміджевому плані.

За словами організаторів, загальна аудиторія телеглядачів склала більше 180 мільйонів осіб, на Євробаченні були присутні 1500 журналістів і більше 1500 представників делегацій. Було продано більше 64 тисячі квитків на всі шоу Євробачення.

У плані безпеки відмінно спрацювали як поліція, правоохоронні органи, так і охорона. Було затримано 14 правопорушників, зупинено декілька літальних апаратів, вилучено понад 2 тисячі заборонених предметів, і багато чого іншого.

Закордонні видання, які писали про Євробачення-2017, у першу чергу відзначали, що про Україну досі мало знали. The Guardian написали, що Київ гостинний і красивий; адже досі єдине, що люди знали в Британії про Україну – це Чорнобиль та війна. Там сподіваються, що після Євробачення інтерес до України значно зросте.

Видання Deutsche Welle зазначило, що шоу і настрій аудиторії ніяк не вказували на те, що в країні, де проходить 62-й конкурс Євробачення, йде війна: "Єдине відображення триваючого протистояння України та Росії – це відсутність останньої країни на конкурсі".

Соціологічні дослідження, які були проведенні до і під час проведення Євробачення, показують високий вияв зацікавленості щодо України: 92% гостей, які приїхали до України, сказали, що хочуть повернутися ще раз у нашу країну.

Відзначається, що іноземці відчували себе комфортно в Києві, у них залишилися тільки позитивні емоції від конкурсу і міста, що Євробачення-2017 було одним із найкращих за всю історію музичного змагання.

Але як це по-українськи – додати ложку дьогтю!..

Рахуючи, скільки коштів пішло на покращення іміджу України в Європі і світі, варто було би задуматися, скільки досі витрачено на те, аби цей імідж зруйнувати.

Порахуйте усі корупційні скандали, провали владоможців, порожні обіцянки перших осіб, провали у реформах, будівництво "стін" та інші революційні експерименти – усе те, що спряло погіршенню ставлення світової спільноти до України і стрімкій втраті авторитету нашої держави в світі.

І тоді знову згадайте анекдот про маму Сіми Рабиновича і його панамку.

Юрій Сидоренко, спеціально для УП.Життя