Як один держслужбовець може змінити країну
Майже рік тому я написала колонку "Нова українська медицина – зараз чи у 2022?".
Тоді ми ініціювали законопроект, який докорінно змінить українську систему охорони здоров’я.
Ми відразу були чесними – ми розуміли обмеженість наших шансів, бо йшла друга половина електорального циклу. До того ж, це була вже 22 спроба реформи охорони здоров’я за 26 років.
Результат спільних дій: 30 січня закон 2168-VIII про реформу фінансування системи охорони здоров’я набув чинності.
Так, ми входимо в реформу на рік пізніше запланованого, але ми це робимо. Ініціювати зміни сьогодні, за рік до виборів, було би неможливо.
Перехідні положення закону 2168-VIII закріплюють план. Амбулаторні спеціалісти приєднаються до реформи у 2019 році, лікарні інтенсивного лікування – в 2020 році.
За найближчі три роки ми маємо трансформувати існуючу систему охорони здоров’я – побудувати нову, сучасну, орієнтовану на людину службу медичної допомоги для українців.
Охорона здоров‘я працює ефективно тільки тоді, коли система навантажена на повну потужність. Хірург має весь час оперувати – так само, як пілот має максимум часу літати. Тому ефективна медицина є тільки в тих країнах, де нею користується все населення.
Це і є сутність нашої реформи фінансування системи охорони здоров’я – напряму заплатити за кожного пацієнта, зробити медицину доступною для всіх.
Але мене все одно продовжують питати – в чому план команди Міністерства охорони здоров'я?
Наш план полягає в тому, щоб користуючись вікном можливостей, зробити інтервенцію сучасних спеціалістів в систему охорони здоров’я.
Система – це сотні наказів та нормативів і люди, які їх виконують.
Навколо нас працює багато чесних людей, які хочуть виконувати зрозумілі інструкції. Але вони не можуть їх докорінно змінити – часом не мають компетенцій, часом не розуміють як.
Нові спеціалісти мають принести в охорону здоров’я сучасні світові практики і стандарти.
Надати суспільству можливість вийти з гетто розмов про ефективність гомеопатії, виникнення аутизму від щеплень, необхідність окремих настанов лікування та "особливих" українських стандартів діагностики тощо.
Змінити правила, поставити в центр кожного наказу живу людину.
Все це має зробити свіжа кров.
На конкурсі були обрані керівники двох директоратів МОЗ – Ірина Литовченко та Марина Мруга. Через конкурси до команди приєдналися Володимир Курпіта і Олег Петренко.
Зараз йде прийом документів на голів трьох директоратів: медичного, фармацевтичного та директорату громадського здоров’я.
Відкрито вакансії керівників експертних груп в 4 директорати: стратегічного планування і євроінтеграції, медичних послуг, громадського здоров’я, науки, інновацій, освіти та кадрів.
Також ми продовжуємо шукати генерального директора ДП "Електронне здоров’я".
Досвід роботи в держслужбі не є обов’язковим. Заробітна плата конкурентна з ринком.
Сьогодні в Україні – вікно можливостей, яке буває раз на десятиріччя.
В суспільстві склався масштабний запит на зміни в системі охорони здоров‘я та готовність втілювати їх на практиці.
В Україні є якісні ринки логістики, мобільного зв’язку.
Так само в Україні з’явиться якісна медицина, якщо сьогодні декілька десятків людей вирішать піти на держслужбу і зробити свій внесок в зміну системи, а не облич.
Ми можемо вперше побачити одне одного на співбесіді, але пройдіть конкурс і ви станете частиною команди реформ.
То як один держслужбовець може змінити країну?
Ніяк. Це неможливо. Один дуб у полі – не ліс.
Тому подавайтесь на конкурси, приєднуйтеся до команди.
І розкажіть друзям про ці можливості.
P.S. Якщо ви очікували прочитати від мене 7 березня колонку про фемінізм, право жінки робити те, що вона вважає за потрібне і роль жінки в сучасному суспільстві – то це вона і є.
Уляна Супрун, доктор, в.о. міністра охорони здоров'я України, спеціально для УП.Життя