Видима Я, або Як культ домашніх "берегинь" заступає людську особистість
Чи замислювалися ви, скільки часу витрачають люди на так звані домашні клопоти і хто все ж таки, жінки чи чоловіки, більше залучені до домашньої праці?
Давайте звернемось до статистики.
Worl Economic Forum у 2016 році оприлюднив дані, за якими у середньому жінки працюють на 50 хвилин у день більше, ніж чоловіки.
При цьому, за даними ООН, жінки виконують неоплачуваної домашньої роботи у 2,6 разів більше, ніж чоловіки.
Жінки виконують неоплачуваної домашньої роботи у 2,6 разів більше, ніж чоловіки |
Тут мова йде про догляд за господарством, приготування їжі, піклування про дітей та літніх людей, відвідування разом із ними лікарів і ще купу звичних для нас повсякденних справ.
Робота у традиційному розумінні не звільняє жінку від виконання своїх обов’язків по догляду.
Це означає, що жінки не лише меньше відпочивають, а мають й меньше часу для власного розвитку.
[L]Якщо ми поглянемо на українські реалії, то підтвердимо сказане сповна. Власне, у переддень святкування 8 березня, відомого нам усім ще з дитсадків "свята весни і краси", це особливо помітно.
Часто можемо почути, що саме 8 березня чоловіки та діти дарують своїм дружинам і мамам "вихідний" – самостійно готують обід, прибирають, або навіть піклуються один про одного цілий день.
Й мимоволі виникає питання: чому лише раз на рік?
Адже в несвятковий день приготувати собі вечерю, погуляти з дитиною чи прибрати за собою вони чомусь не в змозі.
Звичайно, це стосується далеко не всіх чоловіків, але саме така модель поведінки сьогодні все ще є суспільним трендом.
В стереотипному мисленні поширена викривлена картинка світу, де жінки нероби, які сидять вдома, а чоловіки – трударі, які їх забезпечують.
Насправді, жінка виконує безліч неоплачуваної роботи, а суспільство вважає це нормальним, адже, мовляв, шлюб автоматично накладає на дружину низку повинностей.
Таке собі кріпацтво на новий лад.
За опитуваннями кількарічної давнини лише 22% українських чоловіків погоджувались поділити виконання домашніх справ порівну, тоді як кількість жінок, які прагнуть подібного розподілу, суттєво більша – 49%.
І замість того, щоб у Міжнародний жіночий день прислухатися до бажань і потреб своєї партнерки, коханої чи подруги деякі чоловіки по інерції продовжують дарувати праски і сковорідки.
Але всі ми різні!
За допомогою проекту "Видима Я" команда Ліги захисту прав жінок прагне привернути увагу суспільства до щоденної невидимої і неоплачуваної праці українських жінок.
Став хештег #ВидимаЯ та розкажи усім, скільки невидимої домашньої праці ти робиш щоденно |
Коли за хатньою роботою та культом "берегині домашнього вогнища" залишається похованою особистість жінки, з її мріями, прагненнями та бажаннями.
Час усім зрозуміти, що в сучасному світі діють інші правила, ніж в традиційних суспільствах позаминулого століття, за якими дехто дуже ностальгує.
Якщо держава хоче бути конкурентоздатною, доведеться грати за правилами цивілізації, або скніти у закутку третього світу.
Мобільність, відкритість, взаємна повага, рівні можливості для усіх людей – це ті "кити", на яких тримається європейський світ, куди ми так прагнемо інтегруватись.
Тож давайте робити це не декларативно, а реально.
Й почнемо з себе та з оточуючих. Давайте вийдемо з тіні, станемо видимими та реалізуємо себе в житті згідно з власними бажаннями, а не з нафталіновими стереотипами позавчорашнього дня.
П.С. Став хештег #ВидимаЯ та розкажи усім, скільки невидимої домашньої праці ти робиш щоденно.
Жінки гідні поваги 365 днів на рік!
Олександра Голуб, голова Ліги зихисту прав жінок, спеціально для УП.Життя