ВІЛ: руйнуємо стереотипи

Вперше діагноз "ВІЛ-інфекція" я поставив у далекому 1998 році.

Пам’ятаю страх пацієнта та його сім’ї та свій розпач, коли не знав, що рекомендувати, формально прирікаючи людину на повільне вмирання.

За час, що минув, і в світі, і в Україні повністю переглянули ставлення до ВІЛ-інфекції, а страх змінився надією та впевненістю на майбутнє.

Україна активно впроваджує нову глобальну стратегію викорінення ВІЛ/СНІДу 90-90-90 і має усі шанси стати позитивним прикладом у зниженні нових випадків ВІЛ-інфекції та зменшенні смертності від СНІДу в регіоні.

Ми маємо чим пишатися: в Україні впроваджують наймасштабніші профілактичні програми для груп ризику, держава закупила антиретровірусну терапію для 140 тисяч пацієнтів, ми єдині в регіоні Східної Європи та Центральної Азії впроваджуємо програму замісної терапії за держкошт.

Програми профілактики ВІЛ-інфекції в Україні фінансують з місцевих бюджетів.

20 років це видавалося фантастикою і було складно уявити, що це стане реальністю.

Здавалося б, створили всі умови, щоб з проблемою покінчили назавжди, проте ...

Однією з найголовніших наших проблем є недоохоплення послугами з тестування населення.

За оціночними розрахунками, в Україні – 240 тисяч людей з ВІЛ, проте за меддопомогою звернулися трохи більше половини.

Під медспостереженням у лікарів – 146 тисяч ВІЛ-позитивних громадян України(!!).

Мова йде не до повернення до поголовного тестування для виконання плану, а виваженої оцінки ризику для кожного пацієнта та проведення тестування саме для тих пацієнтів, які дійсно цього потребують.

Саме тому ми змінюємо алгоритм тестування, пропонуючи широке використання швидких тестів на ВІЛ у роботі сімейних лікарів.

Хто, як не лікар первинної меддопомоги, може допомогти пацієнту визначитися щодо ризикованої поведінки та необхідності тестування.

Сьогодні в Україні використовують три методи тестування: імуноферментний аналіз (ІФА), імунохемолюмінісцентний аналіз (ІХЛА) та експрес-тести (швидкі тести).

Тестування ІФА високочутливе та специфічне, ним можна встановити не тільки інфікування, але й оцінити давність зараження.

Для такого аналізу треба стаціонарне обладнання та навчений персонал.

Тривалість процедури від забору крові до отримання результату – 7-10 днів.

Слід пам’ятати, що при використанні ІФА тесту є період "вікна": коли людина може бути потенційно інфікована, проте результат тестування буде негативним.

ІФА 3-4 покоління, які застосовують в Україні, скорочують період вікна до 30-45 днів.

Тестування ІХЛА використовують для тестування багатьох зразків крові.

Використовують у донорстві, воно має на меті не встановлення діагнозу, а вибраковування крові, яка потенційно інфікована збудниками, які передаються через кров.

Одночасно метод дозволяє визначати збудників сифілісу та вірусних гепатитів В та С.

Метод потребує дороговартісного обладнання, оскільки безпека крові є складовою нацбезпеки держави, особливо в умовах війни.

Результат зазвичай відомий через 3-4 дні після здачі крові.

При використанні цього методу теж є період вікна, який скорочується до 20-30 діб, проте може тривати і 6 місяців.

Саме тому уся плазма, яка забирається в Україні, повинна проходити 6-місячний "карантин".

Швидкі тести – удосконалений метод ІФА, який не потребує спецумов та обладнання.

Його можна пройти в лікарні, вдома чи в польових умовах. Вартість тесту – близько 39 грн (за даними UNAIDS), а результат буде вже за 15-20 хвилин.

В Україні широко використовують швидкі тести, зареєстровано декілька тестів різних виробників.

Не багато хто знає, що в Україні протестуватися на ВІЛ можна самостійно, використовуючи ті ж швидкі тести.

Звичайно, так ви не поставите собі діагноз, але придбати тест в аптеці, прочитати інструкцію і протестуватися може кожен.

Якщо виникнуть складнощі – існують електронні сервіси, які детально розповідають, що і як робити.

Протягом останнього часу в клінічну практику почали впроваджувати більш чутливі генно-молекулярні методи діагностики різних захворювань.

Для їх проведення потрібен спеціальний апарат та картриджі для нього.

Загальна назва таких апаратів PointofCare (місце допомоги).

В Україні цей метод наразі активно впроваджують в туберкульозній службі.

Апарат не потребує спеціально навченого персоналу для роботи, достатньо забрати зразок досліджуваного матеріалу, вставити картридж та натиснути кнопку.

За 4 години отримуємо результат про наявність збудника у пацієнта.

Наразі в Україні встановили 36 GeneXpert для діагностики туберкульозу, плануємо розширити до 100.

Їх можна буде використовувати для діагностики ВІЛ (компанія-виробник працює над удосконаленням картриджів) також на рівні первинної допомоги.

Велика проблема – вартість дослідження у порівнянні з іншими тестами. Вартість картриджу – мінімум 10 доларів.

За останні 10 років можливості технологій значно розширилися. Державні та громадські організації набули досвіду та впроваджують різні моделі організації тестування на ВІЛ. Такі моделі також надають психологічну підтримку та допомагають почати лікування.

З весни цього року розпочався масштабний проект HealthLink.

Прискорення зусиль з протидії ВІЛ /СНІДу, в рамках допомоги Україні від Глобального плану Президента США з подолання СНІДу (PEPFAR).

Пілотні ініціативи проекту продемонстрували, наскільки ефективним є тестування та діагностика на первинній ланці.

Кількість обстежених пацієнтів, які пройшли тестування експрес-тестами, зросла на 23%.

Наступного року лише в межах цього проекту протестують 48 тисяч людей.

Ми готові розповідати, що проходження тестування на ВІЛ ефективне та безпечне.

Держава дбає про своїх громадян і готова простягнути руку допомоги у разі виявлення позитивного результату.

У 1983 році в Сан-Франциско вперше зібралися родичі та друзі померлих від СНІДу.

Так вони хотіли закликати політиків, науковців, лікарів почати активно розробляти дієві заходи проти СНІДу.

З того часу кожну третю неділю травня світ вшановує пам'ять тих, хто не дочекався цих досягнень.

Бо через 25 років ми маємо сучасні технології діагностики, сучасні програми та методи профілактики, сучасні ліки, які рятують життя. Нам потрібно тепер знайти людей.

Агов, хто потребує допомоги?

Володимир Курпіта, генеральний директор Центру громадського здоров’я МОЗ України, спеціально для УП.Життя

Титульне фото: DenisNata/Depositphotos