5 ключових цінностей сучасної меморіальної інституції
Ми живемо у часи, коли цінності перестали бути теоретичним поняттям із курсу етики чи філософії, а перетворилися на атрибут корпоративних культур, основу соціальних інститутів і навіть ідеологічну основу наддержавних утворень.
Це не просто мода, а норма часу.
Запит про цінності є запитом про ідентичність, орієнтири діяльності та суть явища чи людини.
Наприклад, Європейський Союз, який за останні роки став утіленням зовнішньополітичних прагнень для мільйонів українців, є одним із перших в історії геополітичних утворень, в основі якого лежать цінності.
Поділяти такі цінності, як верховенство права, гуманізм, рівність людей, свобода, повага до розуму, є критерієм приналежності до Європи.
Дуже простий алгоритм – не гроші, релігія чи походження роблять тебе європейцем, а саме здатність сповідувати певні визнані всіма орієнтири та діяти відповідно до них.
Мій досвід у сфері культури та робота над створенням Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" дають змогу стверджувати, що і в нашій роботі неможливо обійтися без визначення і дотримання ряду цінностей.
Про це ж говорять і ключові документи у сфері культури. Наприклад, Лісабонська декларація "Про підтримку культури і музеїв в часи глобальної кризи" каже, що заклади культури мають виконувати соціальну функцію і ставати центром життя громади.
Тож, хочу поділитися своїми роздумами про те, які цінності необхідні для роботи меморіальної інституції.
Переконана, що вони стосуються меморіальних музеїв, заповідників і центрів різної спрямованості, а не лише Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".
Разом із тим, усвідомлюю, що цей перелік не є вичерпним. Його оприлюднення в такому ракурсі може стати початком діалогу про ключові цінності меморіальних, музейних чи історичних інституцій.
1. Пам’ять
Це фундаментальна засада, адже побудова меморіальної інституції базується на повазі до історичної пам’яті.
Саме жива пам’ять є запорукою розвитку гідного суспільства, дієвим засобом для уникнення помилок, невід’ємним елементом ідентичності і засадою формування свідомого та відповідального громадянина, який розумітиме себе, своє походження та призначення у світі.
Крім того, не слід забувати, що саме пам’ять поколінь гарантує державі сталий розвиток. Жодне суспільство не досягне успіху, якщо діти та онуки будуть перекреслювати всі прагнення та воління батьків і дідів.
2. Діалог та інклюзивність
Уважне спілкування на основі взаємної поваги та вдумливого вслухання у слова, позицію та ідеї іншого є вищим виявом демократичності.
Під час діалогу набуваються нові знання, відкриваються можливості для комунікації на якісно вищому рівні, ніж під час полеміки, суперечок чи безплідних дискусій.
Позиція меморіальних інституцій має бути гранично відкритою та проговореною зі спільнотою.
Оскільки дуже часто меморіальні музеї чи центри формують свою діяльність довкола трагічного наративу, кожен охочий повинен мати можливість долучитися до напрацювання цього наративу.
При цьому – хочу наголосити – діалог має відбуватися цивілізовано з дотриманням етичних норм, а також із залученням максимально широкого кола фахівців – істориків, освітян, митців, філософів, журналістів, правозахисників та інших зацікавлених сторін.
Це не лише робить інституцію соціально значимою, а її відвідувача включеним у процес емоційного переживання пам’яті, але також дає змогу на основі живого досвіду підійти до вирішення схожих проблем сучасності.
3. Мир
Мир як базова умова безпеки й життя є ключовою цінністю суспільства та людини.
Саме меморіальні інституції, які вивчають історію воєн, революцій, Голокосту, Голодомору, геноцидів та інших злочинів минулого і поширюють знання про них, ефективні у збереженні миру.
Порозуміння, примирення та популяризація ідей миру є наріжним каменем у роботі будь-якого меморіального музею, центру чи інституту.
4. Науковість та об’єктивність
Мають бути основою всіх програм та проектів меморіальних інституцій. Робота зі складними сторінками минулого потребує максимальної точності та делікатності.
Ідеологічна незалежність та нейтральність інституцій є запорукою довіри до їхньої діяльності. На жоден музей не повинні мати вплив ані політична кон’юнктура, ані приватний інтерес, ані популістські тренди.
Неприйнятним у роботі є будь-яке викривлення фактів, їх замовчування чи тенденційний виклад. Це далеко не завжди легко, адже часом важко встановити межу між соціальним інтересом та популістським трендом.
Але саме науковий метод та доказовість гарантують імунітет від скандалів і є обов’язковими для відповідальної інституції.
Перш за все йдеться про відповідальну роботу з фактами, джерелами, даними, особистими історіями, формулюваннями та оцінками.
5. Верховенство права і справедливість
Є тими цінностями, промоція і повага до яких має пронизувати роботу будь-якої меморіальної інституції.
Так, на перший погляд справедливість є справою судів та правоохоронної системи. Але життя показує, що освіта, культура та вдумливий діалог значною мірою сприяють дотриманню прав людини та популяризації рівності перед законом.
Зокрема, тому, що привертають увагу суспільства до загроз тоталітарної, екстремістської, націоналістичної чи расистської ідеологій.
Також дуже часто меморіальні інституції слугують поширенню цінностей свободи, гідності та рівності, сприяють встановленню справедливості в історичному контексті через науковий пошук, називання речей своїми іменами та виявлення причетних до злочинів.
Не кажучи вже про те, що їм під силу знаходити та увічнювати пам’ять про героїв, самовідданих борців, які рятували життя та стояли на сторожі людяності.
Переконана, що колективи багатьох українських меморіальних інституцій поділяють ці цінності, навіть якщо десь вони не проговорені саме такими словами і не винесені у статути, місії чи публічні політики.
Але назвати речі своїми іменами ніколи не зайве. Адже публічне проголошення теж створює своєрідний тренд і робить запит на ціннісну приналежність нормою суспільного життя.
Яна Барінова, виконавча директорка Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", спеціально для УП.Життя
Вас також може зацікавити: