Завідомо винні: три показові кримінальні справи і їхні наслідки 

1816
11 вересня 2019

Процесуальне інтерв’ю (допит) є одним з ключових слідчих дій для отримання інформації та подальшого розслідування. 

Дуже часто під час допиту переважає презумпція вини, коли слідчий намагається підтвердити власну версію та отримати зізнання. 

Багато досліджень підтвердило факт, що спрямовані на зізнання допити можуть викликати помилкові обвинувачення невинних людей. 

Дана проблема притаманна не тільки Україні. Зокрема, на Міжнародній конференції International Investigative Interviewing Research Group, яка цьогоріч проходила у Норвегії, шведські дослідники представили негативний досвід проведення процесуального інтерв’ю місцевими поліцейськими. 

Їх дослідження показало, що правоохоронці намагаються вплинути на підозрюваного, щоб підтвердити власну версію того, що сталося, і що підозрюваний має дуже обмежену можливість розказати свою версію подій. 

В чому суть дослідження? 

  • Двоє науковців Harriet Jakobsson Öhrn та Christer Nyberg проаналізували матеріали різних кримінальних проваджень, де троє осіб були помилково обвинувачені у вчиненні умисних вбивств. Вони також поспілкувались з трьома підозрюваними після 1-3 річного проміжку після їх затримання та допиту. 
  • Пізніше, усі три особи виявились невинні. 
  • Дослідники звернули увагу на вплив обвинувального ухилу розслідування та проведення процесуального інтерв’ю виключно з метою отримання зізнання на можливість отримати об’єктивну інформацію по справі та подальші наслідки. 

Які саме справи досліджували науковці?

Справа Томаса 

Молода пара Томас і Ніна та їх немовля жили разом у квартирі. 

Одного ранку Томас прокинувся від криків Ніни. Прибігши на кухню він побачив невідомого чоловіка над тілом Ніни із окровавленим ножем у руці. 

У паніці Tомас побіг до свого батька, який жив навпроти та викликав поліцію. Через вікно він бачив, як злочинець втік. 

Коли Томас розповів поліції, що сталося, йому не повірили та заарештували у той же день. 

Він був підозрюваним у справі протягом шести місяців, перші два з яких  провів за гратами. У ході розслідування його 15 разів допитували як підозрюваного. 

Через шість місяців було скоєно збройний напад на іншу жінку. Підозрюваного було заарештовано на місці і в ході допиту останній зізнається і у вбивстві Ніни. 

З Томаса було знято обвинувачення та допитано як свідка. Він також без вагань впізнав людину, яку він бачив у своїй квартирі. 

Справа Ганса 

Молодий чоловік був знайдений вбитим посеред ночі в маленькому містечку. 

Раніше того вечора мертвий чоловік сварився з Гансом у барі. Ганс дуже смутно пам’ятав той вечір, оскільки був дуже п’яний. 

Свідки повідомили поліції, що Ганса не було на місці вбивства. Вони також згадали про трьох молодих чоловіків, котрі вчиняли галас неподалік. Поліція не повірила свідкам. 

Ганса заарештували тієї ж ночі та тримали під вартою понад місяць. 

Через місяць дівчина-підліток повідомила поліції про те, що в інтернеті знайшла інформацію, де троє молодих людей писали про події вбивства. Під час розслідування було знайдено докази їхньої вини, а Ганса звільнили. 

Справа Івана 

Жінка вийшла збирати гриби в лісі. Коли вона не повернулася додому в очікуваний час, чоловік Іван пішов її шукати. Він знайшов дружину мертвою біля озера, із важкими травмами. 

Івана того ж дня заарештували та тиждень тримали під вартою. Поліція не змогла знайти жодних доказів його вини, але він залишався у статусі підозрюваного протягом 6 місяців. 

Іван повідомив поліції, що бачив сліди лося біля тіла дружини та чув гучний сплеск води в озері. 

Поліція проігнорувала цю інформацію, але через 10 місяців завдяки криміналістичній експертизі було виявлено шерсть та інші сліди лося на одязі вбитої та встановлено, що смертельних травм дружині Івана завдав лось. 

Іван не отримав ніякого офіційного рішення поліції про закриття кримінальної справи. Про це йому повідомив журналіст через рік після кінцевого рішення по справі. 

Очевидно, що презумпція вини та тиск слідчих, щоб отримати зізнання, у всіх трьох випадках заподіяли підозрюваним неабияких подальших проблем. 

В ході розслідування, внутрішній стан невинних затриманих однаково змінювався від моменту першого опитування поліцейськими наступним чином: 

  • Початкова надія на професійну діяльність поліції 
  • Переживання, що їм не вірять 
  • Гнів після безпідставного звинувачення з боку поліції 
  • Сумніви у своїй пам’яті 
  • Ніякого полегшення після зняття підозри 
  • Негативні наслідки і порушення психічного стану 

У всіх трьох випадках була наявна інформація про альтернативні версії, які пізніше підтвердились. Ігноруючи це, існував ризик засудження невинних та залишення злочинців на свободі. У справі Томаса це призвело до смерті ще однієї жінки. 

І Томас, і Ганс були молодими та вразливими, а тому тиск з боку правоохоронців міг спричинити загрозу помилкових зізнань. 

Наприклад, Томас хоча і пам’ятав, як бачив вбивцю, але почав переживати від думок про втрату пам’яті та розуму, через що йому прийшлось звернутись за допомогою до лікаря-психіатра. 

Ганс страждав від психічних проблем. Він сказав, що вірить у версію поліції та міг зізнатись. Просто випадково були знайдені справжні злочинці. Через деякий час після розслідування він став наркозалежним. 

Іван не здавався вразливим. Він був старшим за віком та добре утвердився в суспільстві. У його випадку не було ознак ризику помилкового зізнання. Розслідування стало для нього розчаруванням і клопотом. 

Іван очікував, що до нього поставляться як до відповідального громадянина, який допомагає поліції знайти пояснення смерті дружини. Після оголошення підозри він став ізгоєм не тільки в колі своїх рідних, але й інших мешканців його селища, через що був змушений залишити свій дім та переїхати до іншого міста. 

*** 

Дослідження показало, що правоохоронці напрацьовують загальну версію того, що сталося. 

Ця версія включає розуміння того, хто є злочинцем і дає слідчим відчуття того, що вони "знають", як було скоєно злочин. 

Прогалини у такій версії можуть легко бути додумані. Альтернативна ж інформація від підозрюваної особи просто ігнорується. Слідчі заздалегідь встановили вину підозрюваного, яку вони намагаються підтвердити в ході інтерв'ю. 

Кримінальні розслідування повинні проводитись об’єктивно та неупереджено. 

Важливо розуміти, що завідомо обвинувальний ухил слідчого, прокурора чи судді не тільки негативно впливає на встановлення істини у справі, підвищення ризику наявності процесуальних та судових помилок, а й до зламу людських доль. 

Тому важливо щоб інтерв’юер був завжди відкритим до альтернативних гіпотез і уважно вислухав та перевірив показання особи, що допитується. 

Сергій Деркач, експерт, Антикорупційна ініціатива ЄС, ініціатива "Процесуальне інтерв'ю в Україні", спеціально для УП.Життя

Титульний малюнок JrCasas/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Жертва не винна, тільки гвалтівник. Жінка на власному досвіді пояснила це в Twitter

Расстреляли из-за клеветы. Донос написал сосед – история обычной семьи из Винницы

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua