Мистецтво бути корисним: як штучний інтелект може навчити творчому сприйняттю світу

489
29 квітня 2020

Багато хто з нас стикалися з публікаціями, де йшлося про те, навіщо потрібен штучний інтелект (АІ) і яку користь він приносить світу.

Але при цьому більшість із тих, хто не займається програмуванням і не до кінця розуміє принципи роботи алгоритмів такого інтелекту, як і раніше не надто довіряють цій технології на рівні інтуїції.

Алгоритми штучного інтелекту допомагають класифікувати і сегментувати будь-яку інформацію в цифровому вигляді (числа, слова, звуки, фотографії, відео тощо), знаходити в ній зв'язки і закономірності, особливості та відмінності.

Тож не дивно, що їх застосування в бізнесі, охороні здоров'я, промисловому виробництві постійно зростає, а самі AI-системи постійно вдосконалюються через навчання у людини і самостійно.

Чат-ботами – а вони теж мають елементи штучного інтелекту – вже навряд чи когось здивуєш, і зараз їх усе більше працює на користь суспільства.

Вони допомагають задовольняти масові запити населення різних країн на інформацію про пандемію коронавірусу і способи боротьби з ним.

А нещодавно AI навчили мистецтву дебатів. Тепер у людства є гідний співрозмовник, здатний розібратися у складних соціальних проблемах, аргументувати свою позицію, знаходити сильні сторони й недоліки в позиції свого опонента.

Тобто AI в подальшому буде не просто "довідковою службою", а повноцінним учасником професійної дискусії.

Після такого вже не здається науковою фантастикою те, що останнім часом AI долучали до мистецтва.

Давайте подивимося, що з цього вийшло, адже проекти досить яскраві і цікаві.

Опублікована наприкінці 2018 року наукова стаття свідчила, що за останні 50 років слова у популярній музиці з чарту Billboard Hot 100 стали сумнішими і більш агресивними.

Дослідники застосували аналізатор тональності тексту з набору сервісів IBM Watson для вивчення текстів понад 6 тисяч пісень.

В рамках музейного проекту Hidden portraits (приховані портрети) штучний інтелект IBM проаналізував автобіографію відомої співачки, танцівниці і акторки Жозефіни Бейкер, її пісні і виступи, книги про неї і навіть новинні статті, що розповідали про її життя в Америці та Франції.

Зрештою з'ясувалося, що Жозефіна, попри яскраву особистість на сцені, в житті радше була інтровертом, ніж екстравертом.

Жозефіна мала незвичайну "бананову" спідницю, яка стала її славнозвісним концертним вбранням.

Тому головним символом інсталяції про артистку і став банан. Він символізував чутливість і вразливість Жозефіни в душі і її епатаж і яскравість на публіці.

А ось зовсім нещодавно IBM спільно з Національним музеєм Вроцлава презентували додаток CoArt, яке дав змогу відвідувачам взаємодіяти з картиною польського художника Майкла Віллмана "Рай".

Завдяки штучному інтелекту кожен відвідувач виставки Willmann. Opus Magnum міг за допомогою програми "поговорити" з картиною, щоб дізнатися її краще, зрозуміти її смисли і глибше перейнятися творчістю.

 Фото Magdalena Wyłupek/National Museum in Wrocław

У людини, яка приходить на виставку, може виникати відчуття розгубленості, коли вона, приміром, не розуміє якийсь твір (або їй так здається), чи усвідомлює, що їй бракує певних фактів про історію створення та про автора.

Такі емоції сковують і не дозволяють перейнятися атмосферою, спокійно подумати і насолодитися красою.

Звісно, частково вирішити цю проблему можуть аудіогайди або інші інфоматеріали.

Але в процесі діалогу і спілкування пізнавати нове може бути значно цікавіше і продуктивніше, ніж просто слухати або читати.

А ще діалог стимулює людину більше відкриватися і сміливіше знайомитися з мистецтвом.

До речі, про знайомства.

Цього року Український культурний фонд з digital-агентством Postman реалізували дуже неординарний проект – "Мистецтво хоче знайомитись", який не може не дивувати своєю глибокою і водночас простою ідеєю.

Це ще один цікавий приклад вибудовування творчого діалогу між людиною і мистецтвом.

В рамках цього проекту були створені чат-боти в Telegram і Facebook, які "розповідали" користувачам про різні твори українського мистецтва, в тому числі й сучасного.

Також запустили в соцмережах флешмоб з хештегом #artdating, в рамках якого люди ділилися думками і почуттями про свій досвід "спілкування" з мистецтвом. В цьому і була головна задумка – стати ближче до мистецтва та один до одного.

Ще один яскравий приклад: для декількох українських музеїв, а саме НАМУ, музею "Чорнобиль", музею історії України у Другій світовій війні і відкритого архіву медіамистецтва, розроблені додатки з віртуальною (VR) і доповненою реальністю (AR).

Тепер ці музеї стали більш відкритими, цікавими та інтерактивними для відвідувачів.

Сфера мистецтва в Україні в подальшому ще більше відкриватиметься для технологій, в тому числі й AI, і за цим буде не лише цікаво спостерігати збоку.

Багатьом захочеться стати частиною цієї творчості – навчати машини людському сприйняттю світу, щоб потім вони допомагали нам краще розібратися в тому, як світ бачать художники, фотографи, мультиплікатори, архітектори, композитори і представники інших творчих професій.

Богдан Хорощак, директор "IBM Україна", спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Фінансування культури у 2020 році зменшать, але не так сильно, як планувалось

Вірус забуття. Час знову рятувати українську культуру

Як COVID-19 може сприяти українському культурному Ренесансу

Про що нині український культурний продукт, та чому він саме такий

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.



powered by lun.ua