Свої чи чужі: чому немає "зради" у вступі дітей з ТОТ в українські виші

Мабуть, лише лінивий не висловив свою думку про вступ дітей з тимчасово окупованих територій в українські виші. Але "висловити" – не означає "зрозуміти".

За останні кілька днів ми почули багато емоцій і маніпуляцій, однак майже не було розмов по суті, з фактами і аргументами.

Спробуймо заповнити цю прогалину, але спочатку розберемося, що насправді сталося.

22 червня президент Володимир Зеленський ініціював зміни до закону "Про вищу освіту".

Загальний меседж: діти з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей повинні отримати можливість вступати в українські виші без ЗНО, тому що "ми боремося за молодь на тих територіях".

Вже 24 червня відповідний законопроєкт було зареєстровано в парламенті як невідкладний.

І одразу Україну почала накривати хвиля #зради.

Мовляв, чому "діти без ЗНО мають поза конкурсом навчатися в найкращих вишах, позбавляючи цього права талановитих дітей з високими балами", "чому у цих дітей мають преференції, адже їх батьки зробили свій вибір", "чому вони не можуть здати ЗНО – нехай приїжджають і здають, як усі", "чому ми маємо за них платити – а може це "діти сєпарів?" і так далі.

Подібними коментарями рясніє майже весь український сегмент Facebook.

Що характерно, майже ніхто не намагався розібратися у суті змін в закон "Про вищу освіту". Більшість прочитали заголовки новин про "про вступ дітей без ЗНО у будь-які виші" і хутко побігли коментувати у соцмережі.

Але якби спробували, то побачили, що ситуація зі вступом у вищі навчальні заклади для дітей з ТОТ трохи інша, ніж здається на перший погляд.

По-перше, спрощений порядок вступу, без складання ЗНО, діє з 2016 року.

По-друге, "спрощений порядок" не означає, що дитина з ТОТ лише подає документи в будь-який виш і її автоматично зараховують.

Зовсім ні.

Спочатку потрібно через освітні центри "Крим Україна" і "Донбас Україна" скласти іспити з української мови та історії України.

Далі – профільний іспит в обраний університет.

Що важливо – діти з тимчасово окупованих територій можуть подати документи лише в один виш на одну спеціальність, у визначений Міністерством освіти перелік навчальних закладів (всього близько 100 закладів).

Загалом вони претендують на бюджетні місця в межах так званої "квоти 2", а це близько 2 500 місць для усіх абітурієнтів.

До слова, в 2019 році цими правилами вступу скористалися менше, ніж 300 дітей з Криму і 1600 – з Донбасу.

Тобто, якщо ви, наприклад, живете в Джанкої і хочете навчатися в українському університеті, вам потрібно скласти два іспити, щоб отримати атестат, а потім – профільний іспит в тому виші, куди подаєте документ.

Вишів, де вас чекають, близько сотні, а бюджетних місць – обмежена кількість.

Ви конкуруєте з іншими дітьми з окупованих територій, і якщо не змогли скласти іспит – другого шансу не буде, потрібно чекати до наступної вступної кампанії.

По-третє, ухвалений законопроєкт щодо змін до закону "Про вищу освіту" знімає обмеження про вступ у визначені державою виші – у разі набуття чинності нового закону діти з тимчасово окупованих територій зможуть подати документи у будь-які українські університети.

Але – і це важливо пам’ятати – щоб почати навчання, вони повинні скласти іспити і пройти за конкурсом в межах "квоти 2".

При цьому, у них залишається лише один шанс на вступ. Якщо, наприклад, абітурієнт з ТОТ хоче стати економістом через спрощений порядок вступу у київському виші, де 10 бюджетних місць на цій спеціальності, він претендуватиме на 2 місця і конкуруватиме за ці місця з іншими дітьми з ТОТ.

Одним словом, Україна не відкриває двері для усіх абітурієнтів з тимчасово окупованих територій і не каже їм – "приходьте вчитися у будь-який університет на будь-яку спеціальність".

Щоб стати студентом, потрібно добре попрацювати, це право не надаватиметься автоматично усім абітурієнтам з ТОТ.

Історія зі змінами правил для вступу дітей з тимчасово окупованих територій стала хорошим тестом для усіх нас.

Тестом, який ми швидше провалили. І з якого нам потрібно зробити правильні висновки.

Урок перший – своєчасна і ефективна комунікація допомагає зменшити ризики поляризації у суспільстві, особливо, коли мова йде про чутливі теми.

На жаль, вчергове були допущені помилки під час роз’яснення важливого законопроєкту.

Вся комунікація обмежилася кількома загальними тезами і брифінгами.

Щоб розібратися у змінах, звичайній людині потрібно було витратити щонайменше 15-20 хвилин, але скільки людей у наш час роблять фактчекінг?

Більшість, щоб скласти уявлення, обмежується заголовком новини і дописом блогера або експерта у Facebook.

Варто зауважити, хмизу у полум’я суспільної дискусії додав нещодавній фейк про проросійського бойовика з Донецьку, який начебто їхав вступати в український виш.

Виявилося, затриманий бойовик йшов до своїх позицій і випадково потрапив на наш контрольний пост ООС.

Але фейк розійшовся в соцмережах і для частини українського суспільства він став ще одним приводом говорити про "сєпарів, які мріють навчатися за кошти українських платників податків".

Якби просто і зрозуміло пояснили, що змінюється, чому законопроєкт не створює загрози для інших абітурієнтів, це б знизило градус емоцій.

Урок другий – якщо ми справді хочемо повернути тимчасово окуповані території, потрібно зробити велику домашню роботу і не чекати дива.

Умови вступу дітей з тимчасово окупованих територій – маленький пазл в загальній картині безпечної реінтеграції.

А ще є питання протидії пропаганді, соціальних виплат мешканцям ТОТ, економічних зв’язків, перехідного правосуддя і багато інших.

Наївно було б думати, що для реінтеграції окупованих територій достатньо, аби звідти вийшли воєнізовані формування і проросійські бойовики.

За шість років насилля і пропаганди багато що змінилося.

Виросло ціле покоління дітей, які знають Україну лише з екранів російських каналів.

Щоб остаточно не втратити ці території, потрібно систематично, крок за кроком, боротися за кожного, хто залишився там, але пов’язує своє майбутнє з Україною.

Повернення територій – важка робота. Зазвичай, вона забирає роки і навіть десятиліття. Але якщо ми хочемо бачити Україну незалежною і успішною, ми мусимо це зробити.

Єдиний прийнятний шлях – на умовах безпечної реінтеграції, не створюючи загроз для суверенітету, через діалог всередині українського суспільства.

Але спочатку варто перестати ділити українських громадян на "своїх" і "чужих".

І навчитися дискутувати, спираючись на факти і аргументи та думаючи про майбутнє.

Валентин Войтків, комунікаційна група XPR, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Вступники з окупованих територій зможуть вступати в усі виші України без ЗНО

Вступ-2020: дати, нові умови, прогнози університетів щодо прийому та поселення в гуртожитки

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.