Створення нової Служби з контролю за захворюваннями: відновлення СЕС чи ефективний крок у боротьбі з коронавірусом?

2059
24 серпня 2020

На порядку денному Кабінету Міністрів вже декілька місяців знаходиться питання, чи відновлювати ліквідовану санітарно-епідеміологічну службу (СЕС), і зараз питання добігає логічного завершення через створення нової служби з контролю за захворюваннями.

Основний аргумент – об’єднання функцій епідеміологічного нагляду (тобто контролю за інфекціями) та інспекційних функцій.

Однак проблема полягає в тому, що це по суті функції-антагоністи.

Як і у колишньої СЕС інспекційні функції, тобто зловити порушника карантинних заходів і покарати, стануть визначальними.

А от епідеміологія, тобто якомога раніше виявити інфекцію і зробити так, щоб вона передалася якомога меншій кількості людей, – це вже складніше, потребує ґрунтовних знань, а в нинішній ситуації і креативних рішень.

Чи допоможе така служба у подоланні епідемії в Україні?

У 2014 році уряд вирішив ліквідувати санітарно-епідеміологічну службу та створив новий орган для нагляду за безпекою харчових продуктів та захисту прав споживачів.

Уряд, найімовірніше, керувався багатьма мотивами при прийнятті цього рішення:

  • відмова від органу радянського зразка,
  • бажання скоротити кількість державних органів,
  • зменшити корупційні ризики,
  • створити європейську систему безпеки харчових продуктів,
  • припинити довічну суперечку між "ветеринарами" та "сесівцями", хто головніший та розумніший тощо.

У будь-якому разі, в результаті була створена служба безпечності харчових продуктів, яка розвивається і створює нову інституційну спроможність протягом останніх 6 років, намагаючись слідувати правилам та стандартам ЄС.

Паралельно було запущено процес розвитку системи громадського здоров’я:

  • у 2016 створено Центр громадського здоров’я,
  • Міністерство охорони здоров’я отримало у спадок від СЕС мережу лабораторій по всій Україні, аж до районного рівня хоч і з низькою спроможністю,
  • було прийнято Концепцію розвитку системи громадського здоров’я та план заходів до неї.

Однак не отримавши лідера у МОЗ, який пріоритезував би тему, план її розвитку, переважно, залишився на папері, а система остаточно розбалансувалася.

Українці не отримали сучасної служби оперативного реагування на загрози для свого здоров’я.

Області, які проявили ініціативу та створили регіональні центри громадського здоров’я, залишились у підвішеному стані, але більшість вирішила почекати наступних виборів і чергової зміни керівництва і пріоритетів.

Варто зауважити, що належна система громадського здоров’я, а особливо епідеміологічний нагляд за інфекційними захворюваннями є одною з вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Ця базова функція системи охорони здоров’я, яка мала б розвиватися відповідно до сучасних світових тенденцій разом із лабораторною складовою, зависли не етапі реорганізації і невизначеності.

Тим часом, в державі пройшли вибори, змінилося керівництво і пріоритети, а одночасно розпочалася пандемія.

Україна ввійшла у процес боротьби з COVID-19 відносно достойно – завдяки вчасним і швидким карантинним заходам кількість нових випадків, кількість смертей і темпи поширення вірусу довгий час залишалися низькими.

Однак, як тільки карантинні заходи послабились, епідемія почала розростатися по-справжньому.

Епідеміологічна служба, яка мала б вчасно ідентифікувати та відслідковувати контакти підтверджених випадків не спрацювала, а безкоштовні діагностичні тести залишаються малодоступними.

Тому Україна вже увійшли в десятку лідерів у світі за кількістю нових хворих.

А оскільки гроші у фонді COVID закінчилися, бажання і спроможності повернутись до жорстких карантинних заходів в уряду немає, то найбільш доступним заходом стає створення нової старої служби з контролю за захворюваннями.

Уряд пропонує створювати служби з контролю за захворюваннями на базі служби, що займається питаннями безпеки харчових продуктів.

По-перше, це недоречно з точки зору економічних переваг (про це вже написали).

По-друге, Держпродспоживслужба була створена на базі колишньої ветеринарної служби, а вся інфраструктура СЕС таки залишилася в системі МОЗ.

Тут варто розглянути доцільність створення служби з контролю за захворюваннями з точки зору епідемічної ситуації.

В цьому контексті варто зупинитися на трьох аспектах:

Таким чином, потенційне рішення уряду щодо створення нової служби з контролю за захворюваннями, скоріше, продовження боротьби за відновлення СЕС, ніж справжній крок до посилення системи громадського здоров’я в Україні.

Для ефективного подолання таких загроз, з якими сьогодні стикнувся світ, потрібні сильні і стабільні інституції, яким довіряє суспільство.

Постійна зміна векторів, невизначеність пріоритетів та реваншизм, на жаль, лише посилює кризу громадського здоров’я в Україні.

Наталія Кириченко, член правління ГО "PH Capital", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина dusanpetkovic/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

МОЗ хоче по-іншому госпіталізовувати людей з COVID-19

Що мають робити вчителі, якщо в учня симптоми COVID-19: інструкція від департаменту освіти і науки Києва

5 міфів про COVID-19, які ніяк не вмирають. А мали б

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua