Весна в Антарктиді: кам’яні гнізда люблячих пінгвінів
Тиша. Океан ніжною хвилею хлюпає на кам’янистий берег, ніби леститься до заспаного кам’яного велетня.
Де-не-де лунає дзвінкий окрик домініканського мартина – по-простому, чайки.
Саме в цей період антарктичні птахи обирають собі місця для гніздувань – їм потрібно встигнути захопити свою часинку короткої антарктичної весни.
З кінця жовтня (а це середина весни в Південній півкулі) льодяний край починає наповнюватися життям.
Не вистачає лише наших героїв – пінгвінів…
Аж раптом спокійна вода закипає, океан вибухає феєрверком бризок - і з води, ніби кулі, один за одним, стрімко вистрибують чорно-білі фігурки, гупаються на сніг, незграбно підводяться, обтрушуються і діловито чалапають далі.
До станції "Академік Вернадський" прийшли пінгвіни!
Пінгвіни повернулися на острів Галіндез |
Вони покинули наші острови ще на початку антарктичної зими, у червні, і пішли за "відкритою водою", адже скуті льодом бухти для пінгвінів означають голодну смерть.
А тепер ці птахи повернулись додому, щоб продовжити свій рід.
Острів Галіндез ще вкритий сніговими барханами, мов теплою периною. Але наші маленькі герої вже не підуть – будуть протистояти відголоскам суворої зими, терпляче чекатимуть, поки сонце скине сніжну ковдру і оголить пагорби.
Саме в цю весняну пору пінгвіни викладають з камінців гнізда та починають висиджувати пташенят.
Весна в Антарктиді: небалувана Галя та інші тюлені
Не випадково саме пінгвіни зображені на логотипі Національного антарктичного наукового центру.
Ці істоти – наймасовіші мешканці острова Галіндез, на якому розташована наша станція "Академік Вернадський", та, власне, всього регіону.
Загалом у весняно-літню пору тільки на Галіндезі ми спостерігаємо близько декількох тисяч пінгвінів.
Пінгвіни спостерігають, як команда полярників фотографується після написання Всеукраїнського радіодиктанту |
Зараз команда українських полярників, що цілий рік працює на станції, спостерігає велетенський пташиний базар з усіма його запахами та звуками.
У цей час пінгвіни стають володарями острова – повністю окупують територію навколо станції, день і ніч ґелгочуть під вікнами, спостерігають за людьми, з кумедною допитливістю досліджують наукову апаратуру, час від часу вносячи і свої пташині корективи в їх роботу.
Ми, полярники, звикли до їхнього перебування поруч, як містяни звикли до голубів.
Навколо "Вернадського" найрозповсюдженіший вид – субантарктичний пінгвін, або, як його ще називають, пінгвін Дженту.
Це справжній інтелігент Антарктики: вдягнутий у "фрак", він має величну осанку та "сивину" на чолі, тому його дуже легко відрізнити від інших пінгвінів.
Загальна чисельність в регіоні оцінюється у 25-30 тисяч птахів.
Метикують "на трьох". Пінгвіни Дженту – найчисельніші в околицях станції |
Через зміни клімату, потепління Дженту поступово "спускаються" на південь, розширюючи свій ареал.
Дуже цікаво спостерігати за залицяннями пінгвінів – це справжній ритуал любові.
Пара будує майбутнє гніздо з невеликих каменів, при цьому, коли один з партнерів приносить таку "цеглинку", птахи виконують дуже зворушливу церемонію поклонів.
І так над кожним камінцем, аж поки сімейне вогнище не буде повністю збудоване.
Залицяння пінгвінів – це справжній ритуал любові |
Можливо, хтось здивується: чому гнізда кам’яні?
Відповідь проста – це єдиний доступний "будівельний матеріал" для птахів на Антарктичному півострові.
Адже тут вкрай бідна флора: лишайники та всього дві судинні рослини – щучник антарктичний та перлинниця антарктична.
Іншим, не менш цікавим видом пінгвінів є Аделі, яких полярники лагідно прозвали "адельками".
На відміну від пінгвінів Дженту, ці вважаються справжніми забіяками і при наближенні людини можуть відважно кинутися на порушника їхніх кордонів.
Загальна чисельність в регіоні оцінюється у 25-30 тисяч птахів |
На жаль, на нашому острові "адельки" не гніздяться.
Але якщо скочити у човен і здолати кілька кілометрів на північ, то можна знайти чималі колонії цих забіяк.
Пінгвінів Аделі в регіоні менше, загальна популяція оцінюється в трохи більш як 5 тисяч.
Ще одним, найменш чисельним видом, що гніздиться в регіоні, є антарктичний пінгвін. Ми його також називаємо "шкіпером".
Він менший за "адельок" та пінгвінів Дженту (доросла особина зростом 68-77 см).
Характерна особливість – біле забарвлення частини голови антарктичного пінгвіна, під очима та клювом, перетинає тонка чорна смуга, яка додає "шкіперу" усміхненості.
Днями на станцію завітав "усміхнений" пінгвін "шкіпер" |
Гнізда цей птах мостить досить далеко від станції, утім дорослі птахи час від часу навідуються і до острова Галіндез.
Серед полярників вважається справжньою вдачею побачити імператорського чи королівського пінгвінів.
Якщо за рік до нас завітає бодай одна особина з цих двох видів – команда жартома каже, що це знак успішної зимівлі ("зимівлею" прийнято називати весь рік, який експедиція проводить в Антарктиді, – з квітня по квітень).
Що ж, можна констатувати, що "птаха удачі" 25-та УАЕ вже бачила – один раз на початку "каденції" до нас заходив імператорський пінгвін.
"Імператор" найбільший серед своїх "родичів": заввишки він може досягати 1,3 метра і важити до 50 кг. Від "менших братів" відрізняється також наявністю на голові жовтого забарвлення.
З середини жовтня пінгвінячі пари починають мостити гнізда, у середині листопада з’являються перші яйця, а з середини грудня можна чекати первістків.
Цьогоріч перше яйце, принаймні з тих, що відслідкували наші полярники в регіоні станції, з’явилося в кам’яному гнізді 12 листопада.
Перше яйце пінгвінів Дженту в околицях станції |
Яйце пінгвіна за розмірами нагадує гусяче. Кладка складається найчастіше з двох яєць.
Пташенята вилуплюються у сірому пушку, а в кінці січня починають линяти і набувають звичного для нашого ока чорно-білого забарвлення.
У пінгвінів дуже партнерське ставлення до вигодовування та виховання малечі – в цьому процесі беруть участь обоє батьків.
Поки один сидить на гнізді, інший здобуває їжу в океані. Потім повертається, змінює свого партнера і починає годувати пташенят.
Ґендерна рівність: пінгвінячі пари мостять гнізда і вигодовують пташенят разом |
На 20-30-ту добу малята набувають сталу температуру тіла і починають покидати гнізда, утворюючи так звані "ясла".
З цього моменту вже обоє батьків ідуть харчуватися до океану. Повернувшись, вони безпомилково знаходять в "яслах" своїх пташенят і годують лише їх.
У колонії дорослі птахи не відгодовують чужих пташенят, з криками відганяють від своїх гнізд, іноді навіть можуть вдарити дзьобом.
Головний харч пінгвінів – криль.
Тому дослідження пінгвінів в нашому регіоні має дуже важливе значення, адже проведений аналіз гніздових колоній дозволить встановити запаси криля в регіоні та розробити стратегію управління і раціонального використання його природних запасів.
Відтак отримаємо відповідь на питання: чи можна вести промисловий вилов криля і в яких кількостях, чи, навпаки, цих ракоподібних треба захищати?
Коли бухти замерзають, пінгвіни безпорадно ходять вервечками берегом: замерзла водойма означає для них голодну смерть |
Ви здивуєтеся, але свого часу пінгвіни самі були їжею.
За ними полювали перші дослідники Антарктиди. Так, у звіті "Двухкратние изисканія в Южном Ледовитом океане…" Фабіан Ґотліб Беллінгсгаузен оповів, як у 1820 році команда російського шлюпа "Восток" азартно полювала цих птахів.
"Добыча наша состояла из 30 пингвинов; я приказал… несколько их обратить в чучелы, а остальных оставить в шлюпе живыми и кормить свежею свининою, но пища сия, как видно, для них вредна, ибо они… на третьей недели околели, – занотував Беллінгсґаузен у січні 1820 року.
Служители (матроси – авт.) сдирали шкуры, делали себе фуражки; жир или сало употребляли для смазывания сапогов.
К офицерскому столу изжарили пингвина, и мы удостоверились, что от нужды они годятся в пищу, особенно ежели продержать несколько суток в уксусе, как поступают с некоторою дичью".
Дехто з матросів спершу не бажав їсти пінгвінятину, проте, дивлячись, "что офицеры едят, попробовали и также приохотились", занотував Беллінгсґаузен.
Утім, пінгвінятиною не гребували і наступні покоління полярників аж до середини ХХ ст.
Так, у кулінарній книзі, якою користувалися британські полярники, є кілька рецептів страв з пінгвінячого м’яса та яєць.
Ті часи, на щастя, минули, і ці чорно-білі птахи захищені міжнародним природоохоронним законодавством, зокрема, Мадридським протоколом.
Сьогодні пінгвінам загрожують лише морські леопарди (це вид тюленя), а гнізда розорюють чайки та поморники.
Мартини, як і "звичайні" чайки в Україні, – хижаки |
На Галіндезі та сусідніх островах о цій весняній порі також можна спостерігати домініканського мартина, білу сивку, блакитноокого баклана, антарктичного крячка.
Як і їхні "родичі" в Україні, мартини, що мешкають в Антарктиді, – хижаки. Ці "чайки" полюють на рибу та молюсків, яких безліч у бухтах поблизу станції.
Зараз вони почали готуватися до сезону розмноження – поступово утворюють пари, обирають місця під гнізд.
А нашим найулюбленішим видом птахів, після пінгвінів, звичайно, є південнополярний поморник, або, як його ще називають, Скуа. Він прилітає аж у середині листопада.
З цього моменту життя навколо станції остаточно прокидається від зимової сплячки, а команда науковців готується зустріти найцікавішу пору року в Антарктиці – коротке суворе літо.
Олександр Салганський, біолог 25-ої Української антарктичної експедиції, спеціально для УП.Життя
Світлини авторства Євгена Прокопчука, Анни Соіної та з архіву НАНЦ
Вас також може зацікавити:
В гості до полярників. Створили 3D-тур станцією "Академік Вернадський"
Антарктичну станцію "Академік Вернадський" вперше в історії України модернізують
Пінгвіни, діри та туристи. Чим займаються на станції "Академік Вернадський"
Українські полярники виявили в Антарктиді невідоме озеро під льодовиком. ФОТО
Навіщо Україні криголам в часи війни: інтерв’ю Євгена Дикого, нашого головного по Антарктиці
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.