Час припинити хижацьке господарювання в Україні, або До чого тут ЮНЕСКО

686
25 березня 2021

В Україні згадки про ЮНЕСКО лунають здебільшого у зв’язку з архітектурними дискусіями та декількома проблемними об’єктами в охоронній зоні Софії Київської.

При цьому ми навіть приблизно не уявляємо обсяг та впливовість цього  "Міністерства культури, освіти і науки" цілого світу.

📌  Одрі Азуле, генеральна директорка ЮНЕСКО – в минулому міністерка культури і комунікації Франції, радниця президента Франції Франсуа Олланда – одна з найвпливовіших жінок сучасності.

📌  Джейн Ґудолл, д-р, засновниця Інституту Джейн Ґудолл, Посол миру ООН – видатний етнолог, провідна фахівчиня з питань видів, які вимирають.

📌  Ана Марія Ернандес Сальґар, голова Міжурядової платформи із захисту біорозмаїття та екосистем (IPBES), професорка Університету "Del-Rosario".

📌  Хусунґ Лі, професор, голова Міжурядової експертної групи з кліматичних змін (GIEC).

📌  Пітер Томсон, спеціальний посол ООН з питань океанів – екс-президент Генеральної асамблеї ООН.

📌  Принцеса Йорданії Сумая, спеціальний посол ЮНЕСКО з питань "Науки заради миру", засновниця університету в Аммані, голова Королівської Академії наук Йорданії.

Ці та інші впливові світові опініон-мейкери нині будуть спікерами та гостями Всесвітнього форуму ЮНЕСКО з питань біорозмаїття.

Саме їхнє звернення, яке одночасно опубліковано в десятках країн світу, я пропоную вашій увазі. Переклад українською здійснив Іван Рябчий.

"Примирення з живим"

"Сумно усвідомлювати, що природа говорить, але люди її не чують".

Думка, висловлена ще Віктором Гюго, нині актуальна, як ніколи. Зараз, коли нашим життям загрожує криза COVID-19, ми не повинні забувати: за те, що відбувається, відповідальні передусім ми самі. 

Кризи, які трапляються все частіше – кліматичні зміни, різке скорочення біорозмаїття, забруднення океанів, загальне виснаження ресурсів, – свідчать про те, що далі ми так поводитись просто не можемо.

Ставлення до природи і живого, основане на домінуванні і експлуатації, уже призвело до знищення 75% земних екосистем і 40% морського середовища.

Темп вимирання видів у десятки разів швидший за середній темп вимирання упродовж останніх десяти мільйонів років; і він пришвидшується, не зупиняючись.

З восьми мільйонів видів тварин і рослин, які населяють нашу планету, один мільйон – під загрозою вимирання.

ЩО ДІЄТЬСЯ З ЕКОЛОГІЄЮ В УКРАЇНІ: Пилові бурі, смог, пожежі та в чому причина екологічних катастроф України

Далі це терпіти не можна. Ми закликаємо до революції: до повного перегляду нашого ставлення до природи і до всього живого. Це не розкіш, а необхідна умова нашого виживання, адже здоров’я людства залежить від здоров’я довкілля та усіх видів, з якими ми ділимо нашу планету.

Ми мусимо діяти терміново. А діяти означає передусім всім разом взяти на себе обов’язок більше не нищити придатні для життя умови у нашому спільному Домі.

І це стосується як нинішнього, так і майбутніх поколінь, адже основне право людини – жити на нашій планеті у гідних умовах.

Як наслідок, ми повинні вжити всіх можливих заходів і зусиль задля захисту і відновлення усіх екосистем – як природних, так і штучних.

У рамках "Конвенції біологічного розмаїття" держави зобов’язуються до 2030 року взяти під свій захист 30% земної поверхні – як водної, так і материкової.

На щастя, починаємо ми не з нуля, адже завдяки мережі з 252 зон Світової природної спадщини, 714 біосферних заповідників та 161 геопарку ЮНЕСКО під захистом уже перебувають 6% земної поверхні. 

Також є очевидною потреба у радикальній зміні моделей виробництва – як сільськогосподарського, так і промислового. Зростання виробництва не може і далі відбуватися ціною знищення природи.

Наш новий курс закладений у Цілях сталого розвитку: вони повинні допомогти з вирішенням таких проблем, як бідність, нерівність, порушення прав людини, доступ до освіти і до медичного обслуговування, а також захист екосистем.

Слідуючи шляхом, прокладеним Цілями сталого розвитку, ми будемо змушені застосувати креативність і уяву.

Логотип ЮНЕСКО на найдовшій стіні мозаїк у світі. Фото Klodien/Depositphotos

Слід дослідити інші способи співіснування зі світом. І це примушує нас створювати системи, де флора і фауна зможуть відновитись і оновитися, піклуватися про них і стежити за тим, щоби умови в них сприяли сталому зв’язку між людством і світом живого.

Ми повинні також дослухатися до корінних народів, які завжди вважали природу нашим минулим, теперішнім і майбутнім. Їхні права слід визнати і захистити, адже їхні традиційні знання є унікальним запасом готових рішень для захисту екосистем.

Нарешті, усе це має відбуватися шляхом передачі знань і становлення свідомості. Захист живого і шанобливе ставлення до нього вимагають трансформаційної сили освіти, зокрема розвитку знань про океани – тільки так ми зможемо отримати результати у довготерміновій перспективі.

Таким чином, до шкільних програм слід включити ще більше освіти про довкілля та підготувати ще більше відповідних викладачів – чим займається ЮНЕСКО.

У цілому, незважаючи на відсоток території, яку ми зобов’язуємось захистити, замирити зі світом живого ми прагнемо 100% населення світу.

А це вимагає від нас поставити в центр наших рішень і дій науку, адже біорозмаїття відіграє ключову роль в економіці, охороні здоров’я і, зрештою, у нашому добробуті.

Подібна зміна парадигми аж ніяк не вимагає від нас відмовлятися від ідеалів гуманізму і прогресу. Навпаки: найменш захищені нині саме ті, хто найбільше потерпають від кліматичних змін; і зазвичай саме вони здатні до інноваційних рішень.

Час визнати: соціальна справедливість неможлива без справедливості щодо довкілля.   

Прийшов час людству нарешті збагнути: Земля йому не належить – навпаки, вона від нього залежить. І щоби жити разом у цьому світі, ми повинні зробити захист живого і передачу знань про нього пріоритетами для наших суспільств – або ж готуватись до наслідків.

А тепер деяка інформація для роздумів

Біорозмаїття – неологізм.

Саме це визначення було запропоноване Томасом Лавджоєм у 1980 році і доповнене Едвардом Осборном Вілсоном у 1986 році, у доповіді на першому Американському форумі з біологічного різноманіття.

Ще одне поширене екологами визначення звучить як "Сукупність генів, видів та екосистем в регіоні" і є найближчим до єдиного офіційного визначення поняття "біорозмаїття".

Окремою і цікавою "темою в темі" є "репатріація". Тобто процес повернення до живої природи тварин, вирощених у неволі.

Репатріація – важливий елемент стратегії, спрямований на відновлення зниклих видів, підтримання згасаючих видів і навіть створення нових популяцій рідких видів тварин.

Термін "розмаїття" не варто плутати з поняттям "багатства". Наприклад, видове багатство означає кількість об'єктів певного виду. А розмаїття означає не тільки кількість об'єктів, але й розподіл їх за ряснотою.

Розмаїття дорівнює багатству тільки у випадку повної "гармонії" елементів розмаїття за частотою. Цей ідеальний стан носить назву "Ковчега Ноя", що дуже символічно.

Відповідно, будь-яке зміщення розподілу елементів у бік домінування одного з них означає зниження показника розмаїття, незалежно від способу його обрахунку.

Високе біорозмаїття забезпечує стабільність екосистем. Різні види, займаючи відповідні екологічні ніші, забезпечують повніше використання ресурсів, що протидіє біологічному вторгненню. Конкуренція за ресурси між видами сприяє ефективнішому природному добору.

ТАКОЖ ВАРТО ПОЧИТАТИ: На порозі глобального потепління. Чи затопить Карпати, коли посуха прийде на Південь та хто такі кліматичні біженці

Хижацьке господарювання в Україні упродовж останнього століття призвело до різкого зменшення площ природних угруповань – до 28%.  

А з лісами ситуація взагалі катастрофічна – до 14,3% території країни.

Було фактично знищено та зневоднено степ як природний біом у зв'язку з будівництвом рівнинних гідроелектростанцій та створенням водосховищ, осушенням боліт Полісся.

Спостерігається антропогенне забруднення значних територій, часто-густо трапляються прояви девастації та синантропізації екосистем, що загрожує втратою гено-, цено- та екофонду.

У той же час Україна має багату біоту, яка нараховує понад 40 тисяч видів рослин, грибів та мохоподібних, близько 4 тисяч водоростей, 45 тисяч видів тварин, близько 400 птахів, багато з яких характеризується певним ендемізмом та реліктовістю. Нам є що охороняти, не все втрачено! 

Федір Баландін, засновник Міжнародного фестивалю мистецтв "Anne de Kyiv Fest", спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина Ruslan-Lytvyn/Depositphotos

Вас також може зацікавити: 

Чому в Україні потрібно створити "Смарагдову мережу" і що це таке

Пилові бурі, смог та пожежі: в чому причина екологічних катастроф України

Побачити екологічну кризу: 10 мистецьких творів про те, як руйнується наша планета 

Екологічний діагноз для України: рецепт оздоровлення

Мислити екологічно: як Нью-Йорк, Ванкувер, Копенгаген та інші піклуються про чисте майбутнє

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua