Як формувати психологічний ресурс життєстійкості
"Так, людина смертна, але це було б ще півбіди. Погано те, що інколи вона раптово смертна, ось у чому фокус! І взагалі не спроможна сказати, що буде робити сьогодні ввечері". Чи не ця фраза Воланда з "Майстра та Маргарити" Михайла Булгакова стала новим символом світу, який зіткнувся з COVID-19?
Зрозуміло, мова не про те, щоб називати цей час жахливим. Але за останні два роки досить сильно зріс рівень невизначеності та страх зіткнутися зі смертю – власною або близьких. Те, наскільки вдало ми з цим впораємось, залежить від наших психологічних ресурсів.
Читайте першу частину тут: Життєстійкість: що це таке і чи можна нею керувати
Як на нас впливає стрес і невизначеність
Психологічний ресурс – це "резервуар" життєвих можливостей, які ми використовуємо для вирішення будь-яких життєвих завдань. Життєстійкі люди використовують стратегію виживання, яка перетворює потенційно несприятливі обставини в можливості для особистісного зростання та розвитку.
Як це відбувається? Збільшення стресових обставин призводить до реакції психологічної деформації, яка може знижувати наші життєві ресурси або навпаки, збільшувати життєву енергію. Наприклад, у разі негативної реакції на стрес знижується працездатність, пригнічується нервова та імунна системи, людина може почати хворіти.
Той чи інший сценарій багато в чому залежить від того, наскільки сильними внутрішніми ресурсами ми володіємо, щоб впоратися з життєвими викликами.
Коли нам не вистачає життєвого ресурсу, ми також схильні обмежувати себе колишніми, звичними стратегіями, не дозволяючи новому позитивному досвіду стати частиною нашого життя. Або проявляємо гнучкість і не боїмося робити те, чого не робили раніше, адаптуючись до нових умов.
Щоб вибрати невідоме майбутнє замість знайомого минулого, потрібна не тільки сміливість, але й психологічний ресурс.
Психолог і професор Стенфорда Келлі Макгонігал у книзі "Добрий стрес" пише про те, що мозок виживання постійно оновлює наш світ, роблячи висновки про те, що є безпечним, а що ні. У його розумінні невизначеність – це те саме, що й небезпека.
Саме тому ми її так складно переживаємо. Наприклад, у результаті досліджень вчені з'ясували, що невпевненість у збереженні роботи завдає ще більшої шкоди для здоров'я, аніж фактична її втрата.
Коли ми потрапляємо в невідомість, виникає реакція "біжи в безпечне місце". Іншими словами, завдання мозку – обмежити наші стратегії поведінки, щоб економити енергію для виживання в умовах нової, на його думку, небезпеки.
З цієї причини подібні ситуації ставлять людину в глухий кут і занурюють у стан фрустрації, де будь-який новий вибір сприймається як "кара". Ми просто недооцінюємо свою спроможність впоратися з невизначеністю заради біологічного виживання.
 |
| Фото: mimagephotos/Depositphotos |
Прості кроки для ресурсу життєстійкості
Перший крок зміни ставлення до життєвих викликів – звернутися до своїх справжніх переживань і почати шукати власні відповіді на вічні запитання:
- Яка мета життя?
- Що таке смерть?
- Що я для інших? І що для себе?
- Навіщо я все це роблю в своєму житті?
- Що головне в моєму житті? Чи варто було це тих зусиль, які я вкладаю?
- Чи можу я жити своє життя?
- Хто навколо мене? Чи радує мене спілкування з цими людьми?
- Чи є мукою моє життя?
- Чи займаюся я тим, чим хочу насправді?
- Чи в тій країні я живу?
- Чи вважаю я, що псую своє життя цією роботою або відносинами з тими чи іншими людьми?
Користь цих питань в тому, що вони дозволяють зняти "маски" соціальної поведінки і стереотипності правильного життя. Можуть підштовхнути до усвідомлення життя, розуміння його цінності, себе в цьому світі та надання собі права проживати "свій унікальний шлях". Так ми починаємо по-іншому розуміти, що відбувається з нами і близькими людьми, беремо відповідальність за свої дії та життєві рішення.
Другий крок – зрозуміти, що ви залишите після себе
З точки зору еволюції, ми знаходимо безсмертя, продовжуючи наш рід у дітях. Але на це питання є й соціальний відповідь.
Ви можете залишити після себе учнів, написані книги, створений вами бізнес, який ви передаєте спадкоємцям, або велику ідею, яка буде тиражуватися в суспільстві, створюючи нові.
Мрія про те, що ви залишите після себе, запускає вироблення серотоніну та дофаміну. Завдяки цьому з'являється енергія діяти та повноцінно жити.
Третій крок – міцні зв'язки з родом
Відповідь на питання про те, чи я є дійсним продовжувачем свого роду або не відповідаю його традиціям? – найчастіше зумовлює наші життєві рішення.
Порушені зв'язки з батьками стають причиною несвідомих спроб компенсувати недоотримані від батька або матері емоції, почуття близькості та безумовного прийняття або стають причиною "програвання" отриманого в дитинстві негативного досвіду в дорослому житті з іншими людьми.
Усвідомлене минуле дає нам можливість змінити уявлення про себе і своє життя, побачити в ньому новий зміст.
Четвертий крок – визначте свої ресурсні та нересурсні ролі
Нересурсна роль – це те, що дається через виховання й досвід дитинства. Дитині можна дати шкільні знання, певні навички, але не навчити рухатися вперед по життю.
Ресурсні життєві ролі, як генератор, підживлюють ваш психологічний "акумулятор". Чим більше ми проявляємося в них, тим більше вони заряджаються. До таких ролей відносяться ті, які ми самі свідомо створюємо, проходячи через стресові життєві ситуації, у яких нам доводиться через обставини ставати мудрішими та знаходити відповіді на питання: як впоратися з ситуацією і як жити далі?
П'ятий крок – практикуйте "Slow Life"
"Slow Life" – це набагато більше, ніж знайти час, щоб розслабитися протягом дня чи не працювати у вихідні. Для того, щоб жити повільніше, доведеться не тільки відмовитися від режиму 24/7, але й частини досягнень. Зосередитися тільки на найголовніших – тих, які приносять сенс і відчуття щастя в житті.
Це про те, що якість подій має бути важливішою за їх кількість. Просте запитання собі щоранку – заради чого я сьогодні прокинувся? – може створити зовсім інший вектор на весь день.
Крім того, менша кількість справ дозволяє краще та швидше їх завершувати. З точки зору нейрофізіології, кожна закінчена дія призводить до формування позитивного зворотного зв'язку в нейронній мережі. Кількість справ зменшується, але позитивна емоційна реакція і задоволеність життям навпаки зростають.
Шостий крок – розвивайте нейропластичність мозку
Навіть просте рішення порушувати звичний розпорядок і робити щось звичне інакше або отримання нового досвіду можуть призвести до значного зсуву в реакціях на життєві виклики в майбутньому. Усвідомлена відмова від контролю за все в обставинах невизначеності стає інструментом тренування адаптивності до змін.
Наостанок, кажучи про ресурси життєстійкості, варто згадати старий анекдот. Чоловік зайшов до церкви і починає скаржитися Богові на життя: і те не те, і на роботі проблеми, з дружиною біда, і борги, і здоров'я, і взагалі життя – погань ... Раптом перед ним з’являється Господь. Чеше лисину, зітхає та каже: "Це все зрозуміло ... Але ти мені ось що скажи – продовжувати будемо?.."
Анжела Скрилєва, письменник, спічрайтер, консультант з управління репутацією, коуч-консультант
Співавтор Олег Чабан, доктор мед. наук, професор, завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця спеціально для УП. Життя
Титульна світлина: lightsource/Depositphotos
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
Де знаходити ресурс і як піклуватися про себе? Розповідає психолог
Чи може тривога бути ресурсом? 8 технік саморегуляції від психолога
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.