Національна академія наук в медіа: 33 речі, які варто знати тим, хто хоче писати про науку в Україні

5145
23 червня 2021

Я маю можливість опублікувати цю статтю як відповідь на іншу колонку в "Українській правді. Життя" "Old boys network" або чому я не піду працювати до Академії наук. Але подібних статей є і буде дуже багато, тому краще написати про стандартні міфи, помилки та упередження авторів подібних статей. 

Черговий текст з повторенням звичайних мемів про пусті коридори та старих академіків мені був цікавий лише сприйняттям читачів.

Багато представників схвалюючої аудиторії пишуть, що нехай в статті є помилки та неправда, але авторка ініціювала дискусію (ці люди лише зараз прокинулися, ніколи нічого не читали про українську науку і не знають, що дискусія про науку в Україні виникла років так 100 тому, а щодо конкретної НАНУ – скоро буде тридцять років від початку дискусії). 

Дуже багато коментаторів закидали мені різку реакцію в соціальних мережах і закликали до толерантності та "етичності". На жаль, використавши низку маніпуляцій, оголосивши про те, що стаття є може стати епітафією десяткам тисяч живих людей (це не тільки 14500 науковців НАНУ), та заявивши, що в Україні науки немає, авторка унеможливила дискусію. 

"Old boys network" або чому я не піду працювати до Академії наук

Можу лише порадити наступним чутливим та ніжним авторам – якщо хочете толерантного ставлення до себе, не пишіть епітафій живим людям, не закликайте до руйнування цілих сфер суспільства та перспектив розвитку країни. 

Примітивізоване звернення до складних тем некомпетентними людьми етичним бути не може, і вимагання  етичності (насправді схвалення і поблажливості) від коментаторів вже є неетичним. 

Я знаю, що зараз прийнята точка зору, ніби всі думки рівноцінні, і навіть людина, нездатна перевірити елементарні факти в гуглі, має право на думку про необхідність руйнування праці багатьох людей просто тому, що не розуміє їхньої роботи, і це нерозуміння її ображає – водночас має право на врахування її думки та толерування маніпуляцій та неправди.

Я все ж не побоюся бути старомодною і буду говорити, що думка вчених та некомпетентні заклики до руйнування не є рівноцінними.

Науковці та просто логічно мислячі люди висловлюють несхвалення та вказують на фактичні та логічні помилки. 

Щодо конкретної недавньої статті – дивно, як так виходить – з одного боку, інститути шукають аспірантів, а з іншого – нібито без знайомств і в двері зайти неможливо. Якісь проблеми з елементарною логікою. 

Користуюсь нагодою та інформую, що Інститут математики НАНУ, де я працюю, оголосив щорічний набір до аспірантури (інформація про вимоги є на сайті інституту). 

Завідуюча аспірантурою, до якої потрібно звертатись спочатку – чудова професійна людина, яка допоможе і порадить. Жодних попередніх знайомств та зв'язків за умови належної освіти та бажання працювати – не потрібно. Якщо цього немає, зв'язки вам не допоможуть.

Те саме можу сказати і про інші інститути, крім експедиційних спеціальностей, де будуть серйозно враховувати і особисті якості та здатність до співпраці з іншими людьми.

Будинок Президії НАН України. Фото Оксани Юркової. 2009 р.

Нижче – інформація для тих, кому дуже хочеться написати публічно щось про НАНУ та науку в Україні.

 №1

Написання статей про науку, наукову систему та НАНУ потребує компетентності, вміння знаходити та перевіряти інформацію. Якщо, звісно, вашою метою не є просто хайп та популярність серед некомпетентних упереджених осіб.

№2

Ні, схвалення ваших думок довільною кількістю любителів простих рішень, некомпетентних людей та бажаючих поруйнувати щось не означає вашої правоти.

№3

Ні, будь-яка ваша стаття не спричинить зміни і не буде епітафією НАНУ. Вона може іноді бути хіба епітафією репутації вашої установи, вашого ЗВО чи вашого ЗМІ. Особливо на фоні попередніх зусиль до псування репутації з боку керівництва установи.

Хоча хайпова стаття може привести на якусь посаду, де потрібні люди, що не турбуються про власну репутацію. Навіть якщо після вашої статті руйнівники побіжать швиденько ділити майно – ваша стаття не була чинником змін, вас просто використали – або якось так співпало. "Після" не завжди "внаслідок".

№4

Ні, науковці не зобов'язані розбирати всі помилки, неправдиві твердження та маніпуляції. Варто, правда, іноді описувати популярні помилки та неправдиві факти. Такі переліки корисні протягом тривалого часу, бо помилки та маніпуляції повторюються.

№5

Наукова система в Україні складається не тільки з НАНУ – є ще кілька державних академій, університети, наукові підрозділи та наукові установи міністерств. Почитайте про всі складові наукової системи, перш ніж писати статті.

№6

Президентом НАНУ зараз є Загородній Анатолій Глібович. Варто перевірити написання прізвища. 

Президент НАНУ Анатолій Загородній. Фото: Назарій Мазилюк

№7

"Українська академія наук" – це громадська організація, яка не має ніякого стосунку до НАНУ.

В Україні є багато громадських організацій, які називаються академіями, а своїх членів називають академіками. Ці люди зазвичай не мають стосунку до національних академій. Говорити про них як про академіків – некоректно. 

№8

Якщо ви пишете про жахливі недоліки виключно НАНУ, закликаєте до її негайного розгону і мовчите, наприклад, про НАПН та провідні ЗВО, у кваліфікованої аудиторії виникає підозра, що просто хтось дуже хоче захопити майно НАНУ.

Не завжди причиною таких писань є саме такі бажання автора чи тих, хто його надихає часто досить якихось особистих образ чи бажання посамостверджуватись. Але, щоб не виникало таких підозр щодо вас – напишіть детально, як ви бачите науку без НАНУ, як вона зможе розвиватись без фінансування в університетах з ректорами, дуууже поблажливими до плагіату і з пріоритетом особистої лояльності.

Не пишіть, що наука має розвиватись за рахунок власних заробітків, і що голодні бомжі без афіліації можуть отримувати зарубіжні гранти на наукову роботу, будівництво  лабораторій з нуля, багаторічне збирання наукового колективу – бо одразу продемонструєте просту некомпетентність.

Опишіть, хто саме буде виконувати важливі для держави функції, які зараз виконує НАНУ. Як буде будуватись довіра до цих виконавців з боку відповідних міжнародних організацій.

№9

Ситуації з Кивою та Яремчук не мають жодного стосунку до НАНУ. В НАНУ немає галузей, за якими захищались чи хотіли захищатись ці конкретні персонажі, немає вчених зі спеціальностей, які могли б дати якісь експертні висновки, якби їх хтось замовив.

Будь-яке притягнення цих осіб до контексту НАНУ та їхня згадка в пасажах з критикою НАНУ (без зазначення повної відсутності їхнього стосунку до НАНУ) є маніпуляцією. В НАНУ також немає педагогіки, культурології, фізичної культури, менеджменту та багатьох інших галузей, з яких в Україні захищаються дисертації.

Якщо хочете обов'язково притягнути до НАНУ якісь одіозні кейси, поговоріть про Шкарлета та Бабака (НАНУ не мала впливу на призначення Шкарлета, реакції на протестний лист академіків НАНУ не було). Я розумію небажання згадувати впливових осіб, з якими дружить, наприклад, керівництво установи.

№10

Ні, не всі статті з критикою НАНУ викликають негативні коментарі та критику з боку співробітників НАНУ.

Наприклад, недавня стаття Тетяни Пархоменко в "Українській Правді" ніякої критики не викликала – бо це аргументований текст компетентної людини, спрямований на вдосконалення та виправлення помилок, а не на руйнування.

№11

НАНУ не є ідеальною і потребує реформ. Але спочатку потребує належного фінансування. Спочатку фінансування. Це є необхідною умовою, без якого реформа перетвориться на руйнування.

Ще раз – спочатку фінансування. Фінансування не гарантує успіху, неадекватне фінансування гарантує руйнування. Обговорювати реформи можливо лише з врахуванням обсягу фінансування. Потрібно розуміти різницю між необхідними та достатніми умовами.

№12

Якщо хочеться пропагувати твердження "Україна бідна країна і не може фінансувати науку" – промоделюйте діяльність країни зовсім без науки. Список напрямків моделювання можу надати.

№13

Розмови про ефективність НАНУ можна вести лише з врахуванням завдань, функцій та ресурсів. За наявних ресурсів, НАНУ надзвичайно ефективно виконує свої функції.

№14

Функції науки в нормальній країні – це отримання нових знань і на додаток:

  • престижно-репутаційна,
  • утвердження країни як адекватної в світовій спільноті,
  • зв'язки з міжнародною науковою спільнотою,
  • наукова підтримка системи освіти (зокрема, щоб не було лікування раку содою і інших маразмів в шкільних підручниках),
  • експертна (щоб було у кого спитати, що таке COVID-19).

Без власних науковців обійтись не можна, бо певні типи експертності генеруються лише в науковій діяльності, а некомпетентні урядовці не розберуться хто де, і притягнуть з-за кордону чергового лижного інструктора чи масажиста.

Функції науки в неадекватній країні:

  • просто престиж,
  • дати дипломи та ступені чиновникам і дружинам,
  • псевдоекспертна (схвалити злочинні підручники чи чергову геніальну ідею влади типу президентського університету чи гіперлупу).

Поки що у нас країна змішаного типу, де уряд турбується про останній набір функцій. Інші функції науки виконуються скоріше на власному ентузіазмі вчених зі спротивом посадовців. Але виконуються. Надзвичайно ефективно, зважаючи на ресурси.

Треба врахувати необхідні ресурси також на подолання спротиву посадових осіб, виконання абсурдних бюрократичних вимог.

№15

Якщо є бажання стверджувати, що в Україні чи НАНУ науки немає – не будемо вимагати прочитати всі статті та монографії за останні хоча б 5 років. Спростимо завдання в десятки тисяч разів.

Можете взяти останню на момент написання статті доповідь президента НАНУ та детально аргументовано довести, чому згадані в ній результати наукою не є. Інакше доведеться відзначити гострий напад ефекту Даннінга-Крюгера.

Дуже характерний для багатьох авторів статей про НАНУ. Маніпуляції типу "а я говорив/говорила, що нема науки лише в моїй галузі" – просто маніпуляції та намагання заперечити факт виголошення неправди. 

№16

Якщо згадувати творчість Юрія Теслі в контексті причин, чому молодь не йде в НАНУ чи в науку – варто, щоб дотримуватись принципів доброчесності, паралельно зазначати, що саме вчені НАНУ разом з вченими наукових факультетів КНУТШ говорили про його псевдонаукову діяльність та ганебність для КНУТШ його перебування на посаді декана факультету КНУТШ.

Не треба йти в аспірантуру до вчених, які схвалювали чи самі проводили будь-яку псевдонаукову діяльність. Треба добре розбиратись, до кого ви йдете в аспірантуру.

До речі, варто відзначити, що знищення НАНУ сильно збільшує ризики розвитку та популяризації псевдонаукової діяльності. Бо будуть витиснуті з науки та позбавлені формального статусу науковця люди, незалежні від МОН та ректорів університетів (МОН та ректори чомусь за рідкісними виключеннями послідовно підтримують псевдонауковців та плагіаторів, або ніяк їм не протидіють).

Нагадаю історію однієї журналістки, яка аналогічно некомпетентно та недоброчесно критикувала НАНУ (без особливого успіху, бо некомпетентність та нечесність були занадто очевидні) – вона прямо звинуватила НАНУ в діяльності Теслі, а коли їй вказали, що саме вчені НАНУ ініціювали  публічний розголос – просто видалила цей абзац з опублікованою статті і забанила коментаторів.

№17

Якщо хочете використовувати якісь чисельні характеристики НАНУ – користуйтесь офіційними даними. Не намагайтесь використовувати популярні в КШЕ числові маніпуляції (береться якесь число щодо НАНУ, може занижене; ділиться на щось нерелевантне велике; отримується масюпусіньке нерелевантне число, яке не відображає нічого – і робиться висновок, що НАНУ треба розігнати).

Таким прийомом колись давно скористались автори статті (яку поширив президент КШЕ Милованов) про наукові публікації, які ділили частину кількості статей НАНУ на загальну кількість науковців в країні, яка включала суддів,чиновників та бізнесменів з ступенями; після використання коректної кількості науковців НАНУ вийшла кількість на рівні Ізраїлю, де науковців наче ніхто не розганяє.

Тоді пан Милованов зі мною погодився, і дані в статті виправили. Але чомусь в статті студентки КШЕ був використаний аналогічний не дуже поширений, на відміну від притягування до НАНУ Киви, маніпулятивний прийом "розрахунків".

Насправді, "станом на кінець 2020 року в наукових установах НАН України працювало лише 2082 молоді науковці" (згідно звіту Президента НАНУ за 2020 рік); загальна кількість науковців, згідно сайту НАНУ – 14503, тобто маємо 14,4% – що, звісно мало, але ніяк не 2,9%. Не використовуйте прийомів ділення чогось на невідомо що для отримання приємних вам показників. Навіть якщо це роблять в КШЕ.

№18

В НАНУ багато недоліків, і працюють дуже різні люди. Зокрема, продуценти псевдонаукових текстів та підтримувачі плагіаторів. Яких небагато на фоні картини в університетах, але розігнати НАНУ = значно погіршити загальну ситуацію.

Навіть якщо перевести вчених в університети –  це збільшить їхню залежність від керівників університетів,  які керуються великою кількістю міркувань, серед яких лояльність та тиша сильно переважають доброчесність та дотримання наукової етики.

Чому не звільняють отих людей? Є багато причин. Якась загальна атестація потребує дуже серйозного фінансування. Просто звільнити не завжди виходить.

У ректорів теж не завжди виходить просто звільнити, але вони мають більше інструментів (річні контракти, наприклад), які будуть скоріше використані проти викривачів. Якщо маєте належну кваліфікацію – аргументовано викривайте незалежно від афіліації.

№19

Головною причиною малої кількості молодих вчених в НАНУ є виключно фінансування. Крапка. Винуватцями чого є виключно депутати та уряди. Було трохи краще фінансування – було більше молоді. Зараз оплата на рівні мінімальної заробітної плати і менше (часткові ставки) – молоді дуже мало.

Так, у нас зазвичай не дуже освічені і не дуже стратегічно мислячі уряди та депутати. Часто з власними упередженнями та комплексами. Які чомусь радісно фінансують дивні установи з нібито науковими функціями, але не хочуть фінансувати реальну науку та популяризацію науки. Які переносять власний досвід купівлі та отримання в подарунок наукових ступенів на всіх науковців. І поширюють неправду, нібито наука генерує лише стоси паперів.

Але маніпуляції та неправда про наукову систему України точно не допоможуть цим депутатам та урядовцям покращити ситуацію.

№20

Так, НАНУ має краще комунікувати з суспільством, владою, депутатами. Краще популяризувати науку. Нагадаю, що популяризаційна та комунікаційна діяльність практично не фінансується. Виділити на це адекватні кошти з бюджету НАНУ за рахунок зарплат – означає погіршити становище науковців та мати проблеми з боку контролюючих органів.

Згадана діяльність також потребує додаткового окремого фінансування. Фінансистам розслідувань вигаданих зловживань та закликів закрити НАНУ пропоную профінансувати заходи з популяризації науки – якщо вам дійсно хочеться залучити молодь в науку, а не допомогти комусь накласти лапу на майно НАНУ.

Популяризація зараз робиться в основному за рахунок ентузіазму та власного часу науковців НАНУ. Список популяризаційних проектів (не тільки НАНУ), які варто профінансувати, можу надати.

№21

Не повторюйте мемів про порожні коридори та старих академіків. Академіки не завжди старі, і це аж 597/14500 – тобто приблизно 4%. Так, мені далеко не всі академіки здаються  достойними, але більшість таки достойні вчені.

Так, систему прийняття рішень треба міняти. Але спочатку адекватне фінансування. А коридори не мають бути наповнені людьми, бо як робоче місце вони не підходять. Щодо обідраності коридорів – згадаємо про рівень фінансування та багаторічну пряму заборону ремонтів.

№22

Основною перешкодою для залучення більшої кількості молоді в науку є ганебні заробітні плати та настійливе поширення неправдивої інформації про НАНУ.

Писати маніпулятивну неправдиву статтю і паралельно скаржитись що "ой мало молоді йде в науку" – лицемірство або відсутність логічного мислення. "Трошки правди" + "багато неправди та маніпуляцій" в сумі дає неправду.

Виправдовуватись наведенням кількох фактів в потоці неправди, маніпуляцій та епохальних висновків з претензією на велич думки не варто (це досить поширена практика авторів статей про НАНУ).

№23

Популярна пропозиція щодо передачі всієї науки в університети не є конструктивною з причини відсутності в Україні великих спроможних університетів, керівництво яких послідовно поділяло б міжнародно визнані цінності університетів не на рівні порожніх декларацій.

Керівництво університетів не завжди одноосібно винне в такій ситуації – крім власної доброчесності та бажання, потрібна ще підтримка МОН та уряду.

Ставлення МОН та уряду до академічних цінностей широко відоме. Наявні маленькі заклади, які поділяють ці цінності, є скоріше liberal arts colleges. Наука без цінностей – це імітація. НАНУ має невеликий університет – Київський академічний університет, так що можна вважати пропозицію про перенесення науки в університети виконаною.

Фото: AndreyBezuglov/Depositphotos

№24

Ні, наука не може фінансуватись лише за власні заробітки за межами наукової сфери та за рахунок грантів. Зараз все це дуже ускладнене ще й бюджетним законодавством, але перетворення інститутів НАНУ на вільні установи без бюджетного фінансування призведе просто до знищення.

№25

Ні, наука це не лише писання статей і книжок, це дослідження. Будь-яка галузь науки потребує фінансування. Експериментаторам потрібні великі та величезні кошти. Теоретикам потрібні значно менші, але теж кошти. Ні, наукою неможливо займатись в режимі хобі.

Ні, вимоги написання статей від викладачів не сприяють розвитку науки. Ні, вал публікацій в платних журналах (спровокований бажанням колишніх керівників освіти довести, що ЗВО кращі за НАНУ, та продовжений наступними некомпетентними керівниками і любителями культу карго), не демонструє ніякого розвитку і ніякої науки.

Вимоги до викладачів щодо генерації статей треба скасовувати, і стимулювати бажаючих проводити дослідження викладачів наукових спеціальностей – надавати їм час та кошти на дослідження.

Підтримувати незалежність Національного фонду досліджень, протидіяти будь-яким спробам підпорядкувати його МОН, НАНУ чи якимось органам, сформованим на квотному принципі. Квотний принцип в науці – шлях до кулуарного розподілу та профанації. 

№26

Ні, молоді вчені не автоматично кращі за старших. Всяке буває. І серед молоді є недоброчесні кар'єристи, ректорські комсомольці, псевдонауковці та генератори порожніх статей.

В науку треба залучати не всіх, а підготовлену логічно мислячу компетентну молодь. І адекватно оплачувати її роботу. Ні, просто вигнати всіх старших науковців не є гарною ідеєю – коли реальних науковців в країні дуже мало. Набагато менше, ніж в розвинених країнах.

Як зацікавити дітей наукою. Поради українських вчених

№27

Оцінка роботи конкретного науковця – складне завдання. Різні хірші-імпакти можуть бути певною приблизною оцінкою для окремих галузей, але є галузі, це це не працює взагалі навіть приблизно — потрібна незалежна експертна оцінка. Це дорого. Потребує дуже серйозних коштів. Робити якісь загальні висновки для всіх галузей можна, але з певними припущеннями та обмеженнями.

Загальні висновки типу всі погані, все пропало – лише декларація некомпетентності рівня ефекту Даннінга-Крюгера. Просто кількість статей в індексованих журналах показує виключно кількість статей в індексованих журналах.

Так, в Україні дуже неадекватна система збору статистичної інформації щодо науки, і існуючі дані дуже погані. Будь-який рейтинг – маніпуляція (бо є проекцією багатовимірного простору на одновимірний), і керуватись рейтингами треба дуже обережно.

№28

Якщо хочете брати інтерв'ю щодо науки в Україні – намагайтесь не звертатись тільки до прогнозованих людей з занадто ліберальним світоглядом (які скажуть, що нічого з бюджету фінансувати не треба, бо платнику податків не треба сильно розумні та наука); до запеклих бізнесменів айтішників типу "я заробив, а хто не заробив той ідіот"; до совків "як прекрасно було для науки в СРСР" (ГУЛАГ, шарашки, ну-ну); сильно ображених на наукового керівника (претензії бувають 100% обгрунтовані, і деякі наукові керівники виявляються поганими людьми – але такі далеко не всі, і некоректне узагальнення є помилкою); до тих, хто погано вчився і просто не любить ботанів.

Українці, які працюють в науці за  кордоном, бувають різні – робота за кордоном часто дуже важка, напружена та стресова, і у декого є схильність звинувачувати всю українську науку – щоб якось полегшити власний моральний стан.

Це не часто, але буває. Не тільки щодо науки. Є ситуації, коли людина опиняється в середовищі закордонних совків і вати, і в результаті готова критикувати все українське.

№29

Ні, мій текст не про "дайте гроші і не питайте про результати". Дайте гроші, накресліть адекватні завдання, відповідні ресурсам, забезпечте неупереджене некулуарне компетентне оцінювання.

Як це – бути молодою сім'єю науковців в Україні

№30

Ні, проблеми НАНУ не можуть бути вирішені лише самою НАНУ і її керівництвом. Ці проблеми пов'язані з іншими проблемами в державі. Простих неруйнівних рішень не існує. Я не про ефективність, я про неруйнування.

№31

Наукова система – дуже складне явище. Спрощення складних явищ – ще складніша задача. Моя наукова робота в певній мірі пов'язана з пошуками критеріїв адекватності спрощення математичних моделей.

Наукова система в певних аспектах набагато складніша за математичні моделі фізичних явищ. Розуміння складних явищ потребує досліджень та праці. Ні, не можна просто зробити "як за кордоном" (тим більше, як "нібито є" за кордоном). Бо вийде каргокульт, а не наукова система. Так, в інших країнах є наука поза університетами, в державних наукових установах.

№32

Помилки бувають, всі люди – люди, і іноді роблять помилки. Але помилки, неточності, неправда, маніпуляції і заклики до руйнування – це все різні речі. Закликати до руйнування і вимагати толерантності  до автора закликів – маніпуляція. Помилки треба визнавати і вибачатись.

Наполягання на коректності неправди та маніпуляцій, та оголошення їх неточностями чи дрібними помилками – теж маніпуляція. Виправдання "це просто власна думка" некоректне. Публічні заклики до руйнування очевидно неосвіченої та не думаючої людини – це не думка.

Це деструктивна поведінка, яка має розцінюватись саме так. Щоб текст сприймався як "просто власна думка", треба продемонструвати хоча б елементарну компетентність та здатність думати.

№33

Я припускаю, що нещодавня стаття в УП є експериментом з сприйняття публікою маніпуляційних текстів. Якщо вам та стаття сподобалось і захотілося написати, що то чиста правда – стережіться. Ви легковірні, вразливі до маніпуляцій та можете легко стати жертвою шахраїв, шарлатанів чи тоталітарних сект.

Мій текст написаний в позаробочий час, за власною ініціативою, без жодних вказівок, узгоджень та інформування  керівництва НАНУ чи керівника відділу, де я працюю.

Ірина Єгорченко, ст.н.с. Інституту математики НАНУ, кандидат фіз.-мат. наук, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Ласкаво просимо в академіки: у члени НАН балотуються люди, які дотичні до плагіату і "фабрик" дисертацій

Науковець Олег Кришталь: Якщо вчений працює в Україні, то шансів на Нобелівську премію у нього нема

Науковець Андрій Сибірний: Нині все, що вкладається державою в українську науку, пропадає

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua