Як зберегти українські ліси, степи та луки? Критично важливі кроки

11 червня у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №5650 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження лісів, ініціаторами якого виступили близько ста народних депутатів.

Законопроєкт спрямований на вирішення двох блоків проблемних питань в сфері охорони довкілля.

Перший блок – це збереження лісів та збільшення їх площі, другий – це усунення ризиків для біорізноманіття та нелісових природних екосистем, які виникли внаслідок земельної децентралізації.

Що об’єднало таку велику кількість депутатів? Все просто: законопроєкт є одним з ключових для збереження дикої природи України, зокрема наших лісів, степів та луків.

Фото: [email protected]/Depositphotos

Почнемо з лісів. Законопроєкт №5650 – це чи не перший документ, який передбачатиме збереження так званих "самосійних лісів".

Самосійні ліси – це такі ліси, що виникли природним шляхом на закинутих полях та інших сільськогосподарських угіддях. За різними оцінками, в Україні існує від 300 до 500 тисяч гектарів самосійних лісів.

Проблема в тому, що юридичного статусу "лісу" самосійні ліси не мають, і навіть навпаки – здебільшого вважаються ріллею. Як наслідок, самосійні ліси знищуються, коли така ділянка отримує власника чи орендаря.

Законопроєкт впроваджує низку положень, необхідних для охорони самосійних лісів. Зокрема:

• зобов’язує Кабмін провести ідентифікацію таких лісів, адже наразі ми не знаємо напевно де саме розташовані самосійні ліси;
• встановлює мораторій на вирубку самосійних лісів;
• спрощує процедуру визнання самосійних лісів "лісами", тобто віднесення їх до лісового фонду і належну охорону з боку держави.

Якщо законопроєкт буде прийнято, то сотні тисяч гектарів природних лісів України нарешті отримають належну охорону та сприятимуть попередженню зміни клімату.

Головне ж, що визначення "самосійних лісів" (самозаліснених ділянок) нарешті з’являється у законодавстві. Інакше кажучи, держава нарешті визнає їх існування.

Самосійні ліси – не єдині, що їх стосується цей проєкт Закону. Серед іншого, законопроєктом передбачено, що зміна цільового призначення лісового фонду відбувається виключно за погодженням з Кабміном.

Отримати таке погодження непросто, тому ця норма стане додатковим важелем у протидії "дерибану" лісів під забудову або інші проєкти.

Особливо актуальним це є для лісів у безпосередній близькості до великих міст, таких як Київ.

Додатково сприятимуть попередженню "дерибану" також положення про матеріали лісовпорядкування: за відсутності актів на землю лісгоспам буде простіше захищати свої ліси від вилучення під забудову або інші цілі, для цього буде достатньо наявних у всіх лісгоспів матеріалів лісовпорядкування.

Законопроєкт також націлений на те, щоб стимулювати збереження лісів приватними та комунальними власниками.

З бюрократичної точки зору, зберегти невелику приватну ділянку лісу зараз набагато складніше, ніж, наприклад, розорати її. Тому законопроєкт №5650 передбачає спрощення процедури ведення лісового господарства для невеликих за площею комунальних та приватних лісів.

Певною мірою це спрощує і збереження самосійних лісів, тисячі гектарів яких наразі знаходяться і у приватній власності. Такий підхід використовується в європейських країнах. На черзі і Україна.

Тепер поговоримо про степи та луки. Ці природні екосистеми в Україні знаходяться у критичному стані.

Найбільша загроза для них – це розорювання. Для прикладу, зараз в Україні збереглося не більше 5% від історичної кількості степів і ця частка продовжує неухильно зменшуватися.

Жару у вогонь піддає і земельна реформа. Незважаючи на численні плюси, нещодавно прийнятий закон №2194 створив певні ризики для степів та луків через неврахування екологічних поправок. Тому одна з ключових ідей законопроєкту №5650 – зберегти українські луки та степи в умовах земельної реформи та децентралізації.

Законопроєкт передбачає встановлення мораторію на розорювання сіножатей і пасовищ (які найчастіше і є луками та степами), а також обмеження продажу земель, які юридично не є ріллею.

Це дозволить виграти час, необхідний для інвентаризації луків та степів та забезпечення належної їх охорони. Остання також передбачається у проєкті Закону.

Не менше уваги приділено і консервації сільськогосподарських земель. Наразі законодавчі вимоги у цій сфері є доволі розпливчастими, що не дає змоги ефективно відновлювати виснажені ґрунти та знищені природні екосистеми.

Встановлені законопроєктом вимоги дають змогу чітко визначити перелік земель, що підлягають консервації: наприклад, рілля, розташована на схилах крутизною більше 7 градусів.

Отже, законопроєкт №5650 – це критично важливий для України нормативний акт. Його прийняття дозволить зберігати ті природні екосистеми, які наразі недостатньо охороняються державою, особливо в умовах земельної реформи та децентралізації.

В умовах декларування прихильності України до Європейського зеленого курсу, прийнятя цього законопроєкту стане суттєвим кроком назустріч європейським стандартам охорони довкілля і попередження зміни клімату. Зараз питання лише у злагодженості роботи усіх парламентарів.

Юлія Овчинникова, народний депутат України, член делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), спеціально для УП.Життя

Титульна світлина petrkurgan/Depositphotos

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Побачити екологічну кризу: 10 мистецьких творів про те, як руйнується наша планета

Пилові бурі, смог та пожежі: в чому причина екологічних катастроф України

Кому заважає Смарагдова мережа – збереження цінних природних територій?

Чому в Україні потрібно створити "Смарагдову мережу" і що це таке

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.