Усе, що відбувалось до, під час та після аварії на ЧАЕС – ключові події для розуміння, як Україна прийшла до Незалежності

Чорнобиль є однією з тем, до яких існує постійний інтерес. Певною мірою зацікавленість збільшилася після виходу серіалу НВО про Чорнобиль, але й до цього звертались дослідники, журналісти та різні творчі організації, що робили проєкти, пов’язані з Чорнобилем.

Ми постійно фіксуємо інтерес до теми Чорнобиля, тому що ця тема магістральна. І якщо є питання, чи залишилось ще щось, що можна опрацювувати, то одразу скажу – так. Такого матеріалу ще вдосталь.

Можна сміливо підходити, включатись і шукати свій кут зору, свою оптику стосовно того, як з цими документами працювати і як їх репрезентувати для ширшої аудиторії.

Ми опрацювали дуже багато матеріалів, і є декілька аспектів, які вражають. Це, насамперед, кількість інформації і кількість того, що було відомо КДБ.

Величезний об’єм інформації було зібрано навіть до аварії. Наприклад, скільки в Прип’яті живе форцовщиків, хто спілкується із закордоном: що ці люди пишуть, і що їм відповідають. Ще вражає той факт, що і керівництво радянської України, і у Москві знали про можливі наслідки аварії, і разом з тим планували масові заходи.

Це, зрештою, відбилось у долях десятків, а то і сотень тисяч, а може і мільйонів людей, на їх здоров’ї.

Говорячи про аварію на ЧАЕС, треба розуміти, що такий важливий об’єкт завжди був у фокусі комуністичних спецслужб. Під час будівництва та після побудови ЧАЕС – це був головний об’єкт спостереження КДБ на території Радянської України.

Наразі наша робота полягає в тому, щоб дати змогу всім зацікавленим побачити ці документи. Тож ми публікуємо їх у збірках. На сьогодні вийшло 2 книги, які охоплюють фактично весь період: від початку будівництва до 1991 року, до введення саркофагу в дію. Також готуємо невеликі онлайн-колекції, що дадуть змогу прочитати документи і побачити, як вони фізично виглядають і як з ними працювали співробітники КДБ.

Якщо казати власне про роботу КДБ після аварії, то ми можемо спостерігати кілька ключових, генеральних ліній. Перш за все, це розслідування того, що було причиною аварії. І першочергово КДБ намагався не допустити поширення будь-якої інформації, пов'язаної з аварією. КДБ власне займалось приховуванням цієї інформації, а пізніше почало контролювати поширення інформації в потрібному руслі – в тому ключі, як це було вигідно Радянському Союзу.

Як такої фінальної думки чому сталася аварія, у КДБ не було. Вони збирали інформацію, опрацьовували її, аналізували наскільки та чи інша інформація відповідає дійсності.

Робили зрізи, що думають фізики-науковці, що думають співробітники ЧАЕС і, опрацювавши, виносили звіти на ЦК КПРС, на комісії, що тоді працювали. КДБ виконував роботу з застосуванням опитування громадської думки.

Висування власних думок, які б йшли у розріз з офіційною позицією партії, могло зашкодити кар’єрі, тому власні думки і висновки здебільшого озвучувались десь "на кухні". Саме таку інформацію мало на меті здобути КДБ.

Не офіційну думку когось, хто має стосунок до ЧАЕС, а саме особистий погляд. Умовно, те, що один фізик-ядерник скаже іншому в особистій розмові, десь за кухлем пива. У КДБ вважали, що ця інформація більш важлива, ніж та, що цей самий фізик-ядерник скаже офіційно на офіційному круглому столі.

Не можна казати, що КДБ збирали чутки. Вони збирали важливу інформацію, яка стосувалася аварії на ЧАЕС, але не могла бути висловленою вголос публічно в силу ідеологічних причин. КДБ і спецслужби чудово розуміли хто, що і чому говорить.

Навіть самі документи того часу – це бюрократичне звучання часів брежнєвського застою. І ці ж люди, співробітники спецслужб, так само розуміли: те, що люди скажуть вголос – відрізняється від того, що вони думають насправді.

Дуже добре, що інтерес до Чорнобиля повернувся. По-перше, все, що відбувалось до, під час та після аварії на ЧАЕС – це ключові події для розуміння, як Україна прийшла до Незалежності.

Чорнобиль став ключовою подією для зародження демократичного руху, для усвідомлення, що те, що відбувається – залежить і від людей.

Чим більше буде спроб власної інтерпретації, переосмислення та власного погляду, тим більше шансів, що ми зможемо охопити феномен Чорнобиля з усіх боків, осмислити як цілісне явище.

Головна небезпека саме в тому, щоб замкнутись на чомусь одному і показувати це на загал однобоко, без урахування всіх аспектів.

Андрій Когут, Директор галузевого Державного архіву СБУ, в рамках міжнародного форуму CHRNBL, що проходив 6-10 жовтня у Києві за підтримки Українського культурного фонду

Записали: Марія Гриневич та Ліна Бортновська

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Міжнародний форум Чорнобиля нещодавно пройшов одночасно в 11 країнах світу, залучивши до обговорення понад 50 спікерів різних галузей з усього світу. Науковці, ліквідатори, представники державних та культурних інституцій обговорювали можливі шляхи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Впродовж п’яти днів на форумі CHRNBL говорили про важливість застосування новітніх технологій для збереження культурної спадщини й висвітлення історичних подій, а також про необхідність сучасного культурного переосмислення травматичних сторінок історії нації.

Вас також може зацікавити:

Чорнобиль. Що далі? Культурна подорож у майбутнє зони відчуження

Вчені дослідили, як Чорнобильська катастрофа вплинула на українців

21 новий маршрут та 74 671 турист за 8 місяців. Що варто знати про розвиток Чорнобиля

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.