Сексистами не стають випадково: навіщо говорити з дітьми про гендерну рівність

Сексистами не стають випадково: навіщо говорити з дітьми про гендерну рівність

Діти – наше майбутнє. Нібито очевидний факт: від виховання дітей сьогодні буде залежати, яке суспільство нас оточуватиме завтра. До того ж дитинство – період, в якому потроху з’являється уявлення про соціальні ролі і вимальовується психологія поведінки.

Усі норми, упередження і правила, що вкладають при вихованні наступного покоління, матимуть своє відображення. Навіть невеликі деталі тут зіграють свою роль. Іноді – визначальну у становленні особистості.

Якщо ж більш серйозно, то сексистами і схильними до насильства не стають випадково. Ось одна з основних причин, чому потрібно говорити з дітьми про гендерну рівність. Але як саме говорити з ними?

Фільтруйте інформацію та розмовляйте

Діти схоплюють інформацію блискавично. А вона їх оточує з усіх боків: навколишній світ, однолітки, батьки та родичі, вчителі та вихователі. Також мультфільми, книжки, дитячі програми та ролики.

На жаль, на все це більшість не зважає як на фактори впливу. Хоча меседжі, які є в мультфільмах, до прикладу, відкладаються на підсвідомому рівні.

У них наочно показують соціальні аспекти: жінка готує і бавиться з дітьми, батько ходить на роботу. Якщо більш конкретні: принцеса чекає свого порятунку від принца, закохується з першого погляду і не має будь-якої іншої мотивації в сюжеті. Принца ж зображують хоробрим, сильним, незалежним.

Звичайно, відмовлятися від історій про Білосніжку чи сплячу красуню ніхто не змушує. Тут важливо говорити з дитиною, що роль у персонажів не означає, що так має бути і в житті.

З часом ми бачимо, як трансформуються меседжі для дітей: дівчата хочуть бути незалежними і не готові сліпо підкорятися. "Рапунцель", "Холодне серце", "Ваяна", "Хоробра серцем" – такі ж цікаві й захоплюючі.

Те саме стосується й таких мультиків, як "Корпорація монстрів" та "В пошуках Немо", де ми бачимо, що персонажі чоловічої статі є люблячими батьками чи опікунами, проявляють емпатію і повністю віддаються батьківству. Навіть виступають батьками-одинаками. Що теж цілком нормально.

Дозвіл на самовираження

Дітям необхідна свобода самовираження. Грати в ті іграшки, які їм подобаються. Одягатися, як хочуть. Обирати ті хобі, які подобаються. На цьому етапі й спрацьовують стереотипні рамки суспільства.

Рожеве – дівчатам, блакитне – хлопчикам, дівчат відводять на балет, хлопців – на футбол. Дівчатам дарують ляльок, хлопцям – машинки… Це не про вибір, а про обмеження.

Діти, яким забороняють обирати "неправильні" сфери інтересів чи соромлять за такий вибір – почуваються ніяково. Згодом вони вважають себе "ненормальними", якщо прагнуть іншого. А звідси у наслідках – невпевненість, замкнутість.

Особливо чітко вона може проявлятися в підлітковому віці, коли відбувається відторгнення суспільної думки чи думки батьків і дається воля експериментам.

Освіта

Гендерні стереотипи щодо інтелектуальних здібностей в дітей виникають рано і впливають на їхні інтереси.

Стереотип, що чоловіки кращі за жінок у математиці, погіршує результативність жінок у цій сфері та підриває їхній інтерес до математично інтенсивних галузей. Згодом це й впливає на вибір кар’єрного шляху. Цей факт доводять численні праці науковців.

Так, вам не почулося: стереотипи про те, що геніальними та дуже розумними можуть бути лише чоловіки, має відображення на жінках і в студентському віці. З цієї причини жінки рідше стають бакалаврами та докторами у з математики та фізики.

Навіть більше: упередження про когнітивні здібності чоловіків і жінок, ймовірно, будуть впливовими протягом усього розвитку. Якщо діти поглинають ці ідеї та діють відповідно до них, то багато здібних дівчат, швидше за все, до моменту вступу до коледжу вже відхиляться від певних сфер діяльності. Ось чому треба починати з розмов в ранньому дитинстві.

Чималий вплив має і оточення дитини, і предмети в школі, і насамперед вчителі. В пострадянських країнах трудове навчання все ще розділяють за статтю: хлопці забивають цвяхи, а дівчата вишивають.

Вчителі розповідають, що можна робити хлопчикам і не можна дівчатам. А у підручниках спостерігаємо за тим, що дівчата "генетично схильні" до меркантильності, а хлопці мають приховувати власні емоції. Трохи токсично, чи не так?

У Швейцарії для боротьби з цим явищем створили школу рівності. Де на заняттях розмовляють про гендерні норми та стереотипи, розглядаючи конкретні випадки.

Загалом темою пронизані всі уроки: на біології говорять про самців пінгвінів, що висиджують яйця, а на математиці рахують скільки флорист-чоловік продав букетів. Щоб показати: все це нормально. Межі в головах людей.

Дитина, яка росте в здоровій сім’ї, вільній від упереджень, буде ілюструвати те саме на інших. Даючи своїй дитині право на вибір та свободу до самовираження, ви робите свій внесок в розвиток суспільства.

Суспільства, яке пропагує рівні права та недискримінацію. До якого прагнуть європейські країни, де немає мови агресії, а панує згуртованість та піднесення.

Тетяна Рамус, громадська діячка, мисткиня, Посол Доброї волі Міжнародного громадського руху проти насильства "Біла стрічка/White ribbon", спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Гендерна дискримінація жінок, і чи могло все бути навпаки. Думки 4-х експерток

Жінка готує – чоловік заробляє: які гендерні стереотипи процвітають в українському суспільстві

"Це Олінька, прикраса бізнесу". Як це – хворіти на мізогінію?

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.

Реклама:

Головне сьогодні