Виберіть свою битву: як допомогти Україні, якщо ви за кордоном

4458
6 березня 2022

Війна застала мене у Естонії. Я розумію, як палає, коли ви скуті терром всередині, а життя ззовні – наче продовжується. Мені пощастило, бо Естонія і естонці стоять з Україною десятиліттями, ми розуміємо добре ворога – в нас з ним спільний кордон і шматок історії, а звідси і спільна культурна пам’ять, яка зараз проявляється в солідарності, наданні військової, технічної, гуманітарної підтримки, волонтерстві.

На демонстрацію в Таллінні прийшло понад 10 тисяч людей, напевно – найбільша демонстрація за весь час незалежності Естонії. З нами світ.

Проте я також розумію, як кожне "How are you? How are your loved ones?" запускає хвилю паніки і нерозуміння, як висловити те, чого словами не сказати. А на слова "Good that you’re safe" хочеться кричати – "But, don’t you get it? I wish I could be there, with people I love. No matter what!".

У ці моменти розумієш, що найкраще цю лють, гнів за вкрадену радість життя і майбутні спогади, паніку від терору, який розгорнувся, можна трансформувати лише в дії. Холодні голови, хірургічна прицільність, швидкість. Немає часу для паніки, кожна секунда – це можливо чиєсь життя. Діяти. Зараз.

Але як себе застосувати? 

Мій талант – моя зброя

Війна оголила не лише весь абсурд реальності, в якій ми жили, але й підсвітила те найцінніше – таланти кожного з нас мерехтять в тотальній темряві, як провідні зорі. 

Крім фінансової і психологічної підтримки, яку ви надаєте, для армії, своїх рідних, чи волонтерської для людей, які перетинають кордон (повірте, все що ви робите, може здаватись недостатнім, приймімо це, але також кожне маленьке зусилля може врятувати чиєсь життя), застосовуйте свої таланти. 

Мої друзі…  програмісти створюють веб-сайти як от opir.org, ukraine.now, проводять етичні кібер-атаки проти пропаганди, дизайнери – постери, тату-майстри пропонують тату за внески на армію, дослідники залучають академічну спільноту до досліджень, аналітики моніторять інфопростір, психологи створюють ролики "Як говорити з дітьми про війну?", власниця маленького бізнесу в Таллінні, що продає квіти – передає прибуток на армію, поки її офіс в Україні перетворився в виробничий цех коктейлів Молотова 

Вдихніть глибоко, запитайте себе – як мій талант може зараз допомогти Україні? Якщо у вас є час і можливість, знайдіть організації, що зараз перебувають в Україні, з’ясуйте проблему (ох, скільки їх там!), пропонуйте рішення. Дайте своєму таланту світити в найтемніші часи. Це можливість, яку нам дала ця війна. 

Виберіть свою битву – вони тривають не лише в Харкові, Києві, Маріуполі, Волновасі, але й в інформаційному, культурному, академічному, освітньому просторах. 

Особисто я відчула, що мій талант, як з’ясувалось за цих 10 днів війни, це – всього-на-всього поєднувати людей між собою (від Гватемали до Франції й Ізраїлю), щоб уможливлювати закупівлі того, що потрібно армії. Таланти проявляються по-різному, слухайте свій.

Від персональної до інституційної підтримки

Ми переходимо у фазу, коли персональної підтримки може бути недостатньо. Увага світу повільно віддаляється.

Важко бути очевидцем терору, хочеться втекти від нього і повернутись у світ смузі та нетфліксу. І це нормально (напевно), проте, щоб не втратити підтримку міжнародної спільноти, можемо впливати на інституції, в яких працюємо, що матиме мультиплікаційний вплив.

  • Працюєте у компанії? Як вона підтримує Україну?

Ось кілька прикладів, які мені надіслали друзі, які працюють в естонських бізнесах (це не реклама, хоча тільки ними і користуватимусь):

Bolt

 

Pipedrive

 

Лобіюйте підтримку зсередини.

  • Заручайтечь підтримкою організацій міжнародної технічної допомоги, які знаходяться у ваших країнах. 

Познайомтесь з їхніми представниками, подумайте, як вони можуть зараз включатись. Нам треба не лише перемогти у війні, але й накопичувати ресурси для відбудови нашої країни. Діймо на випередження.

Низова і культурна дипломатія

"Ось тобі, жінко, зброя. Стріляй з неї." – пише Калитко. Стріляємо. 

  • Зараз, як ніколи важливо, говорити і допомагати іноземцям знаходити відповіді на запитання.

Говорити не тільки про те, що болить, але й про те, ким ми є. Це наш шанс пояснити світові, що відбувається/лося в Україні, говорити про нашу історію, ділитись плейлистами української музики, надсилати перекладені книги наших авторів, навіть організовувати перегляди українських фільмів – виходити за рамки меншовартості і пост-колоніальності. Російська пропаганда і її наратив працював десятиліттями, час дати їй відсіч. 

  • Війна – це теж про дегуманізацію.

Прилітають репортажі "17 вбито, з них 2 дітей" – пасивний стан дієслів англійської мови ніби допомагає переносити цю втрату легше, але у війни є свої обличчя. Наші друзі, рідні, знайомі.

Говорімо про їхні історії з журналістами, з медіа, з друзями-іноземцями. Ми надто довго жили у світі, де на життя можна повісити цінник.  

Кожного разу, коли мені здається, що відчай от-от візьме вгору, хтось звідкілясь постукає у мій месенджер з пропозицією щось організувати, задонейтити, змайструвати, і це повертає віру, що все буде Україна, бо ми є одне в одного, де б ми не були. 

P.S. Мені було складно дозволити собі їсти чи спати в ці дні, але це потрібно, бо в нас дорога довга – не лише витурити ворога з нашої країни і отримати всі репарації опісля, але й  відбудувати, те що знищено і наповнити новими сенсами це життя, цей світ. Тримаємось і працюємо.

05/03/22

10 день війни

Таллінн, Естонія

Ліля Боровець, спеціально для УП. Життя

Вас також може зацікавити:

Як допомогти дітям подолати тривогу через війну?

Корисні Telegram-боти: куди "здавати" ворога, де шукати допомогу? Список Мінцифри

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.  





Головне на сайті