Як українці змінилися у своїх уявленнях про Григорія Сковороду

Моє перше знайомство з Григорієм Сковородою було приблизно таким самим, як і у будь-якого іншого полтавського школяра середини нульових. Задушливий червоний "Ікарус" – нескінченні 180 км до Чорнух – запах свіжоскошеної трави у музеї-садибі – каша з фактів про мандрування та вчителювання.

Протягом наступних 15 років сприйняття мною Сковороди так і складалося з випадкових відомостей на кшталт "де він народився" і "що робив". Майже переконаний, що у багатьох українців так само. І, звичайно Григорій Савич на додачу був "тим самим чоловіком з 500 гривневої купюри".

За моїми відчуттями останнім часом відбулися певні зрушення у тому як українці сприймають Сковороду. У якомусь сенсі я б назвав цей процес дорослішанням нас як суспільства: ми краще вивчаємо контекст, у якому жив філософ, починаємо аналізувати його ідеї і приміряти до сьогодення.

Каталізатором для спроб зрозуміти Григорія Савича для мене стала ще й робота в Аспен Інституті Київ. До 300-річчя з Дня народження філософа ми провели у Полтаві серію дискусій "Ідеї Сковороди у нашій сучасності". Обмін ідеями заради позитивного впливу на суспільство – одна з важливих складових місії Інституту. Саме такий вплив, як на мене, може дати розуміння творчості Григорія Савича.

Чому важливо читати Сковороду і як це робити

Це прозвучить доволі просто, але ключ до глибшого розуміння Сковороди і, відповідно, збагачення його ідеями – у читанні творів філософа. Вся сила та привабливість постаті Григорія Савича не у годиннику, який він носив, та не у тому, що він начебто ходив босоніж, вони – у текстах. У якомусь сенсі таке читання можна назвати роботою, бо Сковорода ніколи не дає прямих відповідей. Його настанови метафоричні і є радше заданням напрямку для подальших роздумів.

Повна академічна збірка творів Григорія Сковороди

Олександр Савчук, який видав "Повну академічну збірку творів" Григорія Сковороди, радить читати твори філософа в оригіналі. Зважаючи на їх поетичність, будь-який переклад, на думку Олександра, буде адаптацією. Крім того, варто мати базове уявлення про Старий та Новий Заповіти, творчість античних авторів. У вже згаданій "Повній академічній збірці творів" ⅔ об’єму книги складають коментарі, які пояснюють цитати, алюзії чи метафори.

Ще одна порада Олександра – залучення "провідників" при читанні Сковороди. Йдеться про людей, які зможуть пояснити певні посилання та образи, що значно підсилить радість розуміння. У цьому сенсі аналіз кількох сторінок текстів Сковороди на парі в університеті може бути значно ціннішим за транслювання знань про Григорія Савича та його біографію.

Читайте також: Пам’ять про Сковороду – це акт спротиву: як святкують 300-річчя філософа в його університеті

Григорій Сковорода – невід’ємна частина української культури

Один з інструментів, яким користується сучасна Росія – фальсифікація історії. Аналогічним чином імперія діяла протягом кількох століть. Не дивно, що представники російської традиції намагалися долучити до неї і Григорія Сковороду.Так, російськомовна сторінка Вікіпедії стверджує , що Григорій Савич – "русский и украинский странствующий философ, поэт, баснописец и педагог". Тобто спочатку "рускій", а вже потім українець.

За словами письменника та філософа Тараса Лютого, у творчості Григорія Сковороди є маркери, які дозволяють атрибутувати його саме до української культури. Філософ говорить, що його мати це Малоросія, а тітка – Україна. Він не цитує у своїх творах російських авторів. використовує латинську та грецьку мову, часто звертається до ідей античних авторів. А також прагне повернутися до Гетьманщини та Слобожанщини, коли їх покидає, бо почувається тут вдома.

Григорій Сковорода. Зображення: Фокус

Сприйняття Сковороди як "свого" і відстоювання цієї позиції є дуже важливими. По-перше, тому що ідеї Сковороди допомагають зберігати стійкість у темні часи, пізнавати себе та розвивати. Також вони є дуже суголосними українському характеру. По-друге, у сенсі протидії імперії, для якої прапорець "рускій" дорівнює спробам ще ширшої експансії у подальшому. По-третє, тому що Сковорода та його ідеї – це той бренд, який цілком може популяризувати Україну у світі. За останні 9 років війни і майже рік повномасштабного вторгнення ми, як суспільство, зробили великий прогрес у тому, щоб міцно триматись свого власного.

Читайте також: При свічках, з 3D інсталяціями і в арт-пабі: як в Україні святкують ювілей Григорія Сковороди

Ідеї Сковороди, як інструмент створення гарних та дієвих людей

В умовах великих потрясінь ми потребуємо точки опори – такими можуть слугувати ідеї Сковороди. Насправді, Григорій Савич та його філософія наче і чекали на цей час, щоб розкритися для нас повністю. Сам Сковорода жив у 18 столітті і теж застав складний для України та всього українства час. Олександр Філоненко, філософ, православний теолог та публічний інтелектуал говорить, що Сковорода показав: Україна сильна здатністю створювати освітні середовища навіть коли руйнуються інституції. Фактично, він був тим, хто вмів створювати гарних, дієвих людей в умовах кризи та розрухи.

Пам'ятник Сковороді у Чорнухах

Сковорода, як справжній філософ, вмів підтримати людину коли її зраджують найзвичніші контексти. Ідеї, які він залишив після себе, теж мають цю здатність. Скажу про себе: протягом 10 місяців повномасштабного російського вторгнення на територію України, я майже щодня повертаюся до ідеї, що кожна людина має в собі все необхідне, щоб бути щасливою та протистояти злу. Це усвідомлення допомагає мені зберігати стійкість, продовжувати боротися та працювати попри все.

Крім того, дар Сковороди виховувати дієвих людей, відображений у його творах, точно буде нам у нагоді під час післявоєнного відновлення України.

Сковорода – феномен української ідентичності

Постійне самопізнання себе як українців вкрай важливе для нашої нації. Фактично, воно є базою. Ми усвідомлюємо ким ми є, і відстоюємо це право бути собою. На думку Володимира Прокопенка, доктора філософських наук та професора філософського факультету ХНУ ім. Каразіна, Сковорода якраз і вчить нас самовизначенню. А також – свободі, її ціннісному і практичному значенню в житті кожного з нас.

Одна з дискусій з серії "Ідеї Сковороди в нашій сучасності"

Схожі питання розглядали учасники минулорічної серії діалогових семінарів Аспен Інституту Київ, присвячених національній ідентичності. Цікаво, що під час опитування, яке ми провели на заключній події цієї серії, більшість учасників назвали культуру свободи головним фундаментом української ідентичності. Виходить, що Сковорода вчить нас бути тими, ким ми є.

Володимир Прокопенко також вважає, що ми споріднені зі Сковородою, бо щоразу робимо вибір – не лише діями, але і в думках. Крім того, як і Григорій Савич, схильні робити важливі екзистенційні вибори на основі почуттів.

Сковорода з’являється тоді, коли його ідеї потрібні найбільше

Інколи я шкодую, що моє знайомство зі Сковородою було занадто раннім і дещо зім’ятим. З іншого боку, Григорій Савич знову з’явився у моєму житті саме тоді, коли він та його ідеї були потрібними найбільше. Здається, що час, коли треба триматися попри все – загалом найкращий для його філософії. Час, коли треба будувати – теж.

Часто чую думки, що повномасштабне російське вторгнення допомогло українцям розкритися для себе та всього світу. Безумовно, це правда, але, переконаний, не межа. І Сковорода – той, хто зможе допомогти нам до неї наблизитися. Тому що пізнаючи його ідеї, ми пізнаємо себе. А пізнавши себе, зможемо збудувати те суспільство, про яке мріємо та на яке заслуговуємо.

Читайте також: Перший український панк, православний буддист: що ви знаєте про Сковороду. ТЕСТ