Що відбувається з кіноіндустрією: про сьогодення і майбутнє українського кіно
Минув майже рік повномасштабної війни Росії проти України, яка кардинально змінила усі наші плани та очікування. Українську кіноіндустрію так само торкнулись зміни. На початку весни минулого року більшість кінопроектів заморозилась, зйомки зупинились, кінофахівці часто переформатували свою роботу. Хтось облаштував замість знімальних павільйонів та кіновиробництв волонтерські хаби, хтось взяв до рук зброю і пішов воювати проти ворога.
Ці та інші фактори спонукали нас проаналізувати та дослідити, в якому стані зараз знаходиться українська кіноіндустрія, щоб зрозуміти, яке на неї чекає майбутнє. Так, Українська кіноакадемія провела анонімне голосування серед українських кінофахівців, в якому міг взяти участь кожен охочий.
Результати були доволі прогнозованими. Більшість з 400 опитуваних після початку повномасштабного вторгнення Росії не виїхала за кордон, а залишилась на батьківщині, в Україні. Ті, які все ж виїхали, зараз перебувають переважно в Європі: Німеччина, Польща, Велика Британія. Там вони або намагаються продовжити професійну діяльність та беруть активну участь в культурній політиці та активістських заходах, або зосереджені на волонтерській діяльності. Більшість кінематографістів продовжує працювати в кіногалузі подекуди паралельно займаючись волонтерством.
Тобто ми можемо сподіватися, що нам вдастся уникнути затяжного періоду стагнації українського кінематографу, до якого часто призводять великі кризи. Найактивніше зараз функціонує документалістика, яка фіксує реальність "тут і зараз" та не потребує значних бюджетів на виробництво, на відміну від створення художнього ігрового контенту.
Державний бюджет на кіногалузь був суттєво скорочений у 2022 році після секвестру і перерозподілу коштів на більш нагальні галузі, як воєнна й оборонна. У бюджеті на 2023 закладено 136,7 млн. грн, на противагу 1,71 млрд грн, які спочатку закладались на 2022 рік. Тому сподіватися на державні кошти кінематографістам не доводиться. Тому одним з варіантів є звертатися по допомогу до міжнародних фондів, установ та інституцій, які надають підтримку українським кінопрофесіоналам. До прикладу, нещодавня грантова програма Української кіноакадемії спільно з Netflix. Чи інші можливості для різних галузей та форм кіно- та серіального виробництва. Проте, як виявилося, про такі грантові програми знає небагато фахівців. Тож потрібно посилити комунікації для того, аби працівники кіноіндустрії були поінформовані про всі можливості і заохочення до своєї професійної діяльності.
Наразі фінансова складова процесу кіновиробництва є нагальною. В умовах війни культура часто залишається недофінансованою галуззю, оскільки пріоритетними, безумовно, є інші сфери захисту країни. Втім, культура – це те надбання, яке ми творимо зараз, а отримаємо плоди для нащадків в майбутньому. Мистецтво – це відображення сучасності і зріз формування суспільства в кризових ситуаціях. Тому наразі кіноіндустрія має знайти ще більше шляхів до продовження існування і творення. І для цього ми маємо ще більше консолідувати спільні зусилля в напрямку пошуків фінансування чи співфінансування кінопродукції. Потрібно шукати і заохочувати партнерів, працювати спільно і якомога більше показувати міжнародній спільноті вигоди підтримки українського кінематографу.
Попри всі обставини, фільми продовжуть знімати і випускати в прокат на великі екрани. Наприклад, нещодавно закінчилися зйомки фільми "Ти – космос" та "Уроки толерантності". Весною зняли документальний фільм "День українського добровольця" і він вже побував на міжнародних кінофестивалях. Також в прокат вийшли фільм "Область героїв", а стрічка "Щедрик" вже понад місяць збирає глядачів в кінотеатральних залах. І ці показники не падають. За сприяння міжнародної спільноти ми маємо всі можливості для того, аби продовжувати підтримувати кіновиробництво України на належному рівні.