Що передбачає скандальний закон про відкладене батьківство?

Чи не кожна законодавча ініціатива, що стосується медичної сфери, викликає резонанс в суспільстві. Не оминув скандал і новий закон щодо забезпечення права військовослужбовців на біологічне батьківство.

"Влада збирається заборонити дітей полеглих патріотів" – такого роду дописи зустрічаються в мережі.

Та якщо розібратися із положеннями нової ініціативи, це не так. Адже закон насамперед про фінансування, а не про регулювання застосування репродуктивних технологій.

З чого все починалося

До сьогодні в Україні немає закону, який регулював би питання застосування репродуктивних технологій. Існує лише один дуже давній наказ МОЗ. Але технології такого виду розвиваються набагато швидше за наші норми.

Основна проблема полягає у тому, що значна кількість чоловіків-військовослужбовців мають ризик втрати можливості реалізувати своє право стати батьком. Щодо жінок ситуація ще складніша, хоча, на жаль, менш обговорювана.

Відтак у 2022 році в суспільстві розгорнулася масштабна дискусія щодо застосування репродуктивних технологій.

Більшість клінік в сфері репродуктивних технологій – приватні. Проте існують також державні та комунальні медзаклади, де надаються подібні послуги. У 2022 році, коли масово обговорювали це питання, наголос стояв на тому, що такі медичні процедури переважно платні. А отже, було б добре потурбуватися про безоплатний доступ до, наприклад, забору та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців. Адже право на батьківство (материнство) захищене Конституцією України (стаття 51).

У цих обговореннях питання подальшого застосування цих клітин: як, коли, в якому порядку, – не було наріжним. Цю дискусію також ускладнював ще один аспект: якщо військовослужбовець загине, то це вже посмертне донорство. Щодо нього в світі є дуже обережний підхід та ґрунтовна морально-етична дискусія.

Основна вимога, яка присутня у країнах, які допускають посмертну репродукцію – це встановлений чіткий порядок її проведення і надана чітка письмова згода особи на застосування її репродуктивних клітин після її смерті.

Насправді це моральна дилема для всього суспільства. Тому, наприклад, в нас досі не дозволено застосування певних технологій неодруженим людям. Це питання розвитку інституту сімʼї, це питання опіки над дитиною, якщо з рідною матірʼю (батьком) щось станеться. Одним словом, це питання для всього суспільства, можливо нового суспільного договору.

Тому в пояснювальній записці до законопроєкту №8011 (який був ухвалений і який зараз ми обговорюємо) було зазначено, що порядок використання репродуктивних клітин після смерті військовослужбовця (і прирівняних до них категорій) має визначити уряд.

Читайте також: Як закон перешкоджає українським вдовам народжувати дітей від загиблих військових. Розбір ситуації

Скандальний закон

Отже, маємо нарешті проголосований закон, суть якого зводиться до переліку безоплатних медичних послуг, на які мають право військовослужбовці. Зокрема мова про оплачене державою (тобто не власними коштами, а з бюджету) здійснення забору, кріоконсервацію (простою мовою "заморожування") та зберігання їхніх репродуктивних клітин.

Варто наголосити, що фінансування з боку держави цієї послуги буде лише на період воєнного стану. Тобто після його завершення військовослужбовець повинен буде сам оплачувати подальше зберігання. Але, окрім того, всі ці питання ще має врегулювати Кабмін.

Якщо коротко, ось які підсумки можна підбити, аналізуючи текст законодавчої ініціативи:

• безоплатність збору, кріоконсервації і зберігання репродуктивних клітин (це норма про фінансування),
• це безоплатність діє лише під час воєнного стану (знову ж таки мова про фінансування),
• порядок застосування та реалізації права на батьківство законопроєкт не ставив за мету.

А тепер про важливий нюанс. Коли ми читаємо закони, то часто в кінці тексту після норм, які встановлюються, які є обов’язковими для застосування, ми можемо знайти окремий розділ "Прикінцеві та перехідні положення". Завданням такого розділу є визначити порядок набуття чинності зазначених в основній частині положень та норм. Наприклад, коли набуває чинності: одразу після публікації або через певний час.

Також цими прикінцевими та перехідними положеннями даються "вказівки" Уряду, що потрібно ще зробити, щоб даний закон "запрацював". Зокрема, для виконання цього закону (про безоплатну послугу) також визначено широке коло осіб, які мають право користуватися даною процедурою, а також про те, що порядок направлення має розробити Кабмін.

Отже, коли ми бачимо цю фразу "у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні права якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією" мова йде про скоріш про фінансування, а не про регулювання репродуктивних технологій.

Зокрема тут йдеться про те, що, якщо ви хочете за державний кошт кріоконсервувати та зберігати репродуктивні клітини, то надалі держава не буде їх оплачувати і за це відповідати.

Отже, висновок наступний: якщо хочете бути впевненими в збереженні біоматеріалу, то ви можете самостійно звернутися в приватну клініку за власний кошт та мінімізувати будь-які ризики щодо його збереження.

Також цю фразу слід трактувати так, що держава фінансує можливість реалізації права на батьківство (материнство) живої людини, право якої вона гарантувала даним законом і Конституцією. Тобто при житті військовослужбовцю держава оплачує на час воєнного стану збереження шансу стати батьком (матір’ю), але не більше.

Капітальний ремонт, а не косметичні зміни

Право ж другого з подружжя використати посмертно репродуктивні клітини загиблого чоловіка (дружини) має бути нарешті врегульовано відповідним Законом "Про застосування репродуктивних технологій", над яким ведеться робота понад 15 років.

Саме цей закон зміг би розставити крапки над "і" не лише у цьому питанні, а й у скандальній для України на міжнародній арені практиці сурогатного материнства. Більш ніж впевнена, що після перемоги міжнародні партнери вимагатимуть нарешті врегулювати це питання також. Підкреслю, врегулювання не дорівнює забороні чи обмеженням.

Просто слід згадати відому в Україні ситуацію із застосуванням репродуктивних технологій, яка отримала не дуже позитивний розвиток. І все це сталось саме через недостатнє регулювання процедури застосування репродуктивних технологій, коли жінка з Чернігова, яка у 2011-му народила у віці 66 років.

Через певний час стало відомо про її жорстоке поводження з дитиною. Тому міська рада ухвалила рішення забрати дитину. Ця історія ще тоді вплинула на парламентарів і у 2012 році було обмежено вік жінок, які можуть застосувати репродуктивні технології, щоб завагітніти до 51 року.

Читайте також: Рве одяг, дряпає і б’є: в Чернігові у літньої матері відібрали доньку, яка попросила про це у соцмережі

Сподіваюсь, що і нинішній суспільний резонанс та досить некоректне трактування закону з боку суспільства вплине на ухвалення довгоочікуваного документа про застосування репродуктивних технологій парламентом.

Зоряна Скалецька, партнерка Ario Law Firm, міністерка охорони здоровʼя у 2019-2020, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.