Як не програти країну в рулетку
Вже за лічені дні Україна опиниться перед тектонічними змінами у суспільному житті.
Адже із початком нового року настає крайній термін легалізації грального бізнесу, що майже десятиріччя знаходився поза законом.
Саме у 2018-му Україна має повернути азартній індустрії можливість легально заробляти кошти. Це є вимогою з боку МВФ, зафіксованою у відповідному меморандумі. І від виконання цієї вимоги залежить подальше кредитування Фондом нашої держави.
 |
| У 2018-му Україна має повернути азартній індустрії можливість легально заробляти кошти. Фото tezzstock/Depositphotos |
Українська влада радо поспішає виконати цей наказ. Тому в парламенті вже лежить і чекає на голосування урядовий законопроект №4663 "Про детінізацію ринку азартних ігор та забезпечення доходами бюджету з метою виконання соціальних зобов'язань".
Однак винесені у його назву "соціальні зобов’язання" – насправді лише чергова ненапружена імітація захисту суспільства від потенційно небезпечного бізнесу.
Закон у його нинішньому вигляді є відверто антисоціальним, бо не містить жодних згадок про те, як гральний бізнес має відшкодовувати суспільству неминучі негативні наслідки тепер вже відкритої роботи казино, букмекерських контор та особливо агресивних останнім часом "національних" лотерей.
Парадоксально, що, погоджуючись на вимоги МВФ щодо наповнення бюджету, ми матимемо потім десь шукати мільярди гривень на подолання наслідків бездумного виконання цих вимог: збільшуючи бюджети міністерств і відомств на лікування важких соціальних хвороб суспільства.
Власне, після ознайомлення з текстом законопроекту 4663, стає зрозуміло, чому аж з 2015-го року влада опиралася ухваленню закону, який би змушував азартний бізнес після легалізації направляти фіксовану частину своїх прибутків на цілком конкретні заходи виправлення соціальної шкоди, яку наносить гральна індустрія.
В той рік у парламенті був зареєстрований законопроект 3597 "Про Державний фонд гуманітарного розвитку України", розроблений у співпраці з громадськими активістами, організаціями, культурними та інтелектуальними лідерами країни, і підтриманий депутатами найбільших фракцій, які стали його співавторами.
Я ініціювала створення цього проекту саме для того, щоби запустити в Україні механізм соціальної компенсації з боку індустрій, що несуть реальну соціальну загрозу: гральної, алкогольної та тютюнової.
Таким чином, кожна залишена в гральних залах та лотереях гривня мала б давати десять копійок на відшкодування тих збитків соціуму, які наносять азартні ігри.
За ці захищені законом кошти повинна була створюватися здорова альтернатива для суспільства у вигляді розвиненої і доступної сучасної соціокультурної інфраструктури.
Однак опір провладних сил цьому наміру виявився настільки великим, що владною верхівкою була розроблена ціла спецоперація по знешкодженню доволі сильної й резонуючої законодавчої ініціативи.
На противагу законопроекту 3597 до Верховної Ради був внесений "альтернативний" проект про створення в підпорядкуванні Міністерства культури Культурного фонду, який не передбачає введення відповідного соціального платежу.
У підсумку саме цей імітаційно-реформаторський закон і був ухвалений депутатами – очевидно, під тиском тих, хто не бажав легалізації прибутків грального бізнесу і, тим більше, не прагнув ділитися ними з власним суспільством (докладніше про цю історію можна почитати тут).
Та попри все Фонд гуманітарного розвитку таки був створений – але як громадська, а не державна організація.
У березні ми запустили платформу #SOSмайбутнє, закликавши громадян у соцмережах власноруч проводити "народну інвентаризацію" нашої гуманітарної сфери по всій країні — закладів культури, шкіл спорту та мистецтва, пам’яток архітектури.
Висновки роботи тисяч волонтерів підтвердили невтішні побоювання: гуманітарна галузь, від якої нині залежить ментальне та фізичне здоров’я українського суспільства, знаходиться на межі руйнації та зникнення.
Саме для того, щоб боротися із подібним (хоча, звичайно, не настільки масштабним) соціальним занепадом, у Великій Британії два десятиріччя тому був створений фонд Good Causes, який отримує 28 пенсів з кожного фунту стерлінгів, що британці витрачають на лотереї.
Далі ці гроші йдуть на реалізацію кращих й найбільш затребуваних громадами проектів у культурі, спорті, освіті, науці, на збереження спадщини та екології.
За час свого існування Good Causes за гроші лотерей профінансував близько півмільйона проектів на загальну суму 37 мільярдів фунтів.
Таку ж систему ми пропонували ввести й в Україні, але влада обрала шлях ігнорування потреб своїх громадян. Бажаючи виключно заробляти на їхніх слабкостях та відверто спонукаючи й посилюючи їхню залежність.
Чи не є це злочином держави проти власного суспільства – усіляким чином потакати небезпечному бізнесу, що сьогодні заробляє мегастатки ціною людських доль?
Осі і маємо, що поруч із занедбаними будівлями колишніх спортивних шкіл, музеїв та палаців дитячої творчості як гриби ростуть тисячі нелегальних гральних залів.
Їхня кількість на вулицях країни, що знаходиться на війні та у глибокій економічній кризі, є настільки приголомшливо великою, що можна подумати, ніби ми якимось дивом перенеслися якщо не в Лас-Вегас, то як мінімум у Макао.
Цілком зрозуміло, що ця ситуація повністю влаштовує тих, хто знімає фінансові вершки з роботи незаконних гральних закладів. Але вона точно не влаштовує українське суспільство.
Майже щодня в ЗМІ потрапляють чергові історії про те, як наші співгромадяни (в тому числі й підлітки) виносять сімейні речі і здають їх в ломбарди, дбайливо встановлені в тих самих "лотереях", щоб негайно спустити отримані гроші за грою.
Ну, а оскільки формально ніяких казино й букмекерських контор немає, то немає і служб, які б стежили за дотриманням елементарних прав людини в цих закладах і не допускали б завуальований грабіж, поки гравець-невдаха в стані афекту не повиносить зі своєї квартири всі матеріальні цінності.
Ще один ефект лудоманії (тобто, ігрової залежності): посилення інших деструктивних звичок. В першу чергу, алкоголізму. Який, за свіжими даними Світового банку, є причиною смерті 40% чоловіків і 22% жінок в Україні віком від 20 до 64 років.
Ці шокуючі цифри, безумовно, охоплюють і тих, хто через хворобливу пристрасть до ігор і неминучих програшів звернувся до склянки замість кваліфікованого терапевта.
І все ж легалізація азартного бізнесу і його фінансових потоків є лише питанням найближчого часу. Адже, навчившись плювати в обличчя українського суспільства, влада поки не сміє перечити своїм міжнародним кредиторам.
І чим голосніше чути ходу стрілок на годиннику, тим все більш схвильована влада пошуком рішення, завдяки якому легальні казино приносили б якомога більше грошей своїм власникам і якомога менше на зростання економічного та культурного капіталу Україні.
Але в них не вийде. Ми не дамо пройти легалізації грального бізнесу за рахунок нашого суспільства.
Громадські організації, які розробляли закон про соціальну відповідальність гральної індустрії, вимагають провести у залі Верховної Ради суспільне обговорення урядового законопроекту. Разом із представленням звіту про нинішній обсяг тіньового азартного бізнесу, аби оцінити, яку реальну соціальну небезпеку несе його легалізація.
Ми оголошуємо суспільний ультиматум владі й учасникам азартного ринку.
Ми не допустимо ухвалення антинародного закону, який на багато десятиріч законодавчо закріпить планову деградацію українського суспільства.
Нашим суспільним ультиматумом є втілення європейських норм і критеріїв та законодавчо закріплене фінансування гуманітарних проектів, які мають запобігати та виправляти шкоду від казино, електронних лотерей, одноруких бандитів, блекджеку, рулетки та інших радощів.
Тому що шкода країні, яка буде нанесена актуальним на сьогодні урядовим законопроектом, є неминучою й невідворотною.
Гральний бізнес не може так просто легалізуватися, аби процвітати в анархічних умовах дикого капіталізму, надаючи всім оточуючим лише право вдихати його отруйні випаровування.
Урядовий законопроект №4663 має бути радикально змінений для того, щоб захистити інтереси власних громадян.
Він має містити чіткі умови дотримання гральними закладами правил відповідальної гри, які вбережуть гравців від психологічної залежності і фінансового краху.
Повинні бути прописані і вимоги до приміщень: наявність денного світла, годинник на видному місці, відсутність ломбарду і заборона на продаж тютюну й алкоголю.
Однак найголовніше: закон і пов'язані з ним зміни до податкового та бюджетного кодексу повинні ввести принцип соціальної компенсації, який буде фінансувати гуманітарну безпеку всього суспільства в цілому.
За різними оцінками, економічний ефект для держбюджету від легалізації гральної індустрії оцінюється в суму від 2 до 7 мільярдів гривень на рік.
[L]Частина цих коштів має в обов’язковому порядку бути направлена на реалізацію тих заходів і проектів, що дозволять суспільству виховувати здорових дітей і розвиватися дорослим людям.
Причому ці кошти не можуть бути предметом політичного торгу в чергову грудневу "бюджетну ніч" – вони повинні надходити на гуманітарні потреби в автоматичному законодавчо захищеному режимі.
Саме за такими правилами працює гральний бізнес в європейських країнах, де права людини – в тому числі право на освіту і культурний розвиток – є священними.
Інакше отримані після легалізації азартних ігор кошти держбюджету доведеться повністю направляти на примноження поліціянтів, колоній та тюрем, наркодиспансерів, психлікарень, закладів медичної системи, що борються з негативними ефектами залежності.
Та й питання, чи вистачить цих грошей.
Якщо ж влада і на цей раз проігнорує вимоги громадянського суспільства, я обіцяю, що поруч із нами проти цього цинізму виступлять тисячі матерів, чиї діти вже стали жертвами легальних сьогодні "лотерей".
Тисячі родин, які вимушені були продавати свою власність, аби розрахуватися із накопиченими у цих підпільних казино боргами.
І тоді по всій країні гральні зали трощитимуться насправді – а не так, як це відбувається під час нинішніх оперет, коли бізнесмени в рамках війни за долю "лотерейного" ринку підсилають один до одного ватаги "патріотів" у балаклавах.
Позиція суспільства в цьому питанні буде непохитною. Вона зобов'язана бути такою. Бо сперечаємося ми не про гру, а про реальність.
І саме тому ми не маємо дозволити спритним політичним гравцям програти нашу країну в рулетку!
Наталія Заболотна, президент Фонду гуманітарного розвитку України, спеціально для УП.Життя