Навіщо культурі історії успіху
Минулого тижня у Лісабоні за участю представників України відбулося засідання Європейської асоціації фестивалів (EFA), однієї з найбільших професійних мереж.
Про це не розкажуть у новинах на ТБ, навряд напишуть у рейтингових онлайн-медіа, адже у вітчизняному інформаційному просторі здобутки культури традиційно вимірюються кінцевим результатом роботи пасіонаріїв без висвітлення процесів, зрушень і усіх докладених зусиль.
Хоча нам, без сумніву є, чим пишатися.
ГогольFest і Січеславська асоціація фестивалів "АртЕтно-Фест" стали членами EFA. Це історія успіху, якої так потребують українські культурні менеджери для того, щоб продовжувати свою роботу, займатися улюбленою справою, яка формуватиме імідж сучасної, прогресивної – культурної України.
Отже, кілька останніх років організатори українських фестивалів активно інтегруються в EFA, усвідомлюючи необхідність вступу до великих мереж, про яку йшлося у попередньому дописі.
Так, на зустрічі в Лісабоні, крім координаторів ГогольFest, були присутні організатори JoyFest, "АртЕтно-Фесту", а також представники EFFE Хабу в Україні ‒ громадська організація "Демократія через культуру", яка допомагає вітчизняним фестивалям зі членством в Асоціації.
За словами очільників хабу, вони надсилали в EFA досить довгі списки українських фестивалів, але вибір не завжди вдавалося спрогнозувати, він падав не на великі заходи, а на маленькі, автентичні, тобто ті, що вирізняються з-поміж інших змістовно.
Зважаючи на те, що членство у EFA платне, і часто сума внеску буває завеликою для українських фестивалів, виникла ідея створити в Україні власну асоціацію, яка б полегшила процес долучення до глобальної мережі усім іншим.
Які прерогативи має вступ до Європейської асоціації фестивалів?
Найважливіший блок – це нетворкінг. Під час різноманітних заходів кожен член асоціації отримає цінне спілкування з організаторами найбільших фестивалів Європи.
Плюс EFA тісно співпрацює з Міжнародною асоціацією перформативного мистецтва, заходи якої відбуваються на всіх материках, відповідно, у членів асоціації є зв’язок з європейською та міжнародною спільнотою.
Наступний блок – освітній. Для організаторів фестивалів проводяться майстер-класи з комунікацій, проектного менеджменту тощо.
Через велику мережу також можна шукати співробітників і виконавців своїх проектів міжнародного рівня.
Дуже часто, коли ти хочеш організувати захід в Україні, виявляється важко знайти нерезидентів країни, запросити їх й залучити, щоб підвищити статусність події.
У таких випадках виручає EFA. Комунікуючи з найкращими представниками галузі, можна визначити для себе провідних гравців ринку, або організовувати обміни.
Ще один важливий блок роботи асоціації – розвиток компетенції. EFA видає чимало матеріалів, які поширює серед своїх членів.
Асоціація має розроблену професійну літературу з проектного менеджменту.
Також є буклети про авторське право, правила складання бюджету тощо.
Це якісно написані матеріали, з аналізом законодавства всіх членів Європейського Союзу, описом діяльності кандидатів на вступ до EFA.
За допомогою цих матеріалів можна отримати доступ до вирішення багатьох професійних питань.
EFA дає можливість представникам одного фестивалю певний час попрацювати на іншому заході. Наприклад, менеджер Міжнародного одеського кінофестивалю може поїхати на Берлінале, щоб подивитися, як там організовано роботу.
Що дивує більшість представників європейських фестивалів в українських колегах, це те, що у нас масштабні фестивалі робляться мінімальною кількістю людей.
Адже більшість європейських фестивалів – це команди під сто людей, де кожен співробітник виконує свою вузькоспеціалізовану функцію.
Тому, коли європейці чують про мультидисциплінарні фестивалі, зроблені мультидисциплінарними людьми, то сприймають таку інформацію як щось неймовірне й, чесно кажучи, невиправдане.
Чому?
Бо тяжка організаційна робота, коли кожен захід сприймається як виклик, швидко призводить до професійного вигорання.
Поруч із структурованими, завчасно запланованими іноземними фестивалями видно ще один великий мінус українських ‒ неспроможність дати собі фінансову оцінку. У нас заходи створюються спорадично, а гроші фандрейзяться з різних джерел, немає сталості.
Натомість в Європі організатори оперують чіткими цифрами: можуть сказати, скільки коштує фестиваль, що дозволяє заздалегідь готуватися до заходу, створювати план на кілька років наперед.
Такий підхід важливий навіть у питанні сплати внесків у EFA. Адже, якщо фестиваль недорогий, немає сенсу сплачувати більше, ніж заробляєш.
Вкотре повторюся: завдяки великим мережам культурні менеджери можуть самовдосконалитися, адже отримують нагоду порівнювати себе з іншими, навчитися планувати те, що раніше було намріяно.
Саме мережування та обмін досвідом розширюють горизонти сприйняття реальності, що напряму впливає на якість культурного продукту.
Саме тому незабаром УКФ фіналізує та представить власну програму підтримки мереж і платформ
І так, потрібно вносити якомога більше культурних новин в загальний інформаційний простір країни. Тому що через культуру можна побачити прогрес в різних секторах життя українців.
Плюс, маю надію, що в контексті вільного в’їзду у Європу, наші співвітчизники, побачивши когось цікавого на українській сцені, вирішать поїхати на іноземний фестиваль, щоб ближче познайомитися з культурою іншої країни.
Тоді і рівень толерантності зросте, як і гордість за Україну, її культуру, яка може конкурувати з іноземною.
Юлія Федів, виконавчий директор Українського культурного фонду, спеціально для УП.Життя
Вас також може зацікавити:
Чому українським митцям варто інтегруватися в європейське культурне поле
Ціна культури і чому її потрібно платити
Про що цьогорічний GogolFest та чому він не у Києві. Розповідає директор фестивалю Максим Демський
Східний експрес для Гогольfest: як орендувати потяг і зробити з нього мистецтво
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.