Культурна політика: по той бік фейків

"Чергова ЗРАДА!" – подумає хтось, прочитавши відкрите звернення до Президента України Володимира Зеленського, яке оприлюднила Наталія Заболотна, президентка ГО "Фонд гуманітарного розвитку України".

Жити в режимі "Зрад" простіше в епоху фейків і булінґу – відповідальності за дописи у соцмережах нуль, а от уваги чимало.

Допис "експертки" вражає кількістю непрофесійних висловлювань, відвертих маніпуляцій, а інколи наклепів. Проте коли ти хочеш бути "експертом в усьому" – це закономірно.

Безперечно, змальований у зверненні образ "культури-покритки" викликає обурення і співчуття, проте невже все саме так, як описано?

Відповім коротко – ні.

Тому зараз мені доводиться писати роз’яснення з огляду на те, що комусь, хто вважає себе "фахівцем широкого профілю", хочеться встановити діагноз Міністерству культури, як у старому анекдоті: "Я, – каже лікар у глибинці, встановлю діагноз "холера", а потім нехай сто докторів наук у столиці це спростовують".

Так і з Наталею Заболотною, що стала непримиренною опоненткою Міністерства культури України.

Зокрема, після того, як ідея Фонду гуманітарного розвитку України, запропонована нею, не знайшла підтримки ані у професійному середовищі, ані у парламентарів. Єдине, що залишалось робити – працювати на підрив довіри до переможців.

Та, попри всі маніпулятивні заклики пані Заболотної, Український культурний фонд, який був підриманий і митцями, і депутатами, запрацював і став одним із найяскравіших явищ сучасної культурної політики.

Соціальний контроль із боку громадськості – те, чого ми прагнули на шляху до реформ. Усе, що ми робимо, має поліпшувати життя наших громадян. Але за цим стоїть щоденна робота тисяч людей, чиновників, аналітиків, радників і експертів громадського середовища, які працюють разом над формуванням нової культурної політики.

Допис на "Українській правді" до нового президента України – приклад тексту-залякування: мета проста – створити уявлення про смерч у культурі, що знищує все на своєму шляху.

Мовляв, "Немає ані бібліотек, ані мистецьких шкіл, ані нових програм, усю землю продано корумпованим забудовникам і світла в кінці тунелю не передбачається. Кінець. Вимикайте світло".

Змальовані у зверненні постапокаліптичні моторошні сюжети про "дітей, громади, суспільство" більше пасують для сценаріїв кліпів колективів трешової культури. Проте коли таке викривлене мислення стає аргументом у зверненні до Президента, розумієш, що за цими тезами стоїть щось інше.

Образа?

Нереалізованість?

Нефаховість?

Але, відставити паніку. Я не сиджу спокійненько у міністерському кріслі. Динаміка моїх справ говорить сама за себе. Інвестиції в значущі мистецькі проекти, рівний доступ до коштів державного бюджету, поновлені ґранти Президента України молодим діячам в усіх сферах митецтва, окрім того, розмір самих ґрантів суттєво зріс (до 20  тис. грн.) та багато іншого.

Навіщо я це роблю?

Я ще і ще раз доводжу, що культурний та людський капітал завжди конвертується в капітал економічний.

Ми запропонували пріоритетом – розвиток людського капіталу, а не "гуманітарний розвиток" (саме це слово – спадок від радянських часів).

Людський капітал є серйозною конкурентною перевагою України і він невіддільний від культурного капіталу.

В фокусі – культурна децентралізація, підвищення якості культурних послуг у кожній громаді, модернізація мистецької освіти й підвищенні її статусу, ефективне фінансове стимулювання культурно-мистецької діяльності, укріплення української мови в усіх царинах життя, захист культурного надбання України.

У зверненні, наприклад, показано тотальне нерозуміння освітньої траєкторії сучасної України.

Розвінчу кілька міфів, адже можливо, людина, що таке пише, не обізнана з освітньою реформою, яка вже впродовж кількох років реалізується в Україні й пов’язана з адаптацією європейського освітнього досвіду до українського.

Ми формуємо інший простір, у центрі якого – дитиноцентризм і принцип партнерства. Пані Наталю, раджу почитати Концепцію сучасної мистецької школи, вона написана доступною мовою.

Ми розпочали фундаментальне переформатування української мистецької освіти, в центрі якого – повага до Іншого, екологічне мислення, дитиноцентризм, уміння працювати в сучасному цифровому середовищі…

Міністерство культури вперше за останні роки провело закупівлю музичних інструментів та навчального обкладання на десятки мільйонів гривень у спеціалізованої школи, що знаходяться у підпорядкування Мінкультури.

Запити мистецьких шкіл задоволені. Тепер учні мають можливість грати на високоякісних музичних інструментах, щоб здобувати високі нагороди на престижних міжнародних конкурсах і не лякатися за кордоном невідомого їм музичного обладнання.

Зацікавленим раджу подивитися не вирізані та змонтовані виступи людей, які є не найкращими спікерами, а прес-конференцію, на якій професійно окреслено важливі питання щодо мистецької освіти в Україні.

Якщо коротко:

• в законі "Про освіту" зафіксована тепер мистецька освіта, чого раніше ніколи не було;
• кількість мистецьких шкіл зростає;
• кожна мистецька школа може створювати свої освітні програми у будь-якій кількості, або користуватись тими, які розробляє Міністерство;
• кожна школа може мати програми раннього розвитку – навіть з 2-х річного віку для маленьких митців;
• кожна школа, а головне батьки і діти, може сама обирати темпи та види навчання;
• саме навчання розраховане тепер на 11-12 років.

До тези про ніби-то "закриття бібліотек" – тут знову "бінґо", і знову навпаки.

Так, наприклад, нещодавно вдалося вберегти від виселення дитячу бібліотеку у Вінниці. І таких прикладів дуже багато.

Завдання, що ставить перед собою Міністерство – вдихнути нове життя в бібліотеки, наповнити новими цікавими книжками, перетворити їх на простір спілкування та навчання.

Від самого початку ми з командою були орієнтовані на інновації.

Нами були створені та ефективно працюють інституції новго типу – Український інститут книги та Український культурний фонд. Експертам не треба пояснювати масштаби цієї перемоги для усієї культурної сфери.

За часів якого міністра культури було підтримано культурних проектів на суму понад 150 мільйонів гривень?

І це не фінансування державних установ, а сміливі, цікаві, незалежні творчі проекти сучасних митців в усіх мистецьких напрямках.

Попри спротив "ручника", нам вдалося зафіксувати правила гри для важливих міжнародних культурних проектів, зокрема представлення Національного павільйону України на Венеційській бієнале сучасного мистецтва, Франкфкуртському, Лондонському, Празькому та інших книжкових ярмарках. Зізнаюсь, було дуже приємно чути там схвальні відгуки світових експерів.

А стрімкий та потужний розвиток українського кіно!

Зростання фінансування з 24 мільйонів гривень у 2014 році до понад мільярду у 2019 по кількох різних програмах.

Коли українські фільми беруть участь у кінофестивалях класу "А" по усьому світу за отримують серйозні нагороди.

Ми відкрили діалог Міністерства з культурним середовищем, і це також одна з важливих перемог. Хоча, звісно, комусь хочеться чути про інше, бо так легше критикувати.

На диво "фахові" коментарі прозвучали і у питаннях спадщини. Мене звинуватили у зменшенні буферної зони, яка ніби-то стала вдвічі меншою, ніж того вимагають нормативи ЮНЕСКО.

Цікаво, звідки пані Наталя взяла такі "нормативи", адже ніхто у світі навіть не знає про їх існування.

Кому цікаво – можу пояснити. На сайті ЮНЕСКО була та нині є відображена буферна зона, яка складається з двох частин, навколо Софії та Лаври.

Разом з тим, свого часу, щоб послабити режим "ландшафту Київських Гір", було розроблено об’єднану буферну зону – так звану в народі "телефонну трубку".

Щоправда, як не дивно, до ЮНЕСКО її так і не надіслали. Саме це дало можливість забудови печерських пагорбів, про які так піклується пані Заболотна.

Сталось це задовго до мого приходу до Мінкультури. Натомість, саме моєю командою було запроваджене обов’язкове інформування ЮНЕСКО про всі заплановані містобудівні перетворення у буферній зоні. Як того вимагає Конвенція. І саме за моєї каденції такі інформування стали вперше надсилати згідно з міжнародними стандартами.

Досягнення у цій сфері підтверджуються звітами моніторингової місії та рішеннями ЮНЕСКО.

Так, Україна повернеться до "телефонної трубки", але цього разу вона матиме на меті об’єднання двох компонентів одного об’єкту ЮНЕСКО – Лаври та Софії, та, НАЙВАЖЛИВІШЕ – матиме режими, які діють вже сьогодні, і які слугують збереженню світової цінності об’єкту ЮНЕСКО, раз і назавжди убезпечивши територію буферної зони від бездумної забудови.

І ще, щодо інших погоджень містобудівних перетворень – саме ми  скасували сумнозвісне ІМО, захистивши історичні населені місця та знищивши так звану "корупційну складову".

Окрім того, саме зараз Міністерством культури оцифровано інформацію про всі пам’ятки Національного значення, включеними до реєстру пам’яток, і з ними можна ознайомитись.

Повертаючись до допису, який ні, не обурив – викликав посмішку від "фаховості", скажу так – дійсно, у сучасній культурі суспільного тролінґу активна робота "віртуальними ножицями" досить поширене явище.

Тролінґ – справа корисна, бо дає можливість дізнаватися про помилки й вживати заходи щодо їх уникнення в майбутньому на благо громадян.

Написане звернення і звучить з позиції троля – але що конкретно пропонується, крім гасел, що "все пропало"?

Яка конструктивна лінія, крім уявлень про "тотальний апокаліпсис", що жахають і залякують, є у зверненні?

Питання риторичні.

Перед  нами прекрасний спіч у стилі тотальної пострадянської істерії, який не пропонує жодного конструктиву, бо у фразах часто просто немає смислів.

ЗРАДИ в діях Міністерства культури немає. Навпаки, є системна робота, яка, звичайно, може комусь не подобатися. Та її не помітить лише сліпий. Або той, хто не хоче цього бачити, бо занадто засліплений боротьбою за посаду чи може й міністерське крісло…

Не час звертати увагу на наклепи. Нам своє роботи – задля розвитку культури. Не поділяю популярної в деяких "експертних середовищах" тези, що політичні дивіденди здобуває той, хто гучніше волає.

Ми здобуваємо їх працею й інвестуванням у майбутнє.

Творче майбутнє.

Креативне українське європейське майбутнє.

Євген Нищук, міністр культури України, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Не так все у нас погано з культурою, якщо порівнювати з Європою 

Чому українським митцям варто інтегруватися в європейське культурне поле

Ціна культури і чому її потрібно платити 

Про що цьогорічний GogolFest та чому він не у Києві. Розповідає директор фестивалю Максим Демський

Східний експрес для Гогольfest: як орендувати потяг і зробити з нього мистецтво

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.