Бізнес на крові: чи знають Слуги народу, кому Радуцький хоче віддати монополію на ринку крові?
Михайло Радуцький разом з колегами по фракції та представником ОПЗЖ готуються протягти в законопроекті 2429 в частині про донорство крові норми, які узаконять монополію на переробку крові в Україні.
Під соусом "ліквідації штучних бюрократичних бар'єрів та корупціогенних чинників" вони вперше дозволять збирати кров українців та переробляти її фактично одній приватній компанії.
А потім – у формі препаратів вивозити за кордон в необмеженій кількості.
Це прирікає національну систему крові на крах і позбавляє можливості в майбутньому залучати інвестиції в розвиток системи.
Законопроект на розгляді парламенту вже цього тижня. Але ситуацію ще можна врятувати і змусити бізнес-гігантів грати за правилами.
Кров’яні монополісти
У вересні цього року в Білій Церкві під Києвом помпезно відкрили новий завод з фракціонування крові.
Присутні були всі "нові обличчя", які формують політику у сфері охорони здоров’я: і голова профільного Комітету Михайло Радуцький, і нова очільниця МОЗ Зоряна Скалецька.
Фармвиробник спеціалізується на виробництві препаратів з плазми донорської крові.
| Михайло Радуцький і нова очільниця МОЗ Зоряна Скалецька на відкритті заводу |
Фракціонування, тобто переробка – технологічно дуже складний процес.
Завод збудований за передовими технологіями. Нові робочі місця, дослідження та розробки – так пишуть про новий завод.
Добре, що Україна тепер може заявити про себе на світовому ринку як країна, що має такі потужності. Розвиток цієї галузі – потужний плюс для держави.
Погано те, що українська компанія торує собі монопольну стежку і бетонує своє ексклюзивне право на бізнес на крові прямо в законодавстві.
Увесь оптимізм згасає, коли приходить усвідомлення: модернові технології хочуть працювати за старими схемами.
Збір крові, переробка, виготовлення ліків і експорт - all inclusive в одні руки.
Дотепер збирати кров та її компоненти можуть державні та комунальні установи.
Так держава може контролювати таку стратегічно важливу галузь.
Але новий законопроект вперше дозволяє приватним компаніям робити забір плазми крові. Але лише за умови її переробки і виробництва препаратів на території України.
На території України існує одна-єдина компанія, яка цим займається.
Та сама, про яку йдеться вище. Який збіг. Саме цю компанію Антимонопольний комітет України влітку визнав монополістом на ринку імунолобулінів і наклав штраф в 2 мільйони гривень.
Саме за зловживання монопольним становищем. В ЄС і в усьому світі (особливо серед країн, що розвиваються) найбільш поширеною моделлю в цій системі є контрактне фракціонування плазми:
- або на території країни, де її було зібрано;
- або за кордоном – із поверненням в країну збору у вигляді готових препаратів.
В обох випадках пріоритет – спочатку покрити потребу в препаратах всередині країни, а надлишок, якщо він є – можна продавати іншим.
До 2018 року експортувати препарати з донорської крові можна було лише за спецдозволом від Кабінету Міністрів України і лише в межах квот.
Щоб виробник був також зацікавлений в реалізації на внутрішньому ринку.
Але цей законопроект дозволяє компанії експортувати препарати виготовлені з плазми крові за безлімітним тарифом.
Тобто тепер можна буде не зважати на внутрішню потребу України в препаратах крові і просто вивозити ліки за кордон в необмежених кількостях.
Тобто експортувати на світовий ринок можна буде препарати за вищою ціною, ніж на українському ринку. І про нестачу на внутрішньому ринку можна не турбуватися.
Така ситуація ставить під величезний ризик забезпечення препаратами крові пацієнтів з гемофілією, онкогематологічними захворюваннями, хворобами нирок тощо, які їх потребують.
Більше того, такі "драконівські" норми прямо суперечать законодавству України про захист економічної конкуренції і міжнародним зобов’язанням України. Зокрема, взятим за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, а також угодам в рамках Світової організації торгівлі.
Добровільне донорство може зникнути, а інфекційні хвороби населення тільки ростимуть.
70% донорів в Україні сьогодні – люди, які здають кров лише раз у житті. Тобто ті, хто здають кров для родичів або близьких.
За розрахунками ГО "ДонорUA" та Київської школи економіки, низька культура регулярного донорства сприяє потенційному зараженню щороку 2500 пацієнтів захворюваннями ВІЛ, гепатит В та гепатит С.
Адже донори, які не є постійними, проходять не такі часті та ретельні тестування, і ризик інфікування набагато вищий.
На економіку країни це несе колосальне навантаження. Окрім втрати здорового населення, країна зобов’язується таких людей лікувати. І вартість такого лікування становить близько 50 млн грн щороку.
У той же час в країні існує надлишок плазми крові, який завод-фракціонатор (переробник) не хоче купувати за ринковими цінами.
Зате будує власні пункти заготівлі плазми, де донори можуть здати плазму за грошову винагороду.
Тим самим нівелюється ідея безоплатного донорства, яка превалює в цивілізованих країнах світу. Фактично руйнується можливість розвитку добровільного безоплатного донорства в Україні в майбутньому.
Адже тим, хто здає кров, буде набагато привабливішою пропозиція здати плазму за грошову винагороду в комерційних центрах, аніж стати добровільним благодійним донором крові в державному центрі крові.
І стратегічно важливий фронт – запасів крові – залишиться оголеним. Лише один приватний виробник контролюватиме ринок, систему крові і ціну для кінцевого споживача.
І це в той час, коли в країні триває війна і щотижня свою кров проливають військові на фронті.
Що робити?
Експорт для виробництва препаратів за кордоном – заборонили.
Можливість залучити інвестиції – скасували.
Виробництво залишили лише для підприємців на території України – читай "для однієї компанії".
При цьому ключове – стратегічну і пріоритетну потребу власної країни з законопроекту викинули.
Можливості для розвитку безоплатного добровільного донорства в Україні кастрували.
В умовах війни та окупації частини території України збройними силами Російської Федерації ризик вичерпання стратегічного запасу крові – неприпустимий і може призвести до катастрофічних наслідків як для окремих пацієнтів, так і для країни в цілому.
На засіданні комітету я не голосувала за цей законопроект і висловила колегам усі застереження.
Але більшість колег під керівництвом Михайла Радуцького радо підтримали проект закону і рекомендували підтримати в парламенті.
Голові Комітету з питань здоров’я нації і більшості членів настав час нарешті почати чути не тільки представників великого бізнесу і монополістів на ринку ліків і на ринку крові.
Час почати виконувати свої передвиборчі обіцянки і захищати не інтереси грошовитих колег по колишньому цеху, а інтереси пацієнтів, кому так гучно заприсяглися служити в самій назві партії. Ви – Слуги Народу, а не слуги фармацевтичних компаній.
Щоб втримати цей важливий для країни фронт, комітет з питань охорони здоров’я нації має видалити небезпечні положення з законопроекту.
Ольга Стефанишина, народна депутатка від партії "Голос", ексзаступниця міністра охорони здоров’я, спеціально для УП.Життя
Корисно знати:
Коли українці перестануть шукати донорів крові для себе, рідних і чужих
5 причин, чому бути донором крові – корисно
Адам віддав Єві ребро, а ви готові стати донором органів? 8 міфів про трансплантацію
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.