Зміни до бюджету: заберете гроші у медиків?!

Наступного тижня мають приймати зміни до бюджету. Скорочують традиційно найменш захищені сфери – освіту та культуру.

Зазвичай у цей перелік найперших "жертв" скорочень бюджету так само потрапляє охорона здоров’я.

Проте не зараз: через коронавірус у сферу охорони здоров’я переспрямовують великі ресурси.

За винятком одного показового пункту: уряд пропонує повністю прибрати фінансування з бюджетної програми МОЗу, З ЯКОЇ фінансуєТЬСЯ безперервний професійний розвиток лікарів.

Чому цього категорично не можна робити?

По-перше, тому що лікарям сьогодні – як ніколи – потрібен доступ до нових знань та навичок.

Звісно, ця потреба є завжди. Саме тому лікарі належить до регульованих професій – адже ми, як суспільство, напряму зацікавлені, аби лікарі володіли найновішими знаннями щодо лікування пацієнтів.

Проте нині це є особливо актуальним – коли лікарі зіткнулись з невідомим раніше вірусом і підходи до лікування оновлюються ледь не щодня.

По-друге, реформа системи професійного розвитку лікарів – важливий елемент медичної реформи загалом.

І попри деяке сум’яття на початках – зараз і президент Володимир Зеленський, і новий міністр охорони здоров’я Максим Степанов декларують, що медична реформа буде продовжена.

То чому ж тоді один з ключових її елементів – роботу з професійною спільнотою та побудову чесних стосунків держави і медиків – вбивають на корню?

Отже, що таке система безперервного професійного розвитку для лікарів і як вона має змінюватись?

З радянських часів ми успадкували вкрай централізовану систему "підвищення кваліфікації лікарів".

Держава виділяла гроші на окремі академії післядипломної медичної освіти та факультети у медуніверситетах – через систему "державного замовлення".

Лікарі отримували "направлення" на навчання.

Система, яка існувала до впровадження БПР, має своє коріння в Радянському Союзі й імітувала навчання.

Лікар мав проходити підвищення кваліфікації раз на п’ять років в академіях післядипломної освіти, навчальні програми яких рідко оновлювались.

Через неефективність, бюрократію, вкрай нераціональну організацію навчання, які були вимогою старої системи, лікарі були змушені імітувати навчання, а заклади післядипломної освіти часто імітували викладання.

У дійсності лікарі навчалися, оновлювали свої знання всупереч існуючій системі, додатково, а не за рахунок часу і можливостей, які на це їм давала держава.

Постанова уряду від 2018 року змінила цю модель.

Замість радянського "підвищення кваліфікації" – почала розвиватись сучасна модель безперервного професійного розвитку (БПР).

Лікарі отримали змогу самостійно обирати, де і в якому форматі проходити підвищення кваліфікації. І гроші мали йти саме туди, куди оберуть лікарі.

Головне, щоб лікар чи лікарка – набрали необхідну кількість балів БПР.

Команда МОЗ ще в 2019 році заклала гроші на реалізацію цієї моделі в бюджет 2020 року.

Передбачалось, що 50% українських лікарів державних закладів охорони здоров’я отримають фінансове забезпечення безперервного професійного розвитку у традиційному вигляді – через державне замовлення на підвищення кваліфікації у закладах та на факультетах післядипломної освіти.

Інша половина лікарів мали б отримати монетизацію виплат на БПР. Ідея монетизації виплат полягала у тому, що маючи "живі гроші" лікарі ставатимуть замовниками якісного навчального контенту на ринку післядипломних освітніх послуг.

Таке собі "гроші йдуть за лікарем" для післядипломної освіти.

Загалом на монетизацію було заплановано понад 141 мільйон гривень, виплати мали отримати 71 905 лікарів (відповідно, розмір однієї виплати - близько 2000 гривень).

Департаменти охорони здоров’я мали перерахувати ці кошти на банківські картки медиків.

Останні мали б право використати їх для потреб індивідуальної практики без обмежень щодо виду освітньої діяльності, організаторів заходів чи навіть країни проведення.

За них можна було б сплатити вартість організаційного внеску конференції у Львові чи Харкові, купити квитки на потяг до Кракова аби відвідати фаховий семінар чи компенсувати частину вартості симуляційного тренінгу Європейської ради реанімації у Лідсі.

Попри загальний скептицизм у ставленні  до медичної реформи з боку лікарів, ця складова змін дуже позитивно сприймалась фаховою спільнотою.

Адже багато з них і так витрачали свої власні кошти на навчання – і аж раптом держава вперше сказала, що готова інвестувати у їх розвиток, при чому вони самі можуть визначати, які саме курси і програми їм є більш потрібними та корисними.

Держава з 2019 року визнає те навчання, яке хоче проходити лікар: тренінги, школи, стажування, онлайн-курси, курси навчання за кордоном.

Лікар отримав свободу у виборі тем, змісту і формату підвищення кваліфікації.

Більше того – він може проходити курси і семінари не за своїм профілем: робити це відповідно до потреб у своєму вдосконаленні, які відчуває сам щодня працюючи із контингентом свої пацієнтів.

Держава більше не імітує і не змушує це робити лікарів: передатестаційний цикл необов’язковий, а самозвіт лікаря та співбесіду з атестаційною комісією скасували.

Зайва бюрократія у вигляді самозвітів про професійну діяльність за останні 3 роки змінилася на індивідуальне освітнє портфоліо всього на 1 сторінку, яке містить перелік курсів чи навчальних конференцій, які лікар пройшов впродовж року.

Тепер держава очікує, що лікар проходитиме той чи інший вид навчання постійно, а не раз на 5 років, набираючи 50 балів БПР щорічно.

Держава підтримує мотивованих і тих, хто хоче вчитися; держава планує виділяти гроші адресно на кожного лікаря.

Фактично, 71 905 українських лікарів внесених до списків одержувачів виплат, повірили у послідовність державної політики і почали за власні кошти відвідувати заходи безперервного професійного розвитку ще в січні 2020 року.

Багато разів медики в різних куточках України з недовірою перепитували, чи справді держава розщедриться на щось таке як "гроші на професійний розвиток".

Як виявилось – їх побоювання можуть справдитись, а наш оптимізм був передчасним.

Що виходить у результаті: зараз пропонується повністю зняти фінансування з цієї статті видатків.

Водночас, з лікарів ніхто не знімає зобов’язання набрати необхідну кількість балів БПР.

Тобто лікарі постають перед вибором: або не набирати ці бали (і тоді вони отримають проблеми з атестацією, а отже – і з подальшою медичною практикою), або ж платити за це зі своєї кишені.

Давайте скажемо чесно: платити мізерну зарплату, одночасно вимагати професійно розвиватись та не давати на такий розвиток державних гарантій – означає перекладати витрати на чиїсь плечі у дуже лицемірний спосіб. 

Так, це правда, лікарі і раніше платили за навчання з власної кишені.

Проте раніше держава формально, хоча й не ефективно, підтримувала їх підвищення кваліфікації в академіях післядипломної освіти.

Зараз же вперше держава взагалі знімає з себе цю відповідальність.

Зараз лікарі зіткнулись з потребою лікування хвороби, з якою ніколи раніше не стикались.

Уряд при цьому повністю провалює підготовку до епідемії. Увесь тягар відповідальності перекладається на медиків і замість допомоги - у них забирають те, що було гарантоване.

Роками лікарі звикли об’єктивно оцінювати і спроможності, і наміри влади, і особливої підтримки навчилися не чекати. Проте епідемія мала б показати, чому треба інвестувати у розвиток лікарів.

І зараз ще не пізно: завтра має відбутись засідання бюджетного комітету, а наступного тижня – голосування у Верховній Раді.

Ми переконані, що знайти 141 мільйон для лікарів сьогодні – можливо. Чи важливо це для партії влади – покаже голосування в залі парламенту.

Інна Совсун, народна депутатка, фракція "Голос"

Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я (2016-2019), перший заступник генерального директора клініки "Оберіг"

Вас також може зацікавити:

Що там з лікуванням проти COVID-19? Спростовуємо міфи щодо препаратів та профілактики коронавірусу

Ще один препарат тестують проти COVID-19. Що важливо про це знати