Коли і яким чином в Україні запрацює обов’язкове медичне страхування?
Це питання постає час від часу, адже страхування є частиною програми президента, партії і фракції "Слуга народу".
Після минулорічних виборів ми взяли два роки на розробку та запуск системи ОМС.
Насправді, процес запровадження страхування вже запущений. Цього року Україна розпочала другий етап медичної реформи, і вже з 2021 року більшість медичних закладів будуть фінансуватись за новим принципом – отримувати оплату за конкретні надані послуги.
Без реформи системи фінансування запуск обов’язкового медичного страхування неможливий в принципі.
Будь-який страховик (неважливо, державний чи приватний) при розрахунку розміру виплати має спиратись на чітко встановлені тарифи за надання медичних послуг.
Отже, перший крок зроблений.
Певною мірою страхова модель вже працює. У ролі страховика виступає Національна служба здоров’я Україні, яку фінансує держава з наших з вами податків.
НСЗУ в свою чергу сплачує медичним закладам кошти за надані громадянам послуги з гарантованого пакету.
Але звісно, це не повноцінна страхова модель.
Немає прямого взаємозв’язку між податками та обсягом фінансування медичної системи, немає можливості обирати страховку з більшим покриттям.
Немає конкуренції між страховиками, хоча в багатьох країнах саме страхові компанії, лікарняні каси чи фонди, змагаючись за клієнта, слідкують за якістю медичних послуг та запроваджують систему фінансових стимулів для того, щоб громадяни вели здоровий спосіб життя, регулярно проходили медогляди тощо.
Тому вважати, що створення НСЗУ – це і є страхова медицина "по-українськи" не є правильним. Це лише перший крок. Треба рухатися далі.
У світі існують чотири основні моделі фінансування медицини: Беверіджа (Великобританія), Бісмарка (Німеччина), комбінована (Канада) та прямої оплати (США).
За моделлю Беверіджа медицину фінансують з прямих податків, громадян лікують повністю безкоштовно, а державні клініки конкурують за пацієнта.
Солідарна модель медичного страхування (Бісмарка) побудована на страхових внесках роботодавців та працівників.
Комбінована модель поєднує дві попередні: медичні послуги надаються приватними компаніями, однак оплата проходить за рахунок державної програми страхування, яку фінансує кожен громадянин.
Модель прямої оплати використовують у США, де діє обов’язкове страхування через приватні компанії без участі держави.
Орієнтирами для України я бачу моделі фінансування медицини, запроваджені в Нідерландах, Ізраїлі та Німеччині.
Всі вони мають спільні риси та декілька базових принципів, які, на мою думку, мають працювати і в Україні: страховий внесок у певній пропорції сплачують спільно громадянин та роботодавець.
Непрацюючим громадянам оплату страховки компенсує держава.
Є певна базова (мінімальна) страховка, і є можливість оплачувати пакети з більшим покриттям, які покривають навіть придбання ліків.
Страхові компанії, лікарняні каси, фонди, які отримують страхові внески, займаються не лише фінансуванням, а й контролюють якість послуг, стимулюють заходи з профілактики захворювань, допомагають позбутися шкідливих звичок.
Наприклад, у Нідерландах є два види медичного страхування – базове та додаткове.
Базове покриває видатки на випадок хвороби, нещасного випадку та вартість рецептурних препаратів. Малозабезпечені громадяни отримують від держави знижку до 80% від вартості базової страховки.
Додатковий пакет збільшує кількість послуг. Наприклад, додає стоматологію.
В Нідерландах страхові компанії мають широкі повноваження – самі вирішують, з якими лікарнями співпрацювати, куди направити пацієнта, активно фінансують профілактику захворювання.
Наприклад, якщо ви хочете кинути курити, то компанія поверне кошти за придбання антитютюнового пластира.
В Ізраїлі створена система обов’язкового страхування через медичні каси. Працюючі громадяни відраховують відсоток від зарплати, громадяни пенсійного віку – від виплати за поважний вік, інваліди – від виплат за інвалідність.
В аптеці для членів каси вартість лікарських засобів складає 15%, інші 85% компенсує медична каса.
Серед послуг, які не оплачуються, приїзд швидкої допомоги – коштує близько 110 євро.
В кожній лікарняній касі є додаткове страхування, яке збільшує кількість послуг: дозволяє отримати психологічну допомогу, лікування в стаціонарі, провести операцію за кордоном.
"Уляна Супрун пішла не тому, що погана": Михайло Радуцький про аудит медицини та медичне страхування
В Німеччині роботодавці сплачують половину суми страховки всім працівникам. Люди, що працюють на себе, мають сплачувати всю суму.
Також громадянин може включити в свою страховку непрацюючого чоловіка або дитину.
За державним страхуванням отримують такі послуги: консультації лікарів загальної практики, стаціонарне та амбулаторне лікування, стоматологічний догляд.
Медичні препарати, прописані лікарем, коштують пацієнту не більше 10% від їхньої загальної вартості. Для дітей – безкоштовно.
Але потрібно враховувати, що і Нідерланди, і Німеччина, і Ізраїль – це країни з дуже високим рівнем доходів. З ВВП на душу населення на порядок вище, ніж в Україні.
Запроваджуючи обов’язкове страхування у нашій країні, ми постанемо перед питанням: як фінансувати страховку.
Збільшувати податкове навантаження на громадян – табу. Це принципова позиція президента.
Компенсувати страховий внесок за рахунок зменшення податків для фізосіб? Але якщо зменшити ставку податку на доходи – постраждають місцеві бюджети, які отримують 75% ПДФО.
Зменшити єдиний соціальний внесок – Пенсійний фонд стане ще більш дотаційним.
Компенсувати страховки за рахунок бюджету? Але нам в наступному році і так потрібно збільшити фінансування НСЗУ більше ніж вдвічі!
На сьогодні в Україні близько 11 млн пенсіонерів та майже 10 млн працюючих громадян. А ще залишаються декілька мільйонів людей, які ніде не працюють.
Значна частина тих, хто працює легально, отримують мінімальну зарплату. В результаті сума зібраного ПДФО за 2019 рік склала лише 110 млрд грн.
В цьому році з огляду на пандемію та економічну кризу ситуація буде ще гіршою.
Тобто ВСІ податки на доходи громадян приблизно складають бюджет медичної сфери, який сьогодні не дозволяє нормально фінансувати навіть базовий пакет послуг.
Отже, яку б моделі ОМС ми не розробили для України – питання "звідки брати гроші" не уникнути. Адже страховий поліс – це не чарівна паличка. Кошти ніколи не беруться нізвідки.
Тому запровадження обов’язкового медичного страхування сьогодні полягає не лише в площині пошуку якоїсь ідеальної моделі, а майже повністю залежить від темпів розвитку економіки, збільшення та детінізації доходів українців.
Але у будь-якому разі обговорення та напрацювання системи ОМС вже почалось. Експертна група при Комітеті готує пропозиції, які ми обов’язково винесемо на розсуд громадськості.
Михайло Радуцький, голова Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної ради України, спеціально для УП.Життя
Титульна світлина Jirsak/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
Співоплата та приватне страхування: нове медичне керівництво країни закріпило свої плани
Українці нарікають на погіршення медпослуг і цікавляться страхуванням – соціологи
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.