У науці й відеоіграх дітей приваблює одне й те саме
24 вересня Мала академія наук України відкриває в Києві "Музей науки".
Його мета – показати на практиці, як відкриття, формули та фундаментальні дослідження пов’язані з нашим щоденним життям: поекспериментувати з різними матеріями, запустити блискавку, скласти з атомів воду та сіль, роздивитися будову людського тіла в 3D і чимало іншого.
МАНУ багато років займається системним залученням підлітків до науки. Учні академії виграють медалі на міжнародних змаганнях науковців і винахідників, проходять стажування в лабораторіях ЦЕРН і NASA.
"Як зацікавити дітей наукою?" – питання, на яке намагається дати відповідь уся світова прогресивна педагогічна спільнота.
При цьому "ворогами" вважаються комп’ютерні ігри і соцмережі: діти віддають їм перевагу перед навчанням.
Батьки й педагоги не можуть дати тому ради й дорікають, що дитина цікавиться лише пустими забавками.
Як результат – вона "йде в себе" і шукає комфорту в тих самих соцмережах та іграх.
Щоби вийти з цього кола, потрібно зрозуміти, як зацікавити дитину в принципі. Будь-чим. І насправді ті речі, які ми вважаємо ворожими, допомагають нам зрозуміти мотивацію дитини найкраще.
Поспостерігайте за тим, як дитина проходить відеогру.
Якщо вона ставить високий рівень складності, значить – випробовує себе, кидає собі виклик. В спорті ми це називаємо "підвищує вагу", в науці – "бере складнішу задачу".
Якщо ж дитина уникає складнощів та обирає "безсмертний режим", значить, головне для неї – подорож. Їй цікавіше подивитися на антураж гри, пожити в цьому світі.
У грі чи соцмережах дітьми рухає пізнавальний інтерес, прагнення виклику, відкриття, пошук спільноти, однодумців, самоутвердження. І ми бачимо: механізми, що використовують у сфері розваг, – ті самі, якими можна залучити дітей до конструктивної діяльності.
Наукова діяльність – це ніщо інше, як квест, пошук відповідей на загадки, творчість, радість креативного пошуку і створення нового. Як і будь-яка сфера, наука може мати гейміфіковану форму.
Отже, є шанс, що наука може приваблювати дитину так само, як відеоігри. Але що для цього потрібно?
Щоб зацікавити дитину наукою потрібні середовище, спільнота та ментор
У будь-якій відеогрі, Tik.Tok або Instagram дитину приваблюють дві ключові речі – цікавий контент і спільнота.
Соцмережі з механізмами вподобайок, репостів, коментарів створюють ідеальний простір для соціалізації.
Навколо комп’ютерних ігор з фантастичним довкіллям збираються тусовки, які живуть інтересами гри.
Проблема в тому, що ми намагаємося прищепити дитині зацікавленість наукою без цих складових. Тому дитина за першої можливості від неї "тікає".
Отже, нам треба створити цікаве середовище, пов'язане з дослідницькою діяльністю. І сформувати соціальне коло – компанію, групу, де дитина може самореалізуватися й задовольнити свою потребу соціалізації.
| Дитину не варто змушувати займатися темою, яка їй не цікава. Фото ilona75/Depositphotos |
У випадку конструктивної діяльності потрібен ще третій елемент – педагог-партнер, який допоможе призвичаїтися до середовища й познайомитися з його можливостями.
Надзвичайно важливо, щоби таке менторство було засновано на принципах партнерства.
В МАН ми іноді стикаємося з тим, що дитину змушують займатися темою, яка їй не цікава. З примусу те, що мало би бути passion project перетворюється на чергову контрольну роботу.
Такий підхід є маніпулятивним і суперечить нашим принципам. Він виходить з інтересів педагога або батьків, але не дитини.
Ми впевнені, що повинні відбудовуватися від інтересу дитини, починати подорож наукового пошуку, виходячи з тієї сфери, яка їй цікава.
Щоби зрозуміти інтерес дитини, потрібно, аби вона відкрилася, поділилася ним з нами. А для цього в нашу взаємодію має бути покладена одна важливість цінність – довіра.
І довіра можлива, тільки коли ми приймаємо дитину і її позицію на рівних. Не вважаємо, що вона менш розумна за нас.
Отже, щоби привернути увагу дитини до науки, потрібно:
💡 Облаштувати захопливе середовище.
💡 Запропонувати партнерське менторство, засноване на довірі та орієнтації на інтереси дитини.
💡 Сформувати спільноту, де дитина зможе соціалізуватися і розділити свій інтерес.
Усі ці складові ми поєднали в "Музеї науки" Малої академії наук.
"Музей науки" – абсолютно нове за рівнем залучення середовище
Над створенням музею наша команда працювала три роки. Ми відвідали сотні подібних центрів у світі: знайомилися, розповідали про себе, встановлювали партнерства.
Ми заручилися підтримкою Міжнародної асоціації науково-технологічних центрів (ASTC). Завдяки цьому в нашому музеї з’явилися експонати з США, Канади, Великобританії, Швеції та Польщі.
Наприклад, зона "Дивна матерія", що розповідає про властивості різних матеріалів, приїхала з одного з перших інтерактивних центрів науки – Ontario Science Center.
Тут з матеріалами дозволено робити все, що допоможе їх дослідити: торкатися, рухати, чавити, кидати. Скажімо, аби перевірити міцність скла, можна запустити в нього кулю для боулінгу.
| Вхід до музею науки |
Крім цього, в музеї можна покататися на квадратоколесному велосипеді, власноруч зібрати міст Леонардо Да Вінчі, на експонаті інноваційного партнера "Музею науки" Visa побачити, який шлях за секунду долають 60 тисяч транзакцій по всьому світу.
Також можна запустити блискавки в котушці Тесли, а у VR-конструкторі зібрати з атомів молекулу води.
Це все формує простір, принцип якого – "знання через досвід". Дитина тут вперше стикається з феноменами. Коли вона опановує шкільний матеріал, в неї вже є практична асоціація – вона це вже бачила, робила своїми руками.
Можливість взаємодіяти з експонатами, запускати їх у дію дають дитині відчути – наука, вона ось, і я можу бути до неї причетним.
Wow-ефект буде підтримуватися системними заняттями
Наукові центри – це місток, завдяки якому дитина потрапляє в реальну науку.
Їхня задача, передусім, зацікавити, оживити беземоційні терміни з підручників, перетворити їх на об’єкти й інсталяції, показати, як формули та закони працюють у повсякденному житті.
Особливістю нашого "Музею науки" є те, що за першим вау-враженням відвідувачу запропонують систематично займатися в наукових гуртках, секціях і студіях, а надалі і лабораторіях, дослідницьких експедиціях, проєктах.
Педагоги будуть супроводжувати дітей як співшукачі істини, партнери на шляху до реалізації проєкту або винаходу.
Таким чином будується неперервна вертикаль від першого здивування та творчої втіхи до першого наукового відкриття й самореалізації в інтелектуальній сфері.
| Павільйон "Наука", де буде музей, на ВДНГ відкрили у 1965 році |
Музей – це точка входу в науку, перший крок до значно глибшого пізнання.
"Музей науки" створювався за тим же принципом, за яким існує МАН, – це місце для тих, хто прагне більшого.
Якщо дитина зацікавилася і прагне більшого – вона отримує середовище, яке оснащено класним інструментарієм (фізичним і методичним), у якому педагог сповідує відповідні цінності і розуміє їхню прикладну важливість, і у якому є спільнота – друзів, однодумців, які мотивують одне одного до конструктивної діяльності.
І тоді інтернет, відеоігри та соцмережі перестануть бути ворогом нашої дитини. Ми сприйматимемо їх як джерело додаткових ресурсів для розвитку її інтересів.
З 24 вересня Музей науки працюватиме у тестовому режимі лише для шкільних груп (у будні дні) та для родин (у вихідні по 50 людей кожні дві години з 10:00 до 20:00).
Безкоштовний вхід за попередньою реєстрацією у соцмережах Музею науки.
Оксен Лісовий, директор Малої академії наук, спеціально для УП.Життя
Титульна світлина macrovector/Depositphotos
Вас також може зацікавити:
8 додатків на смартфон, які можуть перетворити вас на справжнього науковця
7 науково-фантастичних серіалів, які допоможуть втекти від реальності
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.